Ухвала суду № 64242733, 18.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/257/17

Головуючий у першій інстанції Тарасов А. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Комлевої О.С., Журавльова О.Г.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькабір-строй», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алькарім-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадорр-Каманін» про відшкодування матеріальної, моральної шкоди та упущеної вигоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2016 року,

встановила:

07.12.2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Аль Кабір Буд», зазначаючи, що 02.11.2015 року в будинку позивача за адресою, АДРЕСА_1 були зруйновані труби каналізації, кабель мережі Інтернет, чим спричинено матеріальну шкоду в розмірі 250000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. Позивач зазначає, що телефонний кабель, кабель мережі Інтернет, та каналізація досі не відновлені, чим спричиняється значна моральна шкода, оскільки відповідачу не можуть додзвонитись його партнери, колеги, родичі, не може прийняти і передати електроні листи. Враховуючи викладене, просив задовольнити позовну заяву, стягнути суму заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

Позивач уточнив позовні вимоги в частині суб'єктного складу спору, просив вважати відповідачами ТОВ «Алькабір-строй», ТОВ «Алькарім-Буд», ТОВ «Кадорр-Каманін».

У подальшому позивач збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів суму заподіяної матеріальної шкоди в розмірі 435030,00 грн. згідно розрахунку вартості будівництва.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення заявлених ним позовних вимог.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 мотивує тим, що суд першої інстанції не дав оцінку наявним в матеріалах справи доказам та усі заявлені ним клопотання не розглянув та не задовольнив.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння від 29.07.2008 року ОСОБА_2 є власником жилого буднику літ «А», загальною площею 888,2 кв.м., жилою площею 341,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1

З довідки ЖБК «Морське» вих. № 21 від 10.08.2016 року вбачається, що ОСОБА_2 є членом ОК «ЖБК «Морське», отримує послуги з водопостачання та водовідведення від кооперативу на підставі договору № 4325/1 від 01.11.2000 року, укладеного з філіалом «Інфоксводоканал». Заборгованості по сплаті послуг не має.

В судовому засіданні представник відповідача Балан В.І. визнав факт пошкодження каналізаційної труби під час проведення будівництва за адресою АДРЕСА_2 тому суд, з огляду на положення ст. 61 ЦПК України, вважав цю обставину доведеною.

З наданої позивачем в якості доказу розрахунку вартості будівництва, проведеною інженером-проектувальником ОСОБА_5 вбачається, що вартість ремонтно-відновлювальних робіт мереж каналізації та слабкострумових мереж житлового будинку АДРЕСА_1 складає 435030 гривень.

Надаючи оцінку вказаному доказу, суд першої інстанції зазначив, що згідно кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури серії № 003739 ОСОБА_6, остання має категорію інженера-проектувальника. Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_6 не є експертом в галузі будівництва, не має відповідної ліцензії, а відтак, що наданий доказ є недопустимим для визначення розміру заподіяної шкоди.

Однак при відмові в задоволенні позову, районний суд виходив з наступного.

При встановленні в діях відповідачів цивільно-правового делікту, суд зазначив, що згідно листа ТОВ «Інфокс», філії «Інфоксводоканал» № 3119-009/6585 каналізаційних мереж, що проходять на території земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_2 на балансі філії «Інфоксводоканала» немає. Проектна документація на будівництво і введення до експлуатації каналізаційної труби Д=150 та 300 мм за вищевказаній адресі не надходила та не узгоджувалась.

Крім того, згідно технічних умов на водовідведення індивідуального житлового буднику по АДРЕСА_1 № 1303-29 від 15.05.2007 року, вбачається, що при проектуванні водовідведення необхідно врахувати, що відвід каналізаційний стоків можливий лише в існуючий колодязь в міському колекторі D=500мм по вул. Каманіна/ провулок Аркадіївський. Технічні умови дійсній на протязі року з моменту реєстрації.

Судом встановлено, що вказані технічні умови на теперішній час не реалізовані, а місце пошкодження труби не узгоджується з місцем підключення зазначеним в технічних умовах, а відтак пошкоджена резервна система каналізації влаштована самовільно.

Відповідно до п. 4.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерством з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Крім того, згідно п. 3.11 витрати, пов'язані з відключенням і можливою ліквідацією пристроїв (споруд), які самовільно зведені і приєднані до систем централізованого водопостачання та водовідведення, підлягають відключенню від цих систем, оплачуються їх власником.

Суд першої інстанції вважав, що оскільки пошкодження вказаної каналізаційної труби відбулось не за адресою, що належить позивачу, а за адресою будівництва, суду не надано доказів перебування у власності вказаної труби саме позивачеві, а відтак суд не встановив факт спричинення матеріальної шкоди.

Крім того, районним судом не встановлена наявність в діях відповідачів протиправної поведінки.

Розглядаючи вимоги в частині стягнення компенсації за пошкодження телефонного кабелю, суд першої інстанції зазначив наступне.

Між позивачем та ТОВ «ЦСС», правонаступником якого є ПрАТ «Фарлеп-Інвест» та ОСОБА_2 було укладено договір № 804072, відповідно до умов якого, ПрАТ «Фарлеп-Інвест» надає позивачу телекомунікаційні послуги.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 12.05.2016 року встановлено, що на теперішній час підключення позивача на мережі телекомунікаційний послуг відновлено, хоча за період з 03.11.2015 року по 01.12.2015 року послуги не надавались, по особовому рахунку ОСОБА_2 не здійснювалось нарахувань за телекомунікаційні послуги, у зв'язку з пошкодженням кабелю.

Згідно п. 6.2. вищезазначеного договору, Оператор не несе відповідальності за неможливість виконання умов цього Договору внаслідок дії або бездіяльності третіх осіб, що безпосередньо впливають на виконання умов цього договору.

Судом з пояснень представника відповідача встановлено, що останній також не заперечує проти факту пошкодження відповідних кабелів під час будівництва.

Разом з тим, визначено, що позивачем не надано доказів перебування вказаного кабелю у власності позивача, не надано доказів того, що позивач витрачав кошти на його відновлення, не надано доказів спричинення моральних страждань.

Так, статтею ст. 23 ЦК України встановлений вичерпний перелік підстав для відшкодування моральної шкоди. Так моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи відсутність доказів наявності вини в діях відповідачів під час будівництва, відсутності доказів перебування пошкодженого кабелю у власності позивача, суд констатував відсутність підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та дійшов висновку, що підстави для задоволення позову в цієї частині також відсутні.

Колегія суду погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Жодних нових доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції апеляційна скарга не містить та доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Доводи апелянта що його було обмежено в праві збирання необхідних доказів, є необґрунтованими, оскільки позивач в порушення ст.ст. 10,60 ЦПК України не заявив жодного клопотання що відносяться до предмета доказування у даній справі в порядку передбаченими ст.ст. 131-137 ЦПК України, не подав таких клопотань і до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.С.Комлева

О.Г.Журавльов