Постанова № 64255960, 19.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2017 р. Справа №805/333/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13:00

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алябєва І.Г., при секретарі судового засідання Филиппенко М.С.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови,

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року до Донецького окружного адміністративного позову надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Товариство) до Словянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі Відділ ДВС), у якому просили скасувати постанову Відділу ДВС від 04 жовтня 2016 року № ВП 51342652 про арешт коштів боржника.

В обгрунутування позову зазначали, що позивачем станом на час розгляду справи не отримана постанова Відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження, а відтак позивач позбавлений права виконати постанову державного виконавця шляхом добровільного погашення заборгованості. Вважають винесення постанови про арешт коштів боржника передчасною та такою, що порушує права та законні інтереси позивача.

Також вважають, що подання наказу Господарського суду Донецької області до неналежного відділу виконавчої служби є наслідком закриття виконавчого провадження. Таким чином, вважає, що постанова про арешт коштів винесена з порушенням Закону та підлягає скасуванню. Посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження» просили позовні вимоги задовольнити та скасувати постанову Відділу ДВС від 04 жовтня 2016 року.

Відповідачем на адресу суду надані заперечення, у яких просять відмовити у задоволенні позову, оскільки державний виконавець діяв в межах та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Представник позивача до судового засідання зявився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, вислухавши представника позивача, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2016 року Відділом ДВС отримана заява Державного підприємства «Науково-виробниче обєднання «Павлоградський хімічний завод» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 12 квітня 2016 року № 905/2757/2013 (дублікат) щодо стягнення з Товариства на користь Державного підприємства «Науково-виробниче обєднання «Павлоградський хімічний завод» заборгованості у розмірі 235 253,07 гривень.

08 червня 2016 року Відділом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа № ВП 51342652 та позивачу наданий строк для добровільного виконання постанови до 14 червня 2016 року.

04 жовтня 2016 року відповідачем винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладений арешт на кошти боржника, що розташовані на рахунках в установах банку.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому виходить з такого.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом - Закон України "Про виконавче провадження" (від 21 квітня 1999 року № 606-XIV), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом. Закон у новій редакції діє з 05 жовтня 2016 року.

З цього приводу суд зазначає, що оскільки спірні правовідносини виникли до моменту набрання законної сили Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у редакції що діяла до 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі Закон № 606) цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 11 Закону № 606 визначає коло прав та обовязків державного виконавця, зокрема: державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з статтею 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Таким чином, Закон № 606 передбачає можливість арешту майна ще на стадії відкриття виконавчого провадження. Можливість застосування арешту не поставлена в залежність від отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із статтею 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 31 Закону № 606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Щодо доводів позивача про порушення територіальної юрисдикції, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство зареєстровано та здійснює господарську діяльність за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ (м. Покровськ), вул. Дніпропетровська, 2.

Позивач вважає, що примусове виконання наказу Господарського суду Донецької області від 12 квітня 2016 року № 905/2757/2013 (дублікат) щодо стягнення з Товариства на користь Державного підприємства «Науково-виробниче обєднання «Павлоградський хімічний завод» заборгованості у розмірі 235 253,07 гривень необхідно було проводити ВДВС Красноармійського міськрайонного управління юстиції ГТУ у Донецькій області.

Слід зазначити, що відповідно до статті 25 Закону № 606 постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено судом, постанова Відділу ДВС від 08 червня 2016 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа № ВП 51342652 не скасована.

За таких обставин суд не може вирішити питання про скасування постанови про арешт коштів з підстави порушення територіальної підвідомчості виконавчих дій.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8 - 11, 158-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 24 січня 2017 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.