Ухвала суду № 64248047, 11.01.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/11122/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

11 січня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Мацунича М.В. і Кондора Р.Ю.,

при секретарі: Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 02 грудня 2016 року за заявою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, про визнання права власності на рухоме майно, зняття з нього арешту і скасування його розшуку, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Ужгородського міськрайного суду від 02 грудня 2016 р. у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати цю ухвалу та постановити нову, якою накласти арешт на автомобіль, зупинивши його примусову реалізацію. Доводить про порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що в разі незабезпечення позову та придбання оспорюваного майна третьою особою, добросовісним набувачем виконати судове рішення у разі задоволення позову судом буде неможливо.

У доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що судом першої інстанції було невірно з'ясовано зміст прохальної частини заяви про забезпечення позову, оскільки позивач просив суд застосувати два способи забезпечення позову, а саме накладення арешту на автомобіль та зупинення його примусової реалізації.

Суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту самої заяви про забезпечення позову випливає, що вид забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача, полягає у накладенні арешту, шляхом зупинення його примусової реалізації. Указаний вид забезпечення позову не передбачений ст. 152 ЦПК України та містить протиріччя, оскільки представник позивача просить накласти арешт на транспортний засіб, на який уже накладено арешт у зв'язку з примусовим виконанням виконавчого листа. Також представником позивача не було надано доказів реальної загрози реалізації транспортного засобу та не доведено загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала - залишенню без змін, із таких мотивів.

Згідно з положеннями ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як убачається зі змісту заяви про забезпечення позову (а.с.7-8) та доповнення до заяви (а.с.9), представник ОСОБА_2 просив накласти арешт на автомобіль та зупинити його примусову реалізацію, проте ч.1 ст.152 ЦПК України не передбачено такого виду забезпечення позову як зупинення примусової реалізації арештованого майна.

Крім цього представник позивача в заяві про забезпечення позову вказує, що в зв'язку з арештом і перебуванням транспортного засобу в розшуку такий було тимчасово вилучено, при цьому представник позивача в заяві не мотивує необхідність знову накладати арешт на цей транспортний засіб.

ОСОБА_2 зазначає, що майно було вилучене з метою його продажу з прилюдних торгів за боргами відповідача ОСОБА_4, проте не надав суду жодних доказів того, що майно на яке вже накладено арешт, вилучено з метою його продажу з прилюдних торгів.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку та постановив законну ухвалу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування як аналогічні доводам заяви.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

2. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 02 грудня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: