Рішення № 64239084, 16.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/1135/16-ц Провадження № 22-ц/772/60/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 47 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору садово-городнього масиву «Турбівський», про визнання незаконним рішення, розпорядження та державного акту на землю, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 31.10.2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся у Липовецький районний суд Вінницької області з даним позовом, який в послідуючому був змінений. Свої змінені позовні вимоги позивач мотивував тим, що 26.04.1990 року згідно протоколу №1 його було прийнято в члени садівничого товариства «Аграрник», розташованого на території садівничого масиву "Турбівський", що на території Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та в користування виділено земельну ділянку за № 123 площею 600 кв.м.

У 1992 році на вказаній земельній ділянці позивач викопав криницю, побудував фундамент під дачний будинок із ФБС конструкцій, посадив садові дерева. З часу вступу до членів товариства він регулярно сплачував членські внески.

Бажаючи оформити вказану земельну ділянку у власність, ОСОБА_2 у 2015 році звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке наказом №2-397/15-16-б від 15.01.2016 року надало йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

При виготовленні проекту землеустрою, позивачу стало відомо, що на імя ОСОБА_3 21.07.2008 року було видано Державний акт серії ЯД №427865 на право власності на земельну ділянку розміром 0,12 га під номерами №123 та №124 з кадастровим номером 0522285200:03:000:1216 для ведення садівництва, яка розташована в садівничому масиві "Турбівський", товариства «Аграрник», на підставі рішення Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 18.06.2007 року та розпорядження Липовецької райдержадміністрації № 157 від 15.05.2008 року.

Проте, земельна ділянка №123 площею 0.6 га виділялася позивачу, він нею постійно користується; в установленому порядку в нього вона не вилучалася і в користування ОСОБА_3 ніколи не виділялась, а тому оформлення нею права власності на вказану земельну ділянку позивач розцінює як порушення його права, як землекористувача, на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Крім того, зазначені документи: Державний акт на право власності на землю, Рішення сільської ради та розпорядження Липовецької райдержадміністрації № 157, на думку позивача, видані з порушеннями норм ст.35, ч.3 ст.116 та ст. 118 ЗК України, оскільки із заяви ОСОБА_3 голові кооперативу «Турбівський» про прийняття в члени кооперативу, вбачається, що до травня місяця 2007 року вона членом товариства «Аграрник» садівничого масиву «Турбівський» не була; земельна ділянка їй в користування не виділялась; протокол загальних зборів або правління товариства про прийняття ОСОБА_3 в члени товариства відсутній.

З урахуванням вказаного, позивач просив суд: визнати недійсним та скасувати рішення Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 18.06.2007 року, розпорядження Липовецької райдержадміністрації № 157 від 15.05.2008 року та державний акт серії ЯД № 427865 на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки № 123, 124 площею 0,1202 гектарів, кадастровий номер №0522285200:003:000:1216, які розташовані на території садівничого масиву "Турбівський", товариства «Аграрник», видані на імя ОСОБА_3

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 31.10.2016 року позов задоволено. Вирішено: визнати незаконним рішення 15 сесії 5 скликання Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 18.06.2007 року та скасувати його; визнати незаконним розпорядження Липовецької райдержадміністрації № 157 від 15.05.2008 року в частині затвердження ОСОБА_3 технічної документації на земельну ділянку площею 0,12 га, яка розташована на території Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та скасувати його; визнати недійсним Державний акт серії ЯД № 427865 на право власності на земельну ділянку, виданий 21.07.2008 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010885200057, на право власності на земельні ділянки № 123, 124 площею 0,1202 гектарів (кадастровий номер №0522285200:003:000:1216), які розташовані на територіїсадівничого масиву "Турбівський" Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницькоїобласті.

ОСОБА_3, не погодившись з вказаним рішенням суду, оскаржила його в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області, як необґрунтоване та незаконне. Просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги не були дотримані.

Так, в оскаржуваному рішенні про задоволення позову, суд вказав, що ним встановлені наступні обставини: що 26.04.1990 року рішенням правління садово-городнього масиву «Турбівський» в члени масиву було прийнято ОСОБА_2, якому виділено в користування земельну ділянку за № 123 ( код КОАТУУ-0522285200:03:000) площею 0,06га.

Проте, ці обставини, маючи важливе значення для справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними і суперечать наявним матеріалам справи, виходячи з наступного.

Так, у справі відсутнє рішення правління садово-городнього масиву «Турбівський» від 26.04.1990 року, яким би було прийнято ОСОБА_2І в члени товариства садово-городнього масиву «Турбівський» чи «Аграрник»; а також відсутні належні докази того, що йому виділялася у користування будь-яка земельна ділянка в садово-городньому масиві «Турбівський».

Надана позивачем копія членської книжки садівника на а/с 7-8 не є належним доказом, в розумінні ч.1 ст. 58 ЦПК України, оскільки, вона ніким не завірена та має протиріччя так, як зверху на титульному листку написана дата 1997, а внизу вказано, що книжка видана 30.01.1991 року; сама назва книжки закреслена, у ній зазначені лише роки з 1990 по1998, з яких за 1998 рік відсутні записи про членські внески, за 1993 та 1994 роки відмічені проплати лише за два місяці кожного року; за 1991 та 1992 роки по одному місяцю, що не свідчить про належну сплату членських внесків. А крім того, у цій книжці відсутні відомості щодо ділянки №123 про те: ким та кому вона була виділена; на яких умовах. Адже, станом на 1990 рік і аж до 15 березня 1991 року діяв ЗК УРСР від 1970 року у відповідній редакції і згідно до ст. 135 цього Земельного Кодексу, земельні ділянки для колективного садівництва надавалися підприємствам, організаціям, установам із земель запасу. Надання земель для колективного садівництва провадилося Радою Міністрів УРСР, виконавчими комітетами обласних, районних Рад народних депутатів у межах їх компетенції.

Отже, має бути рішення відповідного виконавчого органу про надання земельної ділянки спочатку певному підприємству, а потім громадянам, як землекористувачам згідно ст. 13 ЗК УРСР. Проте, у матеріалах справи зазначені документи відсутні.

Стаття 16 ЗК УРСР вказувала, що надання земельних ділянок у користування здійснювалось у порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадилося на підставі рішення виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.

Ст. 20 ЗК УРСР свідчить про те, що право землекористування має підтверджуватися певними документами. Так, право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчувалося державними актами на право користування землею.

Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчувалося рішенням органу, який надав земельну ділянку у користування.

Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчувалося актами, форма яких встановлювалася Радою Міністрів УРСР.

Зазначені документи видавалися після відводу земельних ділянок в натурі.

Право землекористування громадян, які проживали у сільській місцевості, засвідчувалися записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Ст. 21 ЗК УРСР вказує, що видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадилося виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.

Будь-які докази, зазначені у вказаних статтях Земельного Кодексу, як щодо надання так і щодо відведення земельних ділянок, як садівничому товариству «Аграрник», розташованому на території садівничого масиву «Турбівський» Приборівської сільської ради Липовецького району, так і самому садово-городньому масиву «Турбівський», відсутні, як і аналогічні докази щодо надання та відведення земельної ділянки № 123 ОСОБА_4

Про садівниче товариство «Аграрник» станом на 1990 рік, як це вказано у позовних заявах, взагалі відсутні будь-які відомості у матеріалах справи.

Більше того, у судовому засіданні апеляційного суду Вінницької області і позивач, і його представник пояснили про відсутність таких документів.

На а/с 130 міститься рішення виконавчого комітету Липовецької районної ради народних депутатів від 13.01.90 року за №28, номер якого має виправлення і у якому йдеться мова лише про затвердження проекту організації садівничого товариства масиву «Турбівський» загальною площею 104,8 га та відведеної із землекористування радгоспу «Турбівський» і про те, що виконком дозволив Вінницькому філіалу інституту «Укрінвестпроект» винести проект організації території в натурі.

Зазначений в оскаржуваному рішенні суду код КОАТУУ-0522285200:03:000, взятий з викопіювання з проекту організації території садівничого товариства масиву «Турбівський», яке оформлялося після розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га у власність для ведення садівництва у січні 2016 року і не ніяким чином не підтверджує обставин щодо надання ОСОБА_2 у користування земельної ділянки №123 у 1990 році ( а/с 15-17).

Акт від травня місяця 2016 року на а/с 18, складений власниками земельних ділянок, оскільки він не грунтується на будь-яких документальних даних товариства, теж не є належним доказом щодо надання у користування ОСОБА_2 земельної ділянки №123, відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України та вимог ст.ст. 16, 20, 21, 135 ЗК УРСР.

Теж саме стосується і довідки садово-городнього масиву «Турбівський» за № 44 від 18.08.2016 року, оскільки у ній йдеться мова про те, що з квітня місяця 1990 року ОСОБА_2 являється користувачем земельної ділянки №123 садівничого товариства «Аграрник», а вище колегією суддів уже встановлено, що станом на 1990 рік садівничого товариства «Аграрник» не існувало; у матеріалах справи відсутнє рішення загальних зборів товариства від 26.04.1990 року про надання ОСОБА_2 земельної ділянки, на яке він посилається у своїх позовних заявах. У судовому ж засіданні апеляційного суду Вінницької області під час розгляду даної справи голова правління садово-городнього масиву «Турбівський»- ОСОБА_5, він же представник третьої особи, пояснив, що у Товаристві відсутнє зазначене рішення.

На а/с55 міститься свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи: садово-городнього масиву «Турбівський», згідно якого дана юридична особа зареєстрована в Єдиному державному реєстрі 22 травня 1997 року.

У п.1 Статуту садово-городнього масиву «Турбівський» на а/с 56 зазначено, що масив здійснює свою діяльність на земельних ділянках та приватизованих земельних ділянках, які надані його членам в постійне користування рішенням Липовецької районної Ради за №28 від 13 січня 1990 року загальною площею 104,8 га, проте зміст даного пункту суперечить самому рішеннюна а/с 130, оскільки, як уже було зазначено, у рішеннійдеться мова лише про затвердження проекту організації садівничого товариства масиву «Турбівський» загальною площею 104,8 га та відведеної із землекористування радгоспу «Турбівський» і про те, що виконком дозволив Вінницькому філіалу інституту «Укрінвестпроект» винести проект організації території в натурі.

Відповідно до п.14 Статуту прийом в члени масиву проводиться правлінням.

Відповідно до п. 15 Статуту кожен член масиву має мати членську книжку, з огляду на це ОСОБА_2 26 травня 2009 року була видана членська книжка садівника, масив «Турбівський», з зазначенням у ній земельної ділянки №123 у кварталі №5, проте суду не були надані будь-які документи у підтвердження прийняття ОСОБА_2, як у члени товариства, так і про надання йому зазначеної земельної ділянки, адже з 21 липня 2008 року відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, власником цієї земельної ділянки була уже ОСОБА_3 ( а/с 14).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що позивач не довів свого законного права на користування спірною земельною ділянкою, тому у нього відсутні підстави на захист цього права в силу ч.1 ст. 15 ЦК України, а звідси відсутні підстави для оскарження вказаних у позові рішення Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 18.06.2007 року, розпорядження Липовецької райдержадміністрації № 157 від 15.05.2008 року та державний акт серії ЯД № 427865 на право власності на земельну ділянку, які стосуються надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки.

Попри це, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заявлених позивних вимог ще і виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.14 Статуту садово-городнього масиву «Турбівський», зареєстрованого в Липовецькій райдержадміністрації 12 травня 1997 року розпорядженням №117 ( а/с 56), прийом в члени масиву проводиться правлінням за письмовою заявою в місячний строк з дня звернення.

Н а/с 52 міститься заява ОСОБА_6 про прийняття її в члени кооперативу СГМ «Турбівський», яка не містить ні дати подання, ні дати прийняття для розгляду. На цій заяві є запис про рішення правління, проте дата не чітка, цифри не зрозумілі; саме рішення відсутнє у матеріалах справи, тому немає підстав стверджувати, що ОСОБА_3 була прийнята в члени кооперативу саме 05.05.2007 року, як це зробив суд.

Щодо висновків суду про необгрунтованість доводів ОСОБА_3 про її членство в садово-городньому масиві «Турбівський» з 1990 року, то він безпідставний, оскільки ОСОБА_3 цих обставин і не доводила. Про це свідчать її заперечення на а/с 102 та пояснення у судовому засіданні.

Витяг з протоколу №8 правління садово-городнього масиву «Турбівський» щодо погодження передачі ОСОБА_3 земельної ділянки, на який опирається суд у своєму рішенні, не є підставою для визнання недійсними та скасування зазначених у позові документів, оскільки він містить виправлення у номері, які ніким не завірені; з матеріалів справи видно, що оригінал протоколу оглянутий не був, а крім того, надання земельної ділянки у власність для садівництва здійснюється за іншою процедурою, відповідно до норм ЗК України та Статуту садово-городнього масиву «Турбівський» від 12 травня 1997 року (а/с56).

Так, відповідно до п.14 Статуту, для прийняття у члени масиву було достатньо заяви ОСОБА_3 про це, яка міститься на а/с52; про те що вона була прийнята у члени цього масиву, свідчить її членська книжка від 27.04.2007 року на а/104.

А надання земельних ділянок членам масиву здійснюється згідно з проектами, затвердженими відповідними органами влади, що вказано у п.8 Статуту (а/с57).

Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення садівництва, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації передбачена ч.2 та п. «в» ч.3.ст. 116 ЗК України. Стаття 35 ЗК України теж вказує на право громадян України отримати у власність земельну ділянку для садівництва і там відсутня умова про попереднє користування цією земельною ділянкою. Норма земельної ділянки відповідає п. «в» ч.1 ст. 121 ЦПК України.

Як видно з оскаржуваного рішення Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області 15 сесії 5 скликання від 18 червня 2007 року, воно прийняте за розглядом заяви ОСОБА_3 про погодження передачі земельної ділянки у власність (а/с 69), отже, воно відповідає діючим нормам матеріального права.

Щодо розпорядження Липовецької райдержадміністрації Вінницької області №157 від 15 травня 2008 року, то воно теж не суперечить нормам ЗК України, а саме: ст. ст. 35, 81, 116, 118, 121 ЗК України і відповідає ст. 21 Закону України «Про місцеве самоврядування».

З огляду на викладене, відсутні також підстави визнавати недійсним та скасовувати і Державний акт серії ЯД №427865 на імя ОСОБА_3

Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні. Отже, апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції, як ухвалене за неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; за невідповідності висновків суду обставинам справи і з порушенням норм матеріального права, слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, в силу ст. 309 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 31.10.2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору садово-городнього масиву «Турбівський», про визнання незаконним рішення, розпорядження та державного акту на землю, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча суддя: В.С. Марчук

Судді: М.В. Матківська

ОСОБА_7