Постанова № 64255770, 16.01.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 січня 2017 р. Справа № 802/2282/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волощук А.М.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 135256-13 від 23.09.2016 року та податкової вимоги №19104-17 від 14.12.2016 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 23.09.2016 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 135256-13, яким визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000 грн. Об'єктом оподаткування в даному випадку виступає автомобіль LEXUS RX 350, 2013 року випуску, державний номерний знак АВ 1111 AA, з об'ємом двигуна 3456 см3. Крім того, у зв'язку із несплатою визначеного цим рішенням зобов'язання, 14.12.2016 року відповідачем було прийнято податкову вимогу №19104-17 від 14.12.2016 року.

Разом із тим дане податкове повідомлення-рішення та, як наслідок, податкову вимогу позивач вважає протиправними, оскільки виходячи із розрахунку визначення вартості об'єкту оподаткування транспортним податком, здійсненого за допомогою сервісу розміщеного на інтернет-сторінці Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, середньоринкова вартість належного їй автомобіля LEXUS RX 350, 2013 року, менша 750 розмірам мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим такий транспортний засіб не підлягає оподаткуванню транспортним податком.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях за вх. №476 від 05.01.2017 року, зазначивши, що розрахована відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою КМУ від 18.02.2016 року №66, середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу є вищою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати. З огляду на викладене, вважає, що винесене Вінницькою ОДПІ податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні. Також зазначив, що оскаржуване позивачем рішення винесене Вінницькою ОДПІ на підставі інформації, отриманої від ДФС України, яка надійшла до них уже після 1-го липня, а тому вважає посилання позивача на порушення податковим органом термінів винесення податкового повідомлення-рішення необґрунтованими, адже зазначене жодним чином не впливає на його права та не звільняє від обов'язку сплати транспортного податку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 23.09.2016 року Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 135256-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн.

Із змісту даного податкового повідомлення-рішення слідує, що згідно підпункту 54.3.3 пункту 54. 4 статті 54 Податкового Кодексу України та підпункту 267.6.2 пункту 267. 6 статті 267 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. та зобов'язано на протязі 60 днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити транспортний податок згідно статті 267 Податкового Кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Вінницькій області, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги від 22.11.2016 року №719/К/02-32-10-01 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Також встановлено, що у зв'язку із не сплатою ОСОБА_3 визначеного податковим повідомленням-рішенням зобов'язання у встановлений підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України строк, 14.12.2016 року Вінницькою ОДПІ складено податкову вимогу №19104-17 на суму 25358,80 грн., з яких 25000,00 грн. - податкове зобов'язання з транспортного податку та 358,81 грн. - податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб.

В ході судового розгляду даної справи судом з'ясовано, що зазначене у податковій вимозі №19104-17 від 14.12.2016 року зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб уже було сплачене позивачем в добровільному порядку.

Разом із тим позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 135256-13 від 23.09.2016 року та податкова вимога №19104-17 від 14.12.2016 року, в частині, що стосується зобов'язання з транспортного податку, є протиправними, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом із вимогами їх скасування.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

В свою чергу Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон №909) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування (в редакції ПК України із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно п. 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України податковий звітний період для обчислення та сплати транспортного податку дорівнює календарному року.

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.

Отже, враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 року визначена у розмірі 1378,00 грн., а тому об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. (750 х 1378,00 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Судом встановлено, що з 19.11.2013 року за позивачем зареєстрований транспортний засіб марки LEXUS RX 350, 2013 року випуску, державний номерний знак АВ 1111 AA, з об'ємом двигуна 3456 см3., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САТ452234.

При цьому, із наданої представником позивача інформації (довідки ТОВ "ОСОБА_4, ЛТД" від 10.01.17 вих. №8) встановлено, що придбаний ОСОБА_3 в офіційному дилерському центрі Lexus ТОВ "ОСОБА_4, ЛТД" автомобіль марки LEXUS RX 350 вироблений 29.08.2013 року.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення представник позивача зазначає, що середньоринкова вартість належного ОСОБА_3 транспортного засобу, яка розрахована згідно затвердженої Кабміном Методикам визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів становить 981669,15 грн., тобто є меншої ніж 750 мінімальних заробітних плат, а тому такий транспортний засіб не є об'єктом оподаткування.

Також зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 135256-13 винесене відповідачем 23.09.2016 року, тобто із порушенням терміну передбаченого положеннями п. п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України.

Надаючи оцінку вказаним посиланням позивача, суд зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (в редакції постанови КМУ від 18.02.2016 року №66) затверджений Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.

Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк/ 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні, Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1, Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2. (п. 3 Порядку).

В даному випадку, при визначенні середньоринкової вартості належного позивачу транспортного засобу виникло спірне питання щодо коефіцієнту, який потрібно застосовувати для коригування ринкової ціни транспортного засобу залежно від строку його експлуатації.

Зокрема позивач у своїх додаткових поясненнях за вх. №1079 від 12.01.2017 року зазначає, що належний йому автомобіль виготовлений в серпні 2013 року, а тому беручи до уваги дату винесення відповідачем оскаржуваного рішення - 29 вересня 2016 року, його слід відносити до категорії транспортних засобів, які експлуатуються понад 3 і до 4 років, що свідчить про необхідність застосування коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортного засобу залежно від строку його експлуатації - 45 (Г = 45).

Крім того, представник позивача вважає, що середньоринкову вартість належного позивачу автомобіля слід розраховувати саме станом на дату винесення податковим органом оскаржуваного ним рішення, тобто 23.09.2016 року.

