Рішення № 64239679, 24.01.2017, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3115/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

24 січня 2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

за участю

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Український ОСОБА_3» 03 червня 2015 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 29 травня 2013 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № КИПНФ/1010735.2, за умовами якого позивач надав ОСОБА_4 кредит в сумі 180000 грн.

Вказував, що ОСОБА_4 умови договору порушені, станом на 15 травня 2015 року існує заборгованість в розмірі 186708,97 грн.

Також позивач зазначав, що 29 травня 2013 року з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки.

В поданій до суду позовній заяві просив суд стягнути з ОСОБА_1 як солідарного боржника заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 186708,97 грн.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувшись з заявою про розгляд без його участі, позовні вимоги підтримує.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 щодо задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що договір поруки не підписував, його дружина ОСОБА_5 не надавала своєї згоди на укладення ним такого договору.

Представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та представника відповідача, дослідившизібрані в справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 травня 2013 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № КИПНФ/1010735.2, за умовами якого позивач надав ОСОБА_4 кредитні в сумі 180000 грн. строком по 28 травня 2028 року для придбання житлової нерухомості з процентною ставкою 18,20 % річних.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач виконав взяті на себе за договором зобовязання, надав ОСОБА_4 кредитні кошти.

ОСОБА_4 умови договору порушені, станом на 15 травня 2015 року існує заборгованість в розмірі 186708,97 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом 171789,41 грн., заборгованість за відсотками 12669,56 грн., заборгованість по щомісячній комісії 2250 грн.

При цьому розмір заборгованості розрахований позивачем в чіткій відповідності до умов укладеного кредитного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Також судом встановлено, що 29 травня 2013 року з метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 як солідарного боржника на користь позивача заборгованість за договором в загальній сумі 186708,97 грн., а позовні вимоги ПАТ «Український бізнес банк» є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на ту обставину, що договір поруки не підписував не можуть бути прийняті судом до уваги.

Зокрема, згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно п. 4 ст. 60 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ОСОБА_1, використовуючи на власний розсуд надані йому диспозитивні права, незважаючи на розяснення суду, клопотань про призначення в справі судових експертиз, зокрема, почеркознавчої, не заявляв.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 58, 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів, суд вважає, що обставина того, що підпис на договорі поруки виконаний не відповідачем ОСОБА_1 не доведено відповідачем, тому оцінюються критично. Будь-які підстави вважати, що між сторонами по справі не виникали правовідносини, судом не встановлені.

Окрім того, порядок укладення договору поруки визначений главою 49 ЦК України (параграфом 1 про загальні положення про забезпечення виконання зобовязання, та параграфом 3 про договір поруки, як вид забезпечення виконання зобовязання). В судовому засіданні не встановлено будь-яких порушень правил, встановлених вказаними нормами, під час укладення договору поруки. Договір поруки за своїм змістом не є договором щодо розпорядження майном, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, тому правила, встановлені ст. 65 СК України не підлягають застосуванню для правової оцінки законності договору поруки як способу забезпечення фінансового зобовязання. Договір поруки не породжує жодних наслідків для інших осіб, крім сторін зобовязання. Тому посилання відповідача ОСОБА_1 на відсутність згоди ОСОБА_5, як подружжя, на укладення ним договору поруки є безпідставним.

При вирішенні справи судом не прийнято до уваги твердження відповідача про сплату боржником ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за кредитним договором грошової суми в розмірі 12300 грн. і відповідно зазначена сума судом не врахована при вирішенні питання про розмір заборгованості, оскільки з наданої суду квитанції вбачається, що платником таких коштів є ОСОБА_6, а не позичальник за кредитним договором ОСОБА_4.

Окрім того, згідно з наданого платіжного документу жодним чином не вбачається, що призначенням такого платежу є погашення заборгованості за кредитним договором.

Також судом при вирішенні справи враховується і та обставина, що датою сплати відповідного платежу є 22 листопада 2016 року, а позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, розрахунок заборгованості надав станом на 15 травня 2015 року, в подальшому своїм правом на збільшення позовних вимог не скористався.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на неможливість вирішення даної справи до розгляду апеляційним судом Полтавської області апеляційної скарги ПАТ «Український бізнес банк» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 18 вересня 2015 року в справі за позовом ПАТ «Український бізнес банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставним.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає кілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою(правова позиція, висловлена Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1348цс15).

Тому звернення позивача ПАТ «Український бізнес банк» з окремим позовом до відповідача ОСОБА_1 поза межами цивільної справи за позовом ПАТ «Український бізнес банк» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є виключно диспозитивним правом позивача.

Також з відповідача ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1867,08 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_3» заборгованість по кредитному договору № КИПНФ/1010735.2 від 29 травня 2013 року в сумі 186708 грн. 97 коп., з яких: заборгованість за кредитом 171789,41 грн., заборгованість за відсотками 12669,56 грн., заборгованість по щомісячній комісії 2250 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1867 грн. 08 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_7

Суддя Н.Л.Яковенко

24.01.2017