Вирок № 64238713, 23.01.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/189/16-к

Провадження №1-кп/127/483/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я. М.,

за участю:

секретаря - Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення - прокурора Пархоменка Я.М.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Росоша, Липовецького району, Вінницької області, українця, громадянина України, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_1, раніше судимого:

- 10.05.2012 року Іллінецьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі,

- у вчиненні злочину передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, відомості про який внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015020010007614 від 11.11.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування, ОСОБА_1, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто - таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням в житло.

Так, згідно обвинувального акту, ОСОБА_1, 05.11.2015 року, приблизно о 13:00 год., достеменно знаючи, що в приміщенні будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 знаходяться металеві речі, які в подальшому можливо реалізувати з метою отримання грошових коштів, попрямував до вищевказаного будинку. В даний момент у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном. Реалізуючи свій протиправний умисел, підбурюваний жагою до наживи та протиправного збагачення, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, таємно, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 проник до вищевказаного будинку, звідки вчинив крадіжку металевого газового балону, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2114/15/21 від 19.11.2015 складає 291 грн.00 коп. Заволодівши викраденим, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину не визнав суду пояснив, що газовий балон перебував в будинку АДРЕСА_3 та належав його сусіду ОСОБА_4, який дозволив йому користуватися балоном, а тому даний балон він не викрадав, а забрав у користування з відома господаря.

Допитаний потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що з ОСОБА_5 він раніше не знайомий. Під час купівлі будинку АДРЕСА_4 у 2013 році, попередні власники залишили йому у власність інструменти, в тому числі газовий балон. На час проведення ремонтних робіт він зберігав свої речі за згодою власника ОСОБА_2 у старому будинку за адресою АДРЕСА_5, в тому числі і газовий балон, який був номерним, а деяке майно він залишав на зберігання сусіду за адресою АДРЕСА_6. Сусід дав йому ключ від будинку, яким він і користувався. Замок закривався на штабу. Про вчинення крадіжки він дізнався від працівника поліції, після чого написав відповідну заяву в поліцію. Через деякий час слідчий знайшов балон та він його впізнав в автомобілі слідчого, однак не забрав, тому, що не знайшов для нього місця. Вказав також те, що номер балона був записаний в нього на папірці, по якому він його і впізнав.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що в АДРЕСА_7, до 2006 року проживала його теща, яку після інсульту забрали до себе, а саме в м. Калинівку. Він також проживав у вказаному будинку та був там зареєстрований. На підтвердження своїх слів надав суду копію паспорту. В 2010 році померла його теща і частину будинку, яка належала останній успадкувала його дружина, яка в свою чергу подарувала, вказану частину будинку, своїй племінниці. З 2006 року в даному будинку деякий час проживали квартиранти, проте в подальшому більше ніхто не проживав, окрім безхатченків, які самовільно засилялись в будинок, у зв'язку з чим, будинок опинився у нежитловому стані. Крім того, в будинку неодноразово зривали двері, які він кожного разу ремонтував, через що він попросив ОСОБА_1, який проживає по сусідству, по можливості приглядати за будинком, що останній і робив. Одного разу, ОСОБА_1 попросив надати йому газовий балон, який знаходився в будинку АДРЕСА_8. Приймаючи до уваги ту обставину, що згаданий газовий балон був у поганому стані, а саме, балон був ржавий, більше 20 років не проходив випробувань газовою службою, він безкоштовно передав даний газовий балон ОСОБА_1

Свідок зазначив, що фото будинку АДРЕСА_9, які долучені прокурором до матеріалів справи в дійсності являються будинком АДРЕСА_10 немає перед входом в будинок веранди, натомість в будинку НОМЕР_3 веранда наявна, що і зазначено на фото долучених прокурором до матеріалів справи.

На даний час, будинок НОМЕР_4 до кінця не оформлений на одного власника. Хто такий ОСОБА_3 йому не відомо.

Окрім показань потерпілого, свідка, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення:

- протокол проведення слідчого експерименту від 29.12.2015 року з фотографіями (т.1 а.с.164-171);

-протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 10.11.2015 року від ОСОБА_3 (т.1 а.с. 172);

- заяву ОСОБА_6 про добровільну згоду на огляд приміщення за адресою: АДРЕСА_9 (т.1 а.с.173);

-протокол огляду місця події - нежитлового будинку за адресою: АДРЕСА_9 за участю ОСОБА_6 від 10.11.20___ (т.1 а.с. 174);

- заяву гр. ОСОБА_7 про добровільну видачу слідчому газового балону №06146 (т.1 а.с.175);

- заява ОСОБА_6 про добровільну згоду на проведення слідчого експерименту ( т.1 а.с.207);

- висновок судово-товарознавчої експертизи № 2114/15-21 від 19.11.2015 року (т.1 а.с.208-212);

-постанову про призначення судово-товарознавчої експертизи від 11.11.2015 року (т.1 а.с. 213);

- протокол огляд предмету - газового балону червоного кольору №06146 від 27.11.2015 року (т.1 а.с.214);

- постанову про визнання речовим доказом газового балону №06146, та який був переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 (т.1 а.с.215);

- світлокопія паспорту ОСОБА_4 (т.1 а.с.217).