Проте суд із зазначеним не погоджується з огляду на таке.

Так, згідно підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 ПК України податковий звітний період для обчислення та сплати транспортного податку дорівнює календарному року.

При цьому календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Таким чином, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік, тобто з 01 січня по 31 грудня податкового (звітного) періоду.

19 лютого 2016 року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабміну від 18 лютого 2016 року № 66, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком, та зазначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (далі - Методика).

Відповідно до п. 4 Методики, інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Поряд із цим, пунктом 13 Методики передбачено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Аналогічні за змістом положення щодо строків подачі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі відповідної інформації відображені у п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.

Із наведеного слідує, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується Мінекономрозвитку на початку податкового (звітного) періоду та до 1 лютого останнім уже подається до ДФС відповідна інформація про автомобілі середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином визначаючись відносного того, чи є транспортний засіб об'єктом оподаткування транспортним податком, слід брати до уваги його вартість розраховану згідно затвердженої Кабінетом Міністрів України Методики та станом на 01 січня податкового (звітного) періоду.

Відповідні висновки також слідують із аналізу інших положень, які відображені у статті 267 ПК України. Зокрема п. п. 267.6.5 п. 267.6 ст. 267 ПК України передбачено, що у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об'єкт.

Тобто, середньоринкова вартість транспортного засобу, яка є одним із критерієм віднесення його до об'єтку оподаткування транспортним податком, визначається Мінекономрозвитку на початок звітного податкового періоду, у зв'язку з чим середньоринкову вартість автомобіля ОСОБА_3І, також необхідно розраховувати станом на початок податкового (звітного) періоду у якому він є об'єктом оподаткування, в даному випадку - 01 січня 2016 року.

Відтак, враховуючи, що згідно наданої представником позивача інформації належний ОСОБА_3 автомобіль виготовлений в серпні 2013 року, а тому станом на січень 2016 року його слід відносити до категорії транспортних засобів, які експлуатуються понад 2 і до 3 років, а тому при проведенні розрахунку його середньоринкової вартості необхідно застосовувати коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортного засобу залежно від строку його експлуатації - 50 (Г = 50).

Так, здійснивши відповідний розрахунок вартості належного позивачу транспортного засобу за формулою, що передбачена Порядком із застосуванням коефіцієнту коригування ринкової ціни транспортного засобу залежно від строку його експлуатації - 50 та заявленого позивачем пробігу (40794 км.) встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля LEXUS RX 350, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 см3., навіть із застосуванням мінімального коефіцієнту коригування ринкової ціни залежно від пробігу транспортного засобу (Гк = 1), станом на 01.01.2016 року є більшою ніж 750 мінімальних заробітних плат (2077606,67 х (50/100) х (1+(1/100) = 1 049 191 грн.).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що автомобіль LEXUS RX 350, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 см3., станом на 01.01.2016 року є об'єктом оподаткування транспортним податком, а тому відповідачем правомірно було визначено ОСОБА_3 зобов'язання з транспортного податку згідно податкового повідомлення-рішення № 135256-13 від 23.09.2016 року.

При цьому суд критично оцінює посилання представника позивача на розрахунок середньоринкової вартості належного ОСОБА_3 автомобіля здійсненого за допомогою сервісу розміщеного на інтернет-сторінці Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, оскільки відповідний розрахунок проведений останнім станом на дату звернення до суду, тобто грудень 2016 року, коли строк експлуатації транспортного засобу уже перевищував 3 роки, а тому відповідний коефіцієнт "Г" становив 45.

Крім того, згідно п. 13 Порядку, середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення.

Отже, враховуючи, що середньоринкова вартість автомобілів розраховується Мінекономрозвитку щоквартально, а тому проведений позивачем станом на грудень 2016 року розрахунок вартості не може відповідати дійсній середньоринковій вартості автомобіля LEXUS RX 350, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 см3., станом на 01.01.2016 року.

Що ж до посилань представника позивача на порушення Вінницькою ОДПІ передбачених положеннями п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України термінів надсилання податкового повідомлення-рішення, як на підставу для його скасування, то суд зазначає наступне.

Так, положеннями п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Таким чином зазначеною нормою дійсно встановлено термін, до якого податковим органом має бути надіслано податкове повідомлення-рішення про сплату сум транспортного податку. Однак суд звертає увагу на те, що Податковим кодексом не передбачено звільнення платника податків від сплати транспортного податку, якщо такий платник підпадає під умови п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України.

В даному ж випадку податковим органом було порушено вищезазначені терміни надсилання/вручення податкового повідомлення-рішення та винесено оскаржуване рішення лише 23.09.2016 року, проте це не є підставою для звільнення платника податку від сплати визначеного у такому рішенні грошового зобовязання.

Відтак, порушення лише терміну складення рішення, на переконання суду, не може бути безумовною підставою для скасування правильного за своїм змістом податкового повідомлення-рішення № 135256-13 від 23.09.2016 року. Тим більше що дана обставина жодним чином не звузила обсяг прав позивача як щодо сплати визначеного грошового зобов'язання так і щодо строку оскарження такого рішення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем цілком обґрунтовано було винесено податкове повідомлення-рішення № 135256-13 від 23.09.2016 року.

Крім того, беручи до уваги те, що зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням № 135256-13 від 23.09.2016 року добровільно не сплатила, а тому Вінницькою ОДПІ правомірно було винесено податкову вимогу №19104-17 від 14.12.2016 року.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд доходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням положень ст. 94 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяСлободонюк Михайло Васильович