Ухвала суду № 64249304, 19.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/4965/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Шалагінова А.В.

Провадження № 22-ц/778/347/17 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ПрАТ «СТ «Іллічівське» про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову зазначала, що 25.05.2015 року приблизно о 17:00 год. на перехресті вул. Перемоги - бул. Шевченка в м. Запоріжжя сталася ДТП за участю автомобілів «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, яким керувала вона та автомобілем «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

Внаслідок ДТП було пошкоджено її автомобіль. Розмір завданої шкоди згідно висновку № 11 від 05.04.2016 року становить 39 291,45 грн. Щодо ОСОБА_4 протокол про адміністративне правопорушення не складався. Проте, відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи від 04.11.2015 року у справі про адміністративне правопорушення встановлено порушення вимог п.п. «е» п. 8.7.3 та п. 8.10 Правил дорожнього руху України.

Вважає, що страхова компанія має виплатити їй страхове відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в Запорізькій філії ПрАТ «СТ«Іллічівське».

Крім того, внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_4 їй була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона була позбавлена можливості використовувати свій автомобіль по роботі, була змушена змінити спосіб життя. Заподіяну моральну шкоду оцінює у 9 811,91 грн.

Враховуючи вищевикладене просила суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на її користь матеріальну шкоду в розмірі 39 291,45 грн. та судові витрати в розмірі 1929,20 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду в розмірі 9811,91 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог до Запорізької філії ПрАТ «СТ «Іллічівське» з тих підстав, що філія не є юридичною особою.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СТ «Іллічівське» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 39291,45 грн. та судовий збір в розмірі 1378 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1500 грн. та судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПрАТ «СТ «Іллічівське» подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Встановлено, що 25 травня 2015 приблизно о 17.00 годин в місті Запоріжжі на перехресті вул. Перемоги та бул. Шевченка, сталася ДТП за участю автомобілів «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4

У результаті зіткнення автомобілі отримали технічні ушкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Наявність матеріальної шкоди, завданої позивачеві внаслідок ДТП, підтверджується висновком експертного дослідження автотоварознавця за № 11 від 5 квітня 2016 р. (арк. справи 20-36) , згідно якого розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, становить 38 296,45 гривень. Перелік пошкоджень вказаного автомобілю наведено у протоколі огляду транспортного засобу, що є додатком до висновку дослідження (арк. справи 31).

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 5 січня 2016 р. про закриття провадження в адміністративній справі № 335/5863/15-п, провадження № 3/335/2/2016 відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова є такою, що набрала законної сили.

В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення № 335/5863/15-п, провадження № 3/335/2/2016, судом було призначено автотехнічну експертизу, оцінка висновкам якої надана у вищезазначеній постанові, яка в силу вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України.

За висновками експертизи № 199-15 від 04.11.2015 за варіантом розміру події відповідно до пояснень водія ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 в діях водія автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам п.п. 8.7, 8.7.3 «а» Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 в даному варіанті розвитку події є невідповідності вимогам п.п. 8.7.3 «е», 8.10 Правил дорожнього руху України. Згідно обставин розвитку події, які наведені в постанові про призначення судової авто технічної експертизи від 03.07.2015, в діях водія автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 невідповідностей пункту 8.7.3 «г» Правил дорожнього руху України не вбачається.

При оцінці наданого висновку експертизи суд у постанові від 05.01.2016 за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 суд зазначив, що в діях водія автомобіля «Хюндай», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 невідповідностей пункту 8.7.3 «г» Правил дорожнього руху України не вбачається. Також суд зазначив, що за висновком експертизи спростовується винуватість ОСОБА_3 у скоєнні ДТП.

Відповідно до частини 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами статті 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідач ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ДТП не спростував, у той час як вина водія ОСОБА_3 була спростована вищенаведеною постановою суду, а також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були очевидцями події та зазначили, що позивач здійснювала проїзд перехрестя на зелений сигнал світлофору.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_4 протиправності, вини, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою позивачеві.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля транспортного засобу «ВАЗ 21099», державний номер НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське», підтвердженням чого є поліс № АІ/3822752 від 10.10.2014 (арк. справи 71).

Про подію ДТП страхова компанія була проінформована, про що, свідчить зміст письмових заперечень проти позову ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське», а також письмове повідомлення водія ОСОБА_4 (арк. справи 72).

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З урахуванням наведеного, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Зазначені висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду України у постанові від 20 січня 2016 р. у справі № 6-2808цс15, які є обов'язковими для суду в силу вимог статті 360-7 ЦПК України.

У даному випадку позивач ОСОБА_3, виходячи зі змісту позовної заяви (з урахуванням уточнень), ставить питання саме про виплату їй страхового відшкодування матеріальної шкоди страховою компанією, а не відповідачем ОСОБА_4, до якого звернуті позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди. Позивач вказала про солідарне стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_4 та страхової компанії через те, що вона не обізнана про суму страхового відшкодування, яку їй сплатить у майбутньому страхова компанія.

Полісом № АІ/3822752 визначено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 50 000 гривень, що є більшим за шкоду, завдану позивачеві, яка становить 39 291,45 грн. (з урахуванням витрат на проведення атвотоварознавчого дослідження).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених вимог Закону № 1961-IV, а також того, що судом встановлено факт настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди), суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми, яка відповідає розміру оціненої шкоди. Отже, з ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_3 належить стягнути суму у розмірі 39 291,45 грн.

Також відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001р., № 1 від 27.02.2009р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи, що після настання ДТП 25.05.2015 та до теперішнього часу завдана позивачу матеріальна шкода не відшкодована, остання тривалий час позбавлена можливості здійснити ремонт пошкодженого автомобіля, з урахуванням тривалості позбавлення можливості користування транспортним засобом, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, вимушених змінах у життєвих і виробничих стосунках позивача, та виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості суд першої інстанції вірно правильно визначив, що , позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суми у розмірі 1 500 грн.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» про те, що за висновком авто технічної експертизи в діях ОСОБА_3 встановлені порушення Правил дорожнього руху України являються необґрунтованими, оскільки цьому висновку вже була надана оцінка судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Крім того посилання ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське» ґрунтуються на висновку експертизи за показаннями водія ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які судом не були взяті до уваги, оскільки сам ОСОБА_4, який є відповідачем, у судове засідання не з'явився, будь-яких пояснень не надав, а свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не були допитані судом та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань

Таким чином докази та обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхове Товариство «Іллічівське» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2016 рокуу цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: