Ухвала суду № 64248973, 23.01.2017, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/5/17

Провадження 1-кп/329/15/2017

УХВАЛА

іменем України

23 січня 2017 р. с.м.т. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Поди Н.М., при секретарі Сивак В.Г., за участю прокурора Пирожника Д.О., захисника обвинуваченої ОСОБА_1, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Чернігівка кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080360000207 від 14.07.2016р відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, освіти вищої, одруженої, працюючої начальником відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, зареєстрованої та проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України

В С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України надійшов до Чернігівського районного суду Запорізької області 05 січня 2017 року.

Ухвалою судді від 10.01.2017р. по вказаному провадженню призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор, ОСОБА_3 просив призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складено із дотриманням вимог ст.ст. 291-292 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 та обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти призначення справи до судового розгляду з наступних підстав.

Вказали, що в обвинувальному акті відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України не повністю викладені фактичні обставини кримінального правопорушення.

Замість формулювання обвинувачення, обвинувальний акт дублює повідомлення про підозру, тобто відсутнє формулювання обвинувачення, яке повинно складатись із обставин, які свідчать про наявність доведених даних про відомості (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і ціль його вчинення.

В обвинувальному акті не вказані конкретні об»єктивні ознаки неправомірного умислу, мотив. Не наведені обставини, які свідчать про наявність даних про спосіб вчинення злочину, форму вини, мотиви вчинення злочину. Не розкритий характер дій обвинуваченої та суть злочину. Формулювання обвинувачення повинно складатись із обставин, які свідчать про наявність доведених даних про відомості (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення.

Суб»єктивна сторона обвинувального акту містить тільки зміст підозри, а також частину відповідальності і правову кваліфікацію, але не містить обвинувачення, тому при таких обставинах по даному обвинуваченню ОСОБА_2 має статус підозрюваної, а не обвинуваченої.

Фактичні обставини, які характеризують об»єктивну та суб»єктивну сторону складу злочину в обвинувальному акті є неконкретними.

Спочатку в обвинувальному акті перенесено всього лише зміст повідомлення про підозру після чого на сторінці 4 обвинувального акту зроблений висновок про те, що ОСОБА_2 вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.364 КК України, хоча такий висновок може надати тільки суд в обвинувальному вироку.

Після того, як вже було зроблено висновок про вчинення ОСОБА_2 злочину, в обвинувальному акті на тій же сторінці №4 вказано, що вона обвинувачується у вчиненні окремих дій і після цього знову вже двічі зроблено висновок про вчинення нею того ж злочину, на сторінці №7.

Також вказали, що неможливо зрозуміти, де в обвинувальному акті викладені фактичні обставини, де правова кваліфікація, де наведено формулювання обвинувачення.

Таким чином, в обвинувальному акті відсутні фактичні обставини кримінального правопорушення.

Викладене в обвинувальному акті повністю не відповідає тим обставинам, які внесені в ЄРДР 14.07.2016р.

Незаконно були внесені і самі відомості в ЄРДР, де були внесені відомості викладених обставин про вчинення злочину в тому, що посадові особи відділу освіти, молоді та спорту, умисно занизили вагу завезеного вугілля, що призвело до ненадходження відповідної кількості вугілля до завезеного, чим заподіяна істотна шкода, а в обвинувальному акті викладені обставини завдання шкоди державі в результаті постачання вугілля.

В обвинувальному акті відсутнє посилання на те, у чому саме виразилась завдана шкода.

Правова кваліфікація дій особи повинна складати не тільки посилання на окрему статтю КК України, але і конкретне формулювання, в тому числі обєктивної сторони.

Відсутність цього в обвинувальному акті, робить неможливим достатньо і в повній мірі здійснити захист від предявленого обвинувачення, що безумовно порушує право на захист.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вказує, що кожний має право на справедливий розгляд його справи неупередженим судом, який встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сторона захисту також послалася на рішення Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року у справі "Ващенко проти України" та рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2000 року у справі "Маттоціа проти Італії".

Відповідно до ч.1ст. 214 КПК України слідчий, прокурор негайно, але не пізніше 24 годин, після самостійного виявлення ним обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину, зобовязаний внести відповідні відомості в ЄРДР і розпочати слідство.

Однак, прокурор Гресь Ю.Ю. виявивший злочин, не виконав вимоги закону і перевищив свої повноваження, надавши вказівку зробити це працівникам Чернігівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області. Відомості до ЄРДР вніс слідчий Копоть Д.А. про заниження ваги вугілля, а фактично розслідування велось по іншим обставинам.

Також сторона захисту вказала, що замість викладення обставин вчинення кримінального правопорушення, в обвинувальному акті викладені обставини здійснення господарських операцій по закупівлі і поставці вугілля в рамках тендерної закупівлі, тобто це правовідносини двох господарських субєктів майново-господарські правовідносини.

Такі правовідносини регулюються ст.ст. 173-175, 179 ГК України, ст. 216-223 ГК України, тобто застосовуються норми ГК, ГПК України, а не КК та КПК України.

Також в обвинувальному акті та в п.п.28,31 Розділу І Реєстру ЄРДР не визначені відомості про розмір вартості проведених експертиз, які не можуть бути проведені безкоштовно.

Вислухавши думку прокурора, обвинувачену та її захисника, вивчивши обвинувальний акт з доданими матеріалами, суд дійшов до висновку, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 364 КК України, підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Частиною 4 статті 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з положеннями п. "а" ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Україною згідно з Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення, висунутого проти нього.

Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа реалізує своє право на захист від пред'явленого їй конкретного обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року у справі "Ващенко проти України" Суд зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2000 року у справі "Маттоціа проти Італії" Суд зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, яке викладено в обвинувальному акті відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.364 КК України, воно є неконкретним, що не може забезпечити справедливого судового розгляду кримінального провадження та забезпечити право обвинуваченого на захист.

Як убачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_2 зловживаючи службовим становищем, а саме умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке заподіяло істотну шкоду державним інтересам.

Проте, обвинувальний акт в частині викладення фактичних обставин та формулювання обвинувачення не містить визначення складу злочину за ознаками злочину, передбаченому ч.1 ст. 364 КК України.

Крім того, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації, будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНО ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ВУГІЛЛЯ ДОН ПРАЙМ» (ЄДРПОУ 39635487), достовірно знаючи умови договору поставки вугілля №1 від 11.04.2016, без одержання відповідних документів, щодо якості поставленого товару та здійснення вагового контролю, передбачених п.2.2, 2.4 договору, 29.04.2016 перебуваючи за місцем роботи, у приміщенні відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації, за адресою: Запорізька область, смт.Чернігівка, вул.Соборна, 412а, підписано, завірено печаткою та завітовано видаткову накладну №7 від 29.04.2016, а також продовжуючи свій злочинний умисел 18.05.2016 телефоном надано вказівку головному спеціалісту відділу освіти, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_4 підписати, завірити печаткою відділу та завізувати видаткову накладну №8 від 18.05.2016, щодо здійснення оплати за поставку вугілля за договором №1 від 11.04.2016, якість якого відповідно до протоколу випробувань №UA 1578/2016/3.1 від 02.09.2016 не відповідає умовам вищевказаного договору, узаслідок чого, відповідно до звіту про незалежну оцінку майна та розміру матеріальної шкоди №БО-54 від 12.09.2016, проведену Бердянським невідокремленим відділенням ЗТПП, а також висновку №145/11.2 судово- економічної експертизи, проведеної Приватною аудиторською фірмою «Лінара- аудит», державним інтересам завдано істотної шкоди у розмірі 134558,21 грн.

Разом з тим, викладене обвинувачення є неконкретним, оскільки з нього не вбачається обєктивна та субєктивна сторона злочину.

Службове зловживання належить до злочинів із матеріальним складом і за ч. 1 ст. 364 КК визнається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам фізичних чи юридичних осіб або державним чи громадським інтересам. Відсутність таких наслідків має оцінюватися за спрямованістю умислу винного і може свідчити про наявність або незакінченого злочину або дисциплінарного проступку.

Субєктивна сторона службового зловживання характеризується умисною чи змішаною формою вини. При цьому діяння вчинюється лише з прямим умислом, а щодо наслідків вина може бути як у формі умислу, так і необережності. Обовязковими ознаками субєктивної сторони є мотиви (корисливий, інша особиста заінтересованість винної особи чи її бажанням задовольнити якісь інтереси третіх осіб). Однак в обвинувальному акті не вказаний вид умислу.

Обовязковою ознакою субєктивної сторони службового зловживання є мотив: а) корисливі мотиви; б) інші особисті інтереси; в) інтереси третіх осіб. Корисливі мотиви полягають у прагненні особи шляхом зловживання своїм службовим становищем одержати матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди. Інші особисті інтереси виявляються у прагненні шляхом використання службового становища здобути різноманітні вигоди нематеріального характеру (просунутися за службою, одержати нагороду, уникнути відповідальності за недоліки в роботі тощо). Особисті інтереси можуть бути обумовлені такими спонуканнями, як карєризм, протекціонізм, помста, заздрість, пихатість тощо. Інтереси третіх осіб можуть мати як матеріальний, так і нематеріальний характер і полягають, наприклад, у прагненні догодити начальству, надати переваги, пільги та привілеї або звільнити від обовязків родичів, членів сімї, знайомих та інших осіб. Однак, в обвинувальному акті не вказано мотив злочину вчинений ОСОБА_2 в інтересах третьої особи.

Зловживання владою або службовим становищем є злочином з матеріальним складом, об'єктивна сторона якого полягає в: 1) діянні - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає в певних діях або бездіяльності суб'єкта; 2) наслідках, що виявляються в істотній шкоді охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причинному зв'язку між діянням і наслідками, про що не вказано в обвинувальному акті .

Заподіяння посадовою особою істотної шкоди державним інтересам внаслідок зловживання нею своїми посадовими повноваженнями утворює склад злочину і кваліфікується за ст.364 КК України лише у випадку, коли посадова особа використовувала свої посадові повноваження з корисливих мотивів або з іншої особистої заінтересованості. Всупереч цьому в обвинувальному акті відсутнє формулювання мотиву та в чому конкретно полягала заінтересованість ОСОБА_2 при вчиненні даного злочину.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що у даному випадку обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду і повинен бути повернений прокурору Чернігівського відділу Бердянської місцевої прокуратури, відповідно до ст. 314 КПК України, з зобов'язанням його усунути виявлені недоліки у розумний строк.

Керуючись ст. ст. 291, 314, 369, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1ст. 364 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080360000207 від 14.07.2016р. - повернути прокурору Чернігівського відділу Бердянської місцевої прокуратури для усунення недоліків.

Копії ухвали надіслати учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя