Ухвала суду № 64255031, 24.01.2017, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 0438/3280/2012

Провадження № 2-з/192/4/17

У Х В А Л А

"24" січня 2017 р. Солонянскьий районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Сербіної Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації частки у майні, яку неможливо виділити та якою неможливо користуватися.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з урахуванням уточнень до позову від 27 жовтня 2014 року та від 16 серпня 2016 року, звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення матеріальної компенсації частки у майні, яку неможливо виділити та якою неможливо користуватися та про стягнення недоотриманого прибутку.

24 січня 2017 року позивач після проведення судового засідання подав заяву про забезпечення позову, яку вважав можливо розглянути за правилами ст. 153 ЦПК України без виклику відповідача та його представника в день надходження відповідної заяви до суду.

В заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на майно відповідача: земельну ділянку площею 5,4423 га розташовану на території Павлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області; будинок № 2 по вул.Щорса в с. Павлівка Солонянського району Дніпропетровської області; 1/6 частину будівлі корівника № 71а по вул. Щорса в с. Павлівка Солонянського району Дніпропетровської області; трактор колісний МТЗ-80; напівпричіп 1 ПТС-10; ? частину комбайну «CLAAS LEXION 480», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Посилається на те, що вказані обєкти належать відповідачу на праві власності, вартість такого майна є значно меншою ніж ціна заявленого позову, а тому принцип співмірності не порушений. Вважає, що в разі накладення арешту на таке майно, відповідач буде позбавлений здійснити його відчуження та не зможе здати його в заставу, для того щоб унеможливити в майбутньому виконання рішення суду.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні вважав, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі у звязку з тим, що ціна позову є значно більшою ніж вартість майна відповідача, а тому принцип співмірності не порушено. Не заперечував проти часткового задоволення заяви та просив в будь-якому разі накласти арешт на ? частину комбайну «CLAAS LEXION 480», реєстраційний номер НОМЕР_1, співвласниками якого є сторони по справі. Посилався на те, що справа розглядається протягом 4 років, а відповідач та його представник неодноразово висловлювалися про те, що можуть знищити предмет спору.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, ознайомившись з поданою заявою про забезпечення позову, вислухавши пояснення представника позивача приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.4 постанови пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення вартості 1/2 частини зернозбирального комбайну «CLAAS LEXION 480» реєстраційний номер НОМЕР_1, співвласниками якого є сторони, а зазначене свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 не зможе без годи іншого власника вчиняти будь-які дії стосовно відчуження спірного майна чи передачі його в заставу та здійснювати його використання, а зазначене свідчить про те, що на день розгляду даного клопотання відсутні обґрунтовані відповідно до вимог закону підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі в цій частині.

Крім того, відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування як в частині підстав для забезпечення позову, так і в частині необхідності їх застосування, а також відсутні посилання та докази стосовно того, що відповідач вчиняє будь-які дії, які могли б свідчити про відчуження належного йому майна або про передачу його в заставу.

Суд приймає до уваги той факт, що справа розглядається протягом 4 років, однак на день розгляду заяви про забезпечення позову відповідач є власником належного йому майна, що вбачається з Інформаційної довідки, доданої позивачем до заяви про забезпечення позову. Протягом часу розгляду справи відповідач не вчинив будь-яких дій щодо відчуження належного йому майна, щодо передачі його в оренду, заставу, тощо.

У звязку з зазначеним суд позбавлений можливості перевірити наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, зазначене свідчить про те, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130,151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної компенсації частки у майні, яку неможливо виділити та якою неможливо користуватися.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Н. О. Щербина