Рішення № 64242247, 20.01.2017, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3618/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт.Овідіополь

20 січня 2017 року

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Осадченко С.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та за дорученням в інтересах відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за первісним позовом

ОСОБА_4 від імені та в інтересах ОСОБА_5 та ТОВ «СКФ»

до

ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6

про відшкодування витрат на утримання нежитлової будівлі,

та за зустрічним позовом

ОСОБА_7 та ОСОБА_8

до

ТОВ «СКФ», ОСОБА_5 та ОСОБА_9

про визнання договору оренди недійсним,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2015 року ОСОБА_4 від імені та в інтересах ОСОБА_5 та ТОВ "СКФ" звернулись до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_10 про відшкодування витрат на утримання нежитлової будівлі, в якій просили суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивачів суми витрат на утримання нежитлової будівлі, а саме витрати на водопостачання, опалення, електроенергію та земельний податок у загальній сумі 89961,31 гривень.

17.03.2016 року позивачі звернулись до суду з заявою про зміну підстав позову про відшкодування витрат на утримання нежитлової будівлі, в якій доповнили склад учасників процесу відповідачем ОСОБА_6 Леонідвіною та заявили до неї аналогічні позовні вимоги.

19.05.2016 р. відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_10 подана зустрічна позовна заява до ТОВ «СКФ», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним Договору оренди від 01.01.2013 р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «СКФ», яка обєднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 від імені та в інтересах ОСОБА_5 та ТОВ "СКФ" до ОСОБА_3, ОСОБА_10 та ОСОБА_6

22.07.2016 р. позивачі за первісним позовом звернулись до суду з заявою про зміну підстав позову про відшкодування витрат на утримання нежитлової будівлі, в якій частково зменшили суму позову, яка з урахуванням змін складає 88 441,57 гривень та зазначили інший розподіл сум, які підлягають стягненню з кожного відповідача.

Представники позивачів за первісним позовом та відповідачів за зустрічним позовом в судовому засіданні первісний позов, з урахуванням уточнень, підтримали та просять суд його задовольнити у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Відповідача за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та за дорученням в інтересах відповідача ОСОБА_3, в судовому засіданні первісний позов не визнав, просить суд у його задоволенні відмовити у повному обсязі, зустрічний позов підтримав та просить суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, звернулась до суду з письмовими запереченнями на позов, відповідно до яких в задоволенні первісного позову просить суд відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані суду письмові докази по справі, суд вважає первісний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов таким безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає у повному обсязі, з наступних підстав.

Як вибачається з матеріалів справи та підтверджується письмовими доказами, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2011 року по справі № 2-413/11 проведено розділ цілісної нежилої будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 68 літера Г, яка раніш цілком належала ОСОБА_5 на дві частини і передано у власність гр. ОСОБА_3 1/3 частину зазначеної будівлі площею 342,1 кв. м., що складається з наступних площ: у підвалі - 62 кв.м., у тому числі: приміщення 9 площ. 44,7 кв.м., частина приміщення 5 площ. 17,3 кв.м; на 1-му поверху -76,07 кв.м., у тому числі: частина приміщення 16 пл. 44,59 кв.м., частина приміщення 17 пл. 26,28 кв.м., приміщення 18 пл. 5,2 кв.м.; по 2-му поверху 65,43 кв.м. в тому числі: частина приміщення 20 пл. 2,63 кв.м., частина приміщення 25 пл. 23,7 кв.м., частина приміщення 26 пл. 8 кв.м., частина приміщення 27 пл. 31,1 кв.м.; по 3-му поверху - 68 кв.м. у тому числі : частина приміщення 32 пл. 10,1 кв.м., приміщення 36 пл. 30 кв.м., приміщення 37 пл. 27,9 кв.м.; у мансарді - 70,6 кв.м., у тому числі: частина приміщення 47 пл. 34.2 кв.м., приміщення 48 пл. 36,4 кв.м. Таким чином, зазначеним рішенням визначені приміщення та площі по кожному поверху, які належать ОСОБА_3, але будівля є однією архітектурною спорудою з невідокремленими частинами, розділ будівлі не здійснений та є недоцільним відповідно до висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1301/24 від 02.10.2013 р. (питання 8 та 9) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11 і ОСОБА_5 та за зустрічним позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном.

На підставі вищезазначеного судового рішення, ОСОБА_3 на отриману 1/3 частину єдиної будівлі юридично оформила новий номер будівлі - 68-П по вул. Рішельєвській у м.Одеса.

Таким чином, зазначене приміщення перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_3, в подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_6 з іншого боку відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України.

При цьому, 02.05.2014 року відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 без звернення до органів Державної виконавчої служби здійснили реконструкцію нежилої будівлі, відокремлюючи на кожному поверсі по довільній межі частину шляхом будування фундаментальні перегородки. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_10 підтвердив, що органи ДВС не приймали участі у цих діях.

05.05.2014 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 укладений Договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала та передала безоплатно майно у власність, а ОСОБА_10 прийняв в дар та безоплатно у власність нежитлову будівлю, що розташована за адресою: місто Одеса, вулиця Рішельєвська, будинок № 68-П.

