Постанова № 64255815, 12.01.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 р. Справа № 804/8406/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні протиправним та скасувати його;

зобовязати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вирішити питання щодо видачі посвідки на постійне проживання громадянину РФ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю Приморського краю, НОМЕР_1 1705490.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 04.07.2016 р. Самарським районним відділом в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було видано ОСОБА_2 дозвіл на імміграцію в Україну № с.68/14, на підставі п.3 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» дозволено постійне проживання в Україні.

Згодом позивач звернувся до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання. Однак ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні з тим посиланням, що на теперішній час за обліками адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області позивач значиться зареєстрованим на території Самарського району по паспорту зразка СРСР з 04.08.1977 р.

Позивач стверджує, що своїми діями відповідач фактично позбавив позивача скористатись своїм законним правом на оформлення посвідки на постійне проживання в Україні.

Позивач посилається на Закон України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991р.) постійно проживали на території України, які на момент набрання чинності Законом (13.11.1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11.1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено запис «Громадянин України, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України, особи, які набули громадянства України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Тобто, необхідною умовою для набуття громадянства за територіальним походженням є подання особою відповідної заяви.

Останній зазначає, що жодної заяви про оформлення належності до громадянства України, встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України ніколи не подавав, рівно як і не має внутрішнього паспорту колишнього СРСР.

Крім того, згідно паспорта громадянина РФ, який був виданий 29.10.2002 р., позивач є постійно прописаний на території РФ починаючи з 13.08.1997 р. Місцем його приписки до цього були місця дислокації військових частин, що знаходяться також на території РФ.

Надання іноземному громадянину дозволу на імміграцію в Україні і отримання їм посвідки на постійне проживання в Україні є підтвердженням знаходження його на території країни на законних підставах.

Крім того факт політичного звязку позивача з РФ підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2015 року.

В судове засідання прибув позивач та його представник.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд встановив наступні обставини.

В липні 2014 року ОСОБА_2 - позивач звернувся до Самарського районного відділу в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію.

Відповідачем було винесено рішення №с. 68/14 від 01.09.2014 року про відмову у наданні такого дозволу з підстав надання заявником завідомо неправдивих відомостей.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Самарського районного відділу в м. Дніпропетровську ГУ Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування рішення №с. 68/14 від 01.09.2014 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю та скасовано Рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію України від 01.09.2015 року №с.68/14.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 р. рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року залишено в силі.

Після отримання рішення суду ОСОБА_2 звернувся до відповідача за отриманням дозволу на імміграцію та подальшим оформленням посвідки на постійне проживання.

04 липня 2016 р. Самарським районним відділом в місті Дніпропетровську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області позивачу було видано дозвіл на імміграцію в Україну № с.68/14 на підставі п.3 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію», дозволено постійне проживання в Україні.

На звернення позивача про отримання посвідки на постійне проживання в Україні відповідач листом від 14 липня 2016 року повідомив позивача про прийняття рішення про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні на підставі п.п. 6 п. 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМУ від 28.03.2012 року №251.

Також зазначено, що на теперішній час за обліками адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області позивач значиться зареєстрованим на території Самарського району по паспорту зразка СРСР 04.08.1977 року.

Вирішуючи даний спір по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з паспорта громадянина РФ, виданого 29.10.2002 р., позивач є постійно прописаним на території РФ починаючи з 13.08.1997 р.

Рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду встановлено, що позивач не може бути визнаний громадянином України, факт громадянства ОСОБА_3 Федерації підтверджено копією паспорта громадянина РФ №751705490.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію» № 2491-III від 07.06.2001 р. (далі Закон № 2491-III) імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Згідно ст. 11 Закону № 2491-III особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють довгострокову візу. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.

Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому довгостроковою візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Таким чином, видача посвідки на постійне проживання є обовязком відповідача в разі додержання відповідачем всієї процедури та надання необхідних документів.

Відповідно до пунктів 11, 12 Постанови КМУ № 251 від 28.03.2012 р. Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі Порядок ) за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником.

У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

Посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Згідно пункту 18 Порядку, посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

Тобто, рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання. Дана посвідка підлягає видачі на підставі отриманого дозволу. Відмова у видачі посвідки або її скасування можлива тільки у разі скасування дозволу на імміграцію у передбачених законом випадках, що в даному випадку не має місця.

Як передбачено п. 17 Порядку рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Як встановлено судом, жодної з перелічених обставин на час розгляду відповідачем питання щодо оформлення та видачі посвідки не існувало.

Згідно ст. 15 Закону № 2491-III дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду.

Враховуючи зазначене, рішення відповідача про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні є протиправним та має бути скасоване.

Таким чином адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні.

Зобовязати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати посвідку на постійне проживання громадянину ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцю Приморського краю, НОМЕР_1 1705490.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 12 січня 2017 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1