Постанова № 64255890, 18.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 р. Справа № 805/4771/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м. Словянськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Крилової М.М., суддів Козаченка А.В., Голошивця І.О., при секретарі судового засідання Смирновій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини польової пошти В0676 про визнання бездіяльності протиправною, визнання контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України припиненим, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини польової пошти В0676, в якому просить:

- визнати бездіяльність військової частини польова пошта В0676, яка полягає у не звільненні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з військової служби в запас Збройних Сил України на підставі рапорту від 30.10.2016, згідно п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» протиправною;

- визнати контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України від 04.02.2015, укладений між Міністерством оборони України, в особі командира 25 окремого мотопіхотного батальйону підполковника ОСОБА_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, припиненим з дня набрання законної сили рішення суду;

- зобовязати військову частину польова пошта В0676 звільнити з дня набрання законної сили рішення суду по даній справі з військової служби в запас Збройних Сил України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі п. «а» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу».

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом. 30.10.2016 позивачем подано рапорт про небажання укладати новий контракт та звільнення з військової служби з моменту закінчення дії контракту. 01.12.2016 листом військової частини позивача повідомлено про продовження дії контракту понад встановлений строк на період до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, про що видано наказ від 03.12.2016 № 328. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки він звернувся із рапортом 30.10.2016, тобто до закінчення дії контракту та після закінчення особливого періоду, який діяв відповідно до Указу Президента України № 15/2015 від 14.01.2015 «Про часткову мобілізацію», а тому у військової частини польової пошти В0676 були відсутні правові підстави для не звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за його рапортом.

Позивач у судове засідання не зявився, про дату та час повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача 1 у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача 2 у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що позивач може бути звільнений з військової служби у звязку з закінченням контракту лише після оголошення демобілізації. Посилаючись на ст. 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» в Україні настав особливий період, який триває до цього часу. Також в обґрунтування заперечень зазначено, що позивач наполягає на його звільненні з підстави, передбаченої п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» (у звязку із закінченням строку контракту). При цьому, можливість продовження строку дії контракту на проходження військової служби понад встановлений строк в односторонньому порядку здійснюється виключно у разі настання особливого періоду. Також в запереченнях зазначено, що продовження дії контракту у випадку, встановленому ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» не потребує внесення додаткових змін до контракту. З вказаних підстав представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується паспортом громадянина України серії СК898164, виданого Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області 14.10.1998 (а.с.10).

З 04.12.2015 позивач проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом укладеного між Міністерством оборони України в особі командира 25 окремого мотопіхотного батальйону підполковника ОСОБА_2 з одного боку та громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з іншого боку (далі за текстом - Контракт).

Відповідно до п. 3 Контракту, цей Контракт є строковим та укладається на термін узгоджений сторонами 1 (один) рік.

Згідно з п. 3 Контракту, сторони зобовязуються не пізніш як за один місяць до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами (а.с.11-12).

Відповідно до послужного списку ОСОБА_1, позивач працював на посаді водій-електрик ВОС 837, про що винесено наказ командира військової частини польова пошта В0676 від 04.12.2015 № 357.

30.10.2016 позивач звернувся до командира військової частини польової пошти В0676 з рапортом. Відповідно до якого, ОСОБА_1 повідомив про небажання укладати новий контракт та одночасно просив по закінченню терміну дії контракту звільнити його з військової служби в запас та направити на військовий облік до Баришівського РВК Київської області.

01.12.2016 військовою частиною польової пошти В0676 розглянувши рапорт ОСОБА_1 від 30.10.2016 щодо небажання укладати новий контракт та по закінченню строку дії контракту звільнення з військової служби у запас повідомлено, що дія Контракту буде продовжена понад встановлений строк на період до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, а підстав для звільнення ОСОБА_1 у запас немає, оскільки дія Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України закінчується виключно у випадках (на підставах), визначених Законом України «Про військовий обовязок та військову службу».

03.12.2016 наказом командира військової частини польова пошта В0676 (по стройовій частині) № 328, відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» водію-електрику відділення управління штабу взводу звязку старшому солдату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 у якого 03.12.2016 закінчився строк військової служби за контрактом, продовжити військову службу понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, про що свідчить витяг із вказаного наказу.

Позивач вважає бездіяльність військової частини польова пошта В0676, яка полягає у його не звільненні з військової служби в запас Збройних Сил України на підставі рапорту від 30.10.2016, згідно п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» протиправною, тому й звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суду перевіряються, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом - Закон №2232-XII).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

За змістом ч. 2 ст. 23 Закону №2232-XII для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років; для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу; для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.

Статтею 26 Закону №2232-XII передбачені випадки звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту «б» частини 2 статті 26 Закону №2232-XII звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом проводиться на підставах, передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.

У відповідності до ч. 6 ст. 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: а) у зв'язку із закінченням строку контракту; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі; д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України; е) через службову невідповідність; є) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; ж) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; з) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); и) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; і) у звязку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, повязане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; ї) у звязку з неможливістю переведення на іншу посаду у разі безпосереднього підпорядкування близькій особі; й) у звязку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу); к) у звязку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем - жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років; л) у звязку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»; м) у звязку із закінченням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.

