Рішення № 64240633, 23.12.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6486/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року м. Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Абашиній О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненська філія ОСОБА_5 «СК «Провідна» про відшкодування матеріальної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав з підстав, викладених у запереченнях проти позову, вважає, що заявлені ОСОБА_3 позовні вимоги є незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просить суд позов задоволити та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 96710,33 грн. матеріальної шкоди, 3000 грн. витрат на правову допомогу та понесені ОСОБА_3 судові витрати по справі по сплаті судового збору в сумі 967,10 грн.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненської філії ОСОБА_5 «СК «Провідна» в судове засідання не зявився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Судом встановлено, що 03 грудня 2015 року близько 11 год. 10 хв. на перехресті вулиць Київська та ОСОБА_6 в м. Рівне ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Ssang Yong Rexton», номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_7, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, при виникненні перешкоди не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, допустив зіткнення з автомобілем «Volvo ХС90», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який належить йому на праві власності, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 02 березня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року постанову Рівненського міського суду від 02 березня 2016 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом пункту 1 частини другоїстатті 22 ЦК України,реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістомст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди, шкода заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду в повному обсязі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з Висновком № 34 експертного автотоварознавчого дослідження аварійного автомобіля «Volvo ХС 90», реєстраційний номер НОМЕР_3, виконаного експертом-автотоварознавцем ФОП ОСОБА_8 від 28 грудня 2015 року, розмір завданого ОСОБА_3 внаслідок ДТП матеріального збитку становив 162 202,00 грн. (з урахуванням втрати товарної вартості 21923,22 грн.) Однак, розмір витрат, понесених позивачем для ліквідації пошкоджень його авто після ДТП становив 122 787,11 грн., з яких: 110 782,13 грн. вартість ремонтних робіт, що стверджується рахунком № 580 від 09 грудня 2015 року, виданим ПП «Нордік Моторс» та квитанцією № 481251000970541449662709 від 09 грудня 2015 року, виданою АТ «УкрСиббанк»; 276,95 грн. плата за касове обслуговування, що стверджується квитанцією № 481251000970541449662709 від 09 грудня 2015 року, виданою АТ «УкрСиббанк»; 1 050,00 грн. вартість фарби, що стверджується квитанцією № ПО00013231 від 25 грудня 2015 року, виданою майстром ОСОБА_9; 9 610,00 грн. вартість ремонтних робіт, що стверджується квитанцією до наряду-замовлення № ПО00013364 від 30 грудня 2015 року, виданою майстром ОСОБА_9; 499 грн. - матеріали на фарбування, що стверджується видатковою накладною № ПО00013364 від 30 грудня 2015 року, виданою майстром ОСОБА_9; 400,00 грн. матеріали на фарбування, що стверджується квитанцією № ПО00013365 від 30 грудня 2015 року виданою майстром ОСОБА_9; 169,00 грн. інші матеріали, що стверджується рахунком № ЧО00012082 від 24 грудня 2016 року, виданим майстром ОСОБА_9

Крім того, за проведення експертизи, а саме за підготовку та проведення незалежної оцінки вартості майна з метою визначення вартості матеріального збитку ОСОБА_3 було сплачено 2000,00 грн., що стверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 9 від 30 грудня 2015 року, виданою судовим експертом ФОП ОСОБА_8

Відповідно до ч. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно п.п. 9.1., 9.2 ст. 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_10 була застрахована у Рівненській філії ОСОБА_5 «СК«ПРОВІДНА», яка здійснила на користь ОСОБА_3 виплату страхового відшкодування за пошкоджений в ДТП автомобіль «Volvo ХС 90», в сумі 50000 грн., що стверджується повідомленням ОСОБА_5 «СК«ПРОВІДНА» про виплату № 17-05/3076 від 11.03.2016 року та квитанцією ПАТ КБ «ПриватБанк» від 15 березня 2016 року.

Однак, відшкодована позивачу ОСОБА_5 «СК«ПРОВІДНА» вищевказана страхова сума, не покриває повністю збитків завданих ОСОБА_3 внаслідок ДТП, що сталась з вини відповідача ОСОБА_4, тобто розмір завданої позивачу шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а тому різниця між понесеними позивачем витратами і відшкодованої страхової суми в розмірі 122787,11 грн. 50000,00 грн. = 72787,11 грн. повинна бути стягнена на його користь з відповідача ОСОБА_4

Разом з тим, в п. 32.7 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану з втратою товарної вартості транспортного засобу.

Відповідно до п.1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24.11.2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159), зареєстрованої в Міністерстві юстиції 24 листопада 2003 року за № 1074/8395(далі ОСОБА_7) визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами післяпошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Вказаною Методикою передбачено можливість і порядок обчислення показника втрати товарної вартості колісного транспортного засобу як складової загального розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП, зокрема п. 8.6. Методики передбачено два випадки, коли у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості та який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в ОСОБА_7 як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

З аналізу вищенаведеного слідує, що втрата товарної вартості визначається як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарноївартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до п. 8.6.1 ОСОБА_7, величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(-ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 ОСОБА_7).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюється як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, що впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, стекол, шин, тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Таким чином, за змістом вказаних положень законодавства, величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Вищевказаний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа № 6-760ЦС 15).

Крім того, згідно зі ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з розясненнями, викладеними в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Таким чином, ОСОБА_3 як власнику пошкодженого транспортного засобу повинно бути відшкодовано майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП в повному обсязі, включаючи втрату товарної вартості пошкодженого автомобіля.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої ДТП знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу слід зазначити наступне:

Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року, особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу,

тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині 2 статті 56 ЦПК України (знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні).

Тому, адвоката ОСОБА_1 не може бути визнано особою, яка надає правову допомогу, оскільки він брав участь в судових засіданнях як представник позивача ОСОБА_3 згідно Договору на представництво від 23.05.2016 року, так як позивач не був присутній в судових засіданнях.

Відповідно до абзацу 4 п. 47 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року№ 4191-VI«Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені . Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (абз. 3,4 п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року).

Проте, представником позивача ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи розрахунку витрат на правову допомогу, а надано лише додаток до Договору на представництво від 23.05.2016 року (щодо визначення розміру гонорару) та квитанцію № 21 від 23.05.2016 року на суму 3000,00 грн.

Таким чином, в стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 3 000,00 гривень позивачу ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Рівненська філія ОСОБА_5 «СК «Провідна» про відшкодування матеріальної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 96710,33 грн. матеріальної шкоди.

В стягненні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3000 грн. витрат на правову допомогу, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 967,10 грн. по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд за апеляційною скаргою на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Рівненського

міського суду ОСОБА_11