22.05.2015 р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 укладений Договір дарування № 248, відповідно до якого у власність ОСОБА_6 перейшла ? від частки приміщення, що була отримана в дар ОСОБА_10 від ОСОБА_3 Таким чином, на момент розгляду справи ОСОБА_10 та ОСОБА_6 є спільним власниками різних частин однієї неподіленої будівлі.

Відповідно до ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року, справа 6-31046св14: «Згідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном».

Дослідивши розрахунок суми позову, доданий позивачами до заяви про зміну підстав позову від 21.07.2016 р. суд погоджується із сумами, які визначені у розрахунку, оскільки до позовної заяви додані копії розрахункових документів, які підтверджують здійснення позивачами операцій з перерахування відповідних сум в якості сплати за водопостачання, опалення та сплати земельного податку з боку ОСОБА_5 та в якості сплати за електроенергію з боку ТОВ «СКФ».

Що стосується зустрічного позову, то предметом Договору, який позивачі за зустрічним позовом просять визнати недійсним, є оренда частини приміщення, власником якої був на момент укладення Договору та до теперішнього часу залишається ОСОБА_5.

Судові рішення, на які посилаються позивачі у зустрічному позові (рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2009 р. по справі № 2-4331/09 та заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2011 р. по справі № 2-413/11) закріпляють за ОСОБА_3 лише 1/3 частину будинку, в той час як власником 2/3 будинку залишається ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_5 при укладенні Договору, який оскаржується позивачами за зустрічним позовом, здійснив розпорядження майном відносно якого у нього було та є право власності.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України.

Зазначений перелік підстав є вичерпним.

Таким чином, Договір оренди між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «СКФ» не може вважатись недійсним, оскільки при його укладенні були дотримані всі вимоги, додержання яких є необхідним.

Крім цього, передача ФОП ОСОБА_5 частини приміщення в оренду ніяким чином не завдає шкоди правам позивачів (слід зазначити, що у зустрічному позові не зазначено, у чому саме полягає порушення прав позивачів з боку ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «СКФ»), що в свою чергу взагалі свідчить про відсутність підстав для заявлення цього зустрічного позову, оскільки відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Передача в оренду ОСОБА_5 частини приміщення, що належить йому, не порушує права позивачів за зустрічним позовом та докази таких порушень суду не надані.

Всупереч ствердженню позивачів за зустрічним позовом про те, що вони не є разом з ОСОБА_5 співвласниками нежитлового приміщення за адресою: м.Одеса, вул.Рішельєвська, 68, літера «Г», ця будівля є єдиним майновим комплексом з єдиною системою комунікацій та інженерних мереж. Обєкт, на який ОСОБА_3 оформлено право власності та який у подальшому перейшов до власності ОСОБА_2, а потім частково до ОСОБА_6 є невідокремленою частиною єдиного комплексу зазначеної будівлі, тому порядок участі в утриманні цього приміщення підпадає під вимоги ст.360 ЦК України, яка встановлює обовязок співвласника брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна відповідно до його частки у праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Ст.257 ЦК України визначений загальний строк позовної давності, який складає три роки. Враховуючи те, що зустрічний позов був заявлений позивачами за зустрічним позовом 19.05.2016 р., слід зазначити, що передбачений законом трирічний термін позовної давності сплинув, при цьому позивачами не наведені будь-які обставини, які свідчили б про поважність причин пропуску зазначеного строку.

Таким чином, позивачами за зустрічним позовом порушений строк у межах, якого вони мали звернутись до суду та не доведено порушення з боку ОСОБА_5 та ТОВ «СКФ» їхніх прав або вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, в звязку з задоволенням первісного позову у повному обсязі та відмовою у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідачів за первісним позовом на користь позивачів за первісним позовом підлягають стягненню понесені позивачами та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст.322, 360 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ» (ЄДРПОУ 21026392) суму боргу за електроенергію та інфляційних збитків, 3 % річних від простроченої суми 615,84 грн. (шістсот пятнадцять гривень 84 копійки).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) суму боргу за водопостачання, земельний податок та інфляційних збитків, 3 % річних від простроченої суми 176,25 грн. (сто сімдесят шість гривень 25 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ» (ЄДРПОУ 21026392) суму боргу за електроенергію та інфляційних збитків, 3 % річних від простроченої суми 2219,40 грн. (дві тисячі двісті девятнадцять гривень 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) суму боргу водопостачання та земельний податок та інфляційних збитків, 3 % річних від простроченої суми 635,50 грн. (шістсот тридцять пять гривень 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКФ» (ЄДРПОУ 21026392) суму боргу за електроенергію та інфляційних збитків, 3 % річних від простроченої суми - 64298,26 (шістдесят чотири тисячі двісті девяносто вісім гривень 26 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) суму боргу за водопостачання, опалення, земельний податок та інфляційних збитків, 3 % річних від простроченої суми 20496,32 грн. (двадцять тисяч чотириста девяносто шість гривень 32 копійки).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 340,47 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 595,82 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 85,11 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі до Овідіопольського районного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Бочаров А.І.