Ухвала суду № 64239148, 23.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/9245/16-к

Провадження №11-кп/772/208/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Чезганова А. М.

Доповідач : Федчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Федчука В.В.,

суддів : Ващук В.П., Рупака А.А.,

при секретарі: Доценко М.І.,

за участю :

прокурора : Миколайчука Д.Г. ,

обвинуваченого : ОСОБА_2,

захисника: ОСОБА_3,

потерпілого: ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2, апеляційною скаргою із змінами адвоката ОСОБА_3, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020010000663 від 31.01.2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердичева Житомирської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, працюючого слюсарем в ВАТ «Маяк», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-23 січня 2002 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 194, ст. 70 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі з іспитовим строком на два роки;

-16 квітня 2003 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі;

-13 жовтня 2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296, ст. 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі з іспитовим строком на три роки;

-24 квітня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області, вирок якого переглянуто 15 травня 2015 року апеляційним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 69 КК України до одного року виправних робіт з відрахуванням із заробітку 10% в дохід держави;

-08 вересня 2016 року апеляційним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до п»яти місяців арешту,

визнато винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років 7 (семи) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_2, шляхом повного складання призначеного покарання та покарання за вироком апеляційного суду Вінницької області від 08 вересня 2016 року у виді арешту на строк п»ять місяців, яке відповідно до п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України перерахувати у п»ять місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) в строк відбуття покарання ОСОБА_2 зараховано строк попереднього ув»язнення з 10 лютого 2016 року по день набрання даним вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1455 (одну тисячу чотириста п»ятдесят п»ять) гривень 96 копійок процесуальних витрат, пов»язаних із залученням експертів.

Вирішено питання з речовими доказами.

ВСТАНОВИВ :

Згідно вироку суду першої інстанції, 30 січня 2016 року, приблизно, о 22.00 год. обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку №10 по вул. В. Інтернаціоналістів у м. Вінниці, побачив раніше незнайомого ОСОБА_4 з мобільним телефоном у руках та вирішив даним телефоном заволодіти. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, обвинувачений ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_4 та наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя, від чого ОСОБА_4 упав на землю. Після чого обвинувачений ОСОБА_2 витягнув з кишені штанів потерпілого ОСОБА_4 мобільний телефон марки «LG-E612», ІМЕІ НОМЕР_1, вартість якого, згідно з висновком експерта №252 від 22 лютого 2016 року, становить 550 гривень, та з місця вчинення злочину втік. В подальшому викраденим мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Згідно з висновком експерта №133 від 03 лютого 2016 року внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді зливних саден в лівій виличній ділянці, саден в ділянці спинки носа справа, зливних саден в ділянці підборіддя зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, однак до закінчення апеляційного розгляду відповідно до ч.1 ст. 403 КПК України відмовився від апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду від 21.10.2016 року, оскільки вважає, що дане кримінальне провадження сфабриковане.

В апеляційній скарзі із змінами адвоката ОСОБА_3 ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду від 21 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_2 та просить закрити кримінальне провадження за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Апеляційна скарга мотивована тим, що потерпілий ОСОБА_4 пояснював, що 30 січня 2016 року о 22 год. 00 хв. напідпитку повертався додому, йому назустріч йшли двоє молодих чоловіків і , коли вони порівнялися з ним, то один із них наніс йому удар в обличчя. Після удару в обличчя на короткий період втратив свідомість і в цей час у нього забрали телефон. Чоловік, який наносив йому удар в обличчя був одягнутий в чорну куртку та білу шапку «ушанку», обутий в кросівки( обвинувачений заявив суду, що він ніколи не носив шапки «ушанки», судом цей факт не перевірено. Також адвокат в апеляційній скарзі посилається на те, що згідно висновку експерта від 15.04.2016 року, що два сліди взуття,які були вилучені 30.01.2016 року під час огляду місяця події , залишені не взуттям, яке було добровільно видане ОСОБА_2 Крім того, відповідно до аналітичної довідки про опрацювання номерної інформації, отриманої від операторів « Київстар» та « Лайфселл» про те, що у період з 21.30 по 23.30 год. 30.01.2016 року в районі нападу номер ОСОБА_2 не було виявлено.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні скарги, просили їх задовольнити, прокурор Миколайчук Д.Г. та потерпілий ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, оскільки вважають, що вирок суду першої інстанції законний та обґрунтований, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга із змінами адвоката ОСОБА_3 та апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна ( грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, вчинене повторно за обставин викладених у вироку відповідають фактичним обставинам справи та вина ОСОБА_2 повністю доведена показами потерпілого, свідків проведеними процесуальними діями по даному кримінальному провадженні.

Посилання адвоката ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що потерпілим не було вказано, що саме ОСОБА_2 наніс йому удар та опис одягу у який одягнена особа, що вчинила напад на потерпілого не відповідає одягу, який є в наявності у ОСОБА_2, не відповідають є фактичним обставинам справи.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_2, щодо сфабрикування відносно нього кримінального провадження є безпідставними та спростовується показами потерпілого ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Так, потерпілий ОСОБА_4 у суді першої інстанції надав чіткі та послідовні покази, які підтримав у суді апеляційної апеляційної інстанції та пояснив, що 30 січня 2016 року, приблизно, о 22.00 год. він на підпитку повертався додому. Коли він знаходився на вул. Артоболевського (В. Інтернаціоналістів) в м. Вінниці, поряд з кафе «Міміно», йому на зустріч йшов обвинувачений ОСОБА_2, який наніс йому удар кулаком під ліве око. Він на декілька хвилин втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то з»ясував, що у нього пропав мобільний телефон, документи були на місці. Він попросив у незнайомого хлопця мобільний телефон, щоб зателефонувати брату - ОСОБА_6, який, як потім з»ясувалося, бачив його пограбування з балкону. Він добре розгледів ОСОБА_2, який був одягнений в куртку, джинси, білу спортивну шапку та кросівки. На зустріч йому йшли дві особи, але удар наніс саме ОСОБА_2 Він також впізнав останнього по фото, яке йому вислав слідчий по «вайберу».

Свідок ОСОБА_6 у суді першої інстанції пояснив, 30 січня 2016 року, приблизно, о 22.00 год. йому зателефонував брат - ОСОБА_4 і повідомив, що його побили і забрали у нього мобільний телефон. З балкону він бачив, як від його брата відбігло двоє хлопців, які забігли у двір будинку №4 по вул. Артоболевського, потім вибігли звідти. Вони були одягнені в спортивний одяг. Брат був в стресовому стані, у нього був синяк під оком. Брат йому пояснив, що біля кафе «Міміно» йому назустріч йшло двоє хлопців і один із них його вдарив, від чого він втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то виявив, що у нього викрали мобільний телефон. Вони викликали працівників поліції, брат описав нападника, а через 4-5 днів зателефонував слідчий і сказав, що знайшли мобільний телефон брата. Після цього слідчий скинув по «вайберу» брату фотокартку ОСОБА_2, якого брат впізнав впевнено, як особу, яка нанесла йому удар.

Свідок ОСОБА_9 у суді першої інстанції пояснив, що до нього в Інтернет - кафе «Скала» прийшов ОСОБА_2 та приніс мобільний телефон марки «LG-E612» білого кольору, про який повідомив, що він належить його матері і він його хоче продати. Він заплатив йому кошти, суму не пам»ятає. Сім-картки в телефоні не було. Оскільки мобільний телефон був без зарядного пристрою, то він даний телефон передав своєму знайомому ОСОБА_7 для зарядки. Приблизно, через тиждень, після того як він придбав телефон у ОСОБА_2, до ОСОБА_7 прийшли працівники поліції і вилучили даний телефон. Підстав обмовляти ОСОБА_2 у нього не має.

Свідок ОСОБА_7 у суді першої інстанції пояснив, що ОСОБА_8 його знайомий. Останній прийшов до нього і запитав, чи можна зарядити мобільний телефон. Він не заперечував. Мобільний телефон був в корпусі білого кольору. Потім ОСОБА_8 зателефонував йому і сказав, що його затримали працівники поліції і сказали, що телефон крадений. ОСОБА_8 його купив у свого знайомого.

Крім показань потерпілого та свідків вина обвинуваченого у скоєнні злочину підтверджується також і іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції а саме:

- витягом з кримінального провадження №12016020010000663, згідно з яким 30 січня 2016 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про вчинення відносно нього злочину, відомості про який було внесено 31 січня 2016 року до ЄРДР (а.с. 83-84);

- протоколом прийняття заяви у ОСОБА_4, згідно з яким останній просив прийняти міри до невідомої особи, яка 30 січня 2016 року в 22.10 год. біля будинку №10 по вул. Воїнів Інтернаціоналістів у м. Вінниці із застосуванням насильства заволоділа його мобільним телефоном марки «LG-E612» (а.с. 85-86);

- протоколом огляду місця події - ділянки, яка розміщена між будинком №10 по вул. Воїнів Інтернаціоналістів та будівлею кафе «Міміно» в м. Вінниці, фототаблицею та планом - схемою до протоколу огляду місця події (а.с. 87-92);

- актом про застосування службового собаки, згідно з яким за результатами роботи службова собака вказала ймовірний шлях руху злочинця (а.с. 93);

- протоколом огляду місця події, згідно з яким 09 лютого 2016 року в приміщенні службового кабінету №54 по вул. Пирогова, 4 в м. Вінниці у Вінницькому відділі поліції ГУНП у Віницькій області ОСОБА_7 добровільно видав мобільний телефон в корпусі білого кольору марки «LG-E612», і пояснив, що даний телефон 08 лютого 2016 року залишив у нього вдома його знайомий ОСОБА_8, який повинен був у подальшому його забрати. ОСОБА_8 повідомив, що придбав даний телефон 30 січня 2016 року о 22.30 год. у знайомого на ім»я ОСОБА_2 за 400 гривень під час перебування у комп»ютерному клубі «Скала», що по вул. Юності в м. Вінниці, про те, що телефон здобутий злочинним шляхом йому нічого не було відомо (а.с. 94-95);

- постановою про визнання мобільного телефону марки «LG-E612», ІМЕІ НОМЕР_1, речовим доказом та передачу його на зберігання (а.с. 96);

- висновком експерта №133 від 04 лютого 2016 року, згідно з яким у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді зливних саден в лівій виличній ділянці, садна в ділянці спинки носа справа, зливних саден в ділянці підборіддя зліва, які утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, по давності утворення - можуть відповідати вказаному строку (а.с. 97);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_4, згідно з яким останній повідомив про обставини вчинення відносно нього пограбування (а.с. 98-103);

- висновком експерта №252 від 22 лютого 2016 року, згідно з яким вартість мобільного телефону марки «LG-E612» становить 550 гривень (а.с. 106-110);

- висновком експерта №150 -Т від 05 лютого 2016 року, згідно з яким два сліди взуття на фотознімках №1 та №2, які були вилучені 30 січня 2016 року під час огляду місця події за фактом розбійного нападу на ОСОБА_4 по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці, придатні для встановлення групової належності взуття, що залишило дані сліди по загальних ознаках (а.с. 113-115);

- протоколом огляду речового доказу - мобільного телефону марки «LG-E612» (а.с. 116).

Також суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції, що посилання сторони захисту, що згідно з висновком експерта №625-Т від 15 квітня 2016 року два сліди взуття на фотознімках №1 та №2, які були вилучені 30 січня 2016 року під час огляду місця події за фактом розбійного нападу на ОСОБА_4 по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці, залишені не низом взуття, яке було добровільно видане 12 лютого 2016 року ОСОБА_2 (а.с. 119-123), не спростовує сукупності вищепроаналізованих належних та допустимих доказів.

Крім того, невідомо, чи був ОСОБА_2 взутий 30 січня 2016 року саме в те взуття, яке через дванадцять днів добровільно видав працівникам поліції. З метою уникнення відповідальності обвинувачений ОСОБА_2 навмисно міг видати працівникам поліції інше взуття.

Також не є доказом невинуватості ОСОБА_2 інформація операторів мобільного зв»язку, оскільки до неї не включені «дзвінки нульової тривалості», тому можна зробити висновок лише про те, що під час вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_2 не розмовляв по своєму мобільному телефону, а чи знаходився він в цей період часу на місці скоєння злочину, з даної інформації встановити неможливо.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_2, як засіб захисту з метою уникнути відповідальності.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо виду та міри обраного покарання для обвинуваченого ОСОБА_2 і вважає, його достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів, тому вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2016 року є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 403, 404, 405,407,419 КПК України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження по скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 - закрити у зв'язку з відмовою прокурора від апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу із змінами адвоката ОСОБА_3 та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду від 21жовтня 2016 року, щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.2 ст. 186 КК України - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим який утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

Федчук В.В. Ващук В.П. Рупак А.А.

З оригіналом вірно: