Ухвала суду № 64242744, 23.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/538/17

Головуючий у першій інстанції Адамов А. С.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 листопада 2016р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИЛА:

14 липня 2016р. ОСОБА_3 звернувся з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в сумі 45020грн., моральну шкоду в сумі 10000грн., витрати на правову допомогу в сумі 1500грн., судовий збір в сумі 1102грн.40коп.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказав, що 08 листопада 2015р. приблизно о 11 год. 30 хв. в м. Ізмаїлі Одеської області по вулиці Леніна на перехресті з вулицею Горького, ОСОБА_2, керуючи належним їй на праві власності автомобілем марки «NISSAN QASRQAI», державний номер НОМЕР_1, порушила Правила дорожнього руху, оскільки на вимогу дорожнього знаку переваги в русі, не пропустила належний йому на праві власності автомобіль марки «ГАЗ-33021», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4, в результаті чого сталося зіткнення та обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Водій ОСОБА_2 визнала свою вину у скоєнні ДТП, а також факт пошкодження нею автомобіля, належного йому (ОСОБА_3), шляхом складання повідомлення про ДТП, Європротоколу, та написала розписку про те, що саме вона скоїла ДТП, оскільки не поступилася дорогою.

Позивач вказав, що йому було заподіяно шкоду, яка складається з витрат на ремонт, належного йому автомобіля в сумі 30020грн., з яких 13020грн. вартість ремонтних робіт, та 17000грн. вартість деталей та агрегатів, та витрат в сумі 15000грн. у зв'язку із необхідністю укладення на період ремонту його автомобіля договору на перевозку вантажу автомобільним транспортом, з огляду на те, що до ДТП він свій автомобіль використовував для власної господарської діяльності як ФОП для перевезення дверей та інших товарів. Щодо звернення з позовом саме до винної особи ОСОБА_2, а не до страхової компанії, позивач вказав, що таке його право нічим не обмежено.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що вимоги позивача заявлені до відповідача безпідставно з огляду на те, що відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, а позивач не отримав страхове відшкодування з власної вини не вчинивши усі необхідні для цього дії, та факт спричинення моральної шкоди позивачем не обґрунтовано, а відповідальність ОСОБА_2 обмежується лише розміром франшизи в сумі 510грн., також витрати на укладення договору на перевезення вантажу позивачем завищено.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 23 листопада 2016р. позов ОСОБА_3 задоволено частково (а.с.133-137).

Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у загальному розмірі в сумі 45020грн., моральну шкоду в сумі 1000грн., судові витрати в сумі 897грн.57коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на те, що суд помилково вважав, що у ОСОБА_3 є право на звернення з позовом про стягнення шкоди не до страхової компанії, а до неї, як винної особи в скоєні ДТП (а.с.142-146).

Справу розглянуто у відсутності відповідачки ОСОБА_2, представника страхової компанії, які були належним чином сповіщені належним чином сповіщені про слухання справи в апеляційної інстанції, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, позивача ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи чітко вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 повністю визнала свою вину у скоєнні ДТП, а також факт пошкодження нею автомобіля, належного позивачу ОСОБА_3

Представник відповідачки ОСОБА_2 також не заперечував вину відповідачки у вчиненні ДТП, спричиненні шкоди автомобілю позивача.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що вищевказані обставини відповідно до вимог ч.1ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Слід зазначити, що відповідачка ОСОБА_2 і її представник не надали суду першої та суду апеляційної інстанції будь-яких належних та допустимих доказів щодо не відповідності дійсності наданих позивачем документів на підтвердження свого позову.

Суд першої інстанції також обґрунтовано дійшов до висновку, що позивач у зв'язку із ушкодженням у ДТП автомобіля поніс додаткові витрати, пов'язані із укладенням договору перевозки вантажу автомобільним транспортом, що було необхідного для здійснення власної господарської діяльності, зокрема перевезення товару.

Суд прийняв до уваги, що позивач уникнув би вказаних витрат у разі неспричинення шкоди відповідачем автомобілю позивача, у зв'язку із якою вказаний автомобіль до завершення поновлювальних робіт не міг використовуватись позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідачка і її представник також не надали суду першої та суду апеляційної інстанції доказів того, що витрати, яких зазнав позивач у зв'язку із укладенням договору перевозки вантажу автомобільним транспортом №3 від 15 січня 2016р., не відповідають дійсності, або є завищеними порівняно із затратами на аналогічні послуги на ринку.

Суд першої інстанції вірно вважав безпідставними надані представником відповідачки ОСОБА_2 роздруківки з інтернет-сайтів щодо розрахунку відстані перевезення, а також приблизної вартості послуг з перевезення, оскільки наданий розрахунок відстані є приблизним та не враховує усі обставини за якими позивач уклав конкретний договір перевезення.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта відносно того, що вимоги позивача ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з тих підстав, що відповідальність ОСОБА_2 була застрахована, а позивач не отримав страхове відшкодування з власної вини не вчинивши усі необхідні для цього дії з урахуваннями наступного

Згідно правової позиції висловленої у постанові Верховного суду України від 20 січня 2016р. по справі №6-2808цс15 право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Підстав для відступлення від вищевказаної правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 20 січня 2016р. не має.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23 листопада 2016р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: С.О. Погорєлова

Т.В. Цюра