Пунктом 1 ч. 8 ст. 26 Закону №2232-XII (на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: 1) з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоровя - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у звязку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у звязку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матірю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матірю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у звязку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обовязків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України; ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону; з) які досягли граничного віку перебування військовозобовязаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами "в", "г", "е", "є", "и" частини шостої та пунктами "в", "г", "е", "є" частини сьомої цієї статті;

При цьому, приписами ч. 9 ст. 23 Закону №2232-XII (на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що закінчення строку дії контракту є підставою для його розірвання, у випадку якщо сторони не виявили бажання щодо укладення нового контракту, при цьому, можливість продовження строку дії контракту на проходження військової служби понад встановлений строк в односторонньому порядку законодавець пов'язує виключно з настанням особливого періоду.

Визначення «особливого періоду» міститься в абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, у якому передбачено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Абзацом 4 ст. 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Отже, за змістом наведених норм особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином дія особливого періоду, під час якого допускається продовження строку контракту, обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Тобто, в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

17.03.2014 Виконуючим обов'язки Президента України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 303/2014, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 1126-VІІ.

Згідно пункту 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України від 17.03.2014 №1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності з дня його опублікування, а саме 18.03.2014 .

Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Таким чином, з 18.04.2014 в Україні відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» настав особливий період, тривалість якого пов'язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено п. 3 Указу, тобто 45 діб.

Отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу в.о. Президента України від 17.04.2014 № 303/2014 становила 45 діб - з 18.03.2014 по 01.05.2014.

Указом виконуючого обов'язки Президента України від 06.05.2014 №454/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України № 1240-VІІ від 06.05.2014, оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України № 1240-VІІ від 06.05.2014 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 07.05.2014, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу виконуючого обовязки Президента України від 06.05.2014 № 454/2014 становила 45 діб - з 07.05.2014 по 20.06.2014 .

Указом Президента України від 21.07.2014 № 607/2014, який затверджено Законом України від 22.07.2014 № 1595-VІІ, оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України від 22.07.2014 № 1595-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 24.07.2014, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607/2014 становила 45 діб - з 24.07.2014 по 06.09.2014.

Указом Президента України від 14.01.2015 № 15, який затверджено Законом України від 15.01.2015 № 113-VІІІ, оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Закон України від 15.01.2015 № 113-VІІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності 20.01.2015, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 № 15 становила 210 діб - з 20.01.2015 по 17.08.2015.

Таким чином, особливий період в Україні діяв з 18.03.2014 по 01.05.2014; з 07.05.2014 по 20.06.2014; з 24.07.2014 по 06.09.2014; з 20.01.2015 по 17.08.2015.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент подання рапорту про небажання укладати новий контракт та звільнення з військової служби (30.10.2016), на момент розгляду рапорту позивача (01.12.2016) та закінчення строку дії Контракту (03.12.2016) особливий період не діяв.

За таких обставин, суд вважає, що підстави, з якими Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» пов'язує можливість продовження контракту понад встановлені строки відсутні, а тому бездіяльність військової частини польової пошти В0676, яка полягала у відмові у припиненні Контракту не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що строк дії Контракту сплинув 03.12.2016, а позивач не виявив бажання продовжувати військову службу у складі Збройних Сил України, про що повідомив відповідача у встановлені строки рапортом, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України укладеного між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира 25 окремого мотопіхотного батальйону підполковника ОСОБА_2 від 04.12.2015 за п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу».

Разом із тим, суд вважає позовні вимоги позивача про визнання контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України від 04.02.2015, укладеного між Міністерством оборони України, в особі командира 25 окремого мотопіхотного батальйону підполковника ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, припиненим з дня набрання законної сили рішення суду та зобовязання військової частини польової пошти В0676 звільнити з дня набрання законної сили рішення суду по даній справі з військової служби в запас Збройних Сил України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі п.«а» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не узгоджуються з приписами ст. 162 КАС України, яка передбачає способи захисту, що застосовуються судом в порядку адміністративного судочинства.

Враховуюче викладене, та з метою повного та всебічного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобовязати військову частину польова пошта В0676 припинити (розірвати) контракт укладений 04.12.2015 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира 25 окремого мотопіхотного батальйону підполковника ОСОБА_2 на підставі п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» та видати наказ про звільнення позивача з військової служби у звязку з закінченням строку дії контракту.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини польової пошти В0676 про визнання бездіяльності протиправною, визнання контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України припиненим, зобовязання вчинити певні дії.

Повний текст постанови виготовлений 23.01.2017.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8-11, 94, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність військової частини польова пошта В0676, яка полягає у не звільненні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з військової служби в запас Збройних Сил України на підставі рапорту від 30.10.2016, згідно п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу» протиправною.

Зобовязати військову частину польова пошта В0676 припинити (розірвати) контракт укладений 04.12.2015 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира 25 окремого мотопіхотного батальйону підполковника ОСОБА_2 на підставі п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу».

Зобовязати військову частину польова пошта В0676 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у звязку з закінченням строку дії контракту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини ухвалені 18.01.2017. Повний текст постанови буде виготовлений у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Крилова М.М.

Судді Козаченко А.В.

ОСОБА_3