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення. До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" слідує, що "згідно зі ст. 62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами".

Під час судового розгляду не знайшла свого підтвердження версія сторони обвинувачення, щодо вчинення крадіжки майна - газового балону належного потерпілому ОСОБА_3, саме ОСОБА_1

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 послідовно заперечував версію сторони обвинувачення, щодо вчинення ним злочину, а саме крадіжки газового балона з будинку за адресою АДРЕСА_11, та пояснював, що він забрав газовий балон, який належав його знайомому ОСОБА_4, з його відома, з будинку під НОМЕР_3 по АДРЕСА_12 й наміру на вчинення крадіжки він не мав.

Суд оцінює критично показання потерпілого ОСОБА_8 в частині належності йому газового балона, осільки на підтвердження своїх слів, суду він жодних документів на газовий балон, не надав. Крім того те, що будинок АДРЕСА_13, звідки нібито був викрадений газовий балон належить особі ОСОБА_6, відомо лише зі слів потерпілого ОСОБА_3 В заяві про добровільну згоду на огляд приміщення за адресою: АДРЕСА_14, яка міститься в матеріалах провадження (т.1 а.с. 173) останній зазначив себе користувачем. Крім того, виходячи із постанови про визнання речовим доказом газового балона №06146, його обуло передано під розписку потерпілому ОСОБА_3 (т.1 а.с.215), однак у своїх показаннях в судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив, що газовий балон він не забирав. А тому на даний час його місцезнаходження йому невідоме. Суд вважає нещирими показання потерпілого ОСОБА_3 про те, що він всі непотрібні речі в тому числі балон, виніс до нежитлового приміщення перед знесенням свого будинку, де вони зберігалися біля року, та записав та зберігав номер газового балону, оскільки в заяві про вчинення злочину цього не вказав ( т.1 а.с. 172).

Свідок сторони захисту ОСОБА_4 надав суду показання з яких вбачається, що він до 2006 року проживав за адресою: АДРЕСА_15, що підтверджує копія паспорту ( т.1 а.с.217), а коли він змінив місце проживання, то просив ОСОБА_1 приглядати за будинком, тобто будинком АДРЕСА_3. Одного разу ОСОБА_1 просив йому надати газовий балон та він безкоштовно передав його ОСОБА_1

Доказів, які би спростовували показання свідка ОСОБА_4 та версію обвинуваченого ОСОБА_1 стороною обвинувачення надано не було.

Таким чином, органом досудосудового розслідування не було встановлено місце злочину, як вбачається із обвинувального акту газовий балон було викрадено із будинку АДРЕСА_9 Однак виходячи із показань ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 встановлено, що газовий балон знаходився в будинку НОМЕР_3, звідки ОСОБА_1 його і взяв з дозволу ОСОБА_4 Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 оглянувши фотографії, які приєднані до протоколу проведення слідчого експерименту, чітко вказав, що на фотографіях (т.1 а.с.170-171) зображено будинок НОМЕР_3 в якому він раніше проживав, так як в ньому є веранда, натомість у будинку НОМЕР_4, веранди не має та на фотографіях його не зображено. Тому слідує, що ОСОБА_1 вказує саме на будинок НОМЕР_3, звідки він взяв газовий балон, який належав ОСОБА_4

Надаючи оцінку письмовим доказам, суд приходить до переконання про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 10.11.20___ року (т.1 а.с.174), оскільки в даному протоколі огляду місця події зазначено його дату як «10.11.20___» а тому не зрозуміло дату, коли проводився огляд місця події. Оскільки КПК України передбачає вимоги до оформлення протоколу огляду місця події, суд приходить до висновку, що даний протокол вимогам чинного законодавства не відповідає, та є недопустимим доказом в даному кримінальному провадженні.

Крім того, суд приходить до переконання про необхідність визнати недопустим такий доказ, наданий стороню обвинувачення, як протокол проведення слідчого експерименту ( т.1 а.с. 164-169), в якому не зрозумілою є дата його проведення, оскільки в ній містяться виправлення, окрім того до протоколу приєднані фотографії, де зазначена дата « 29.11.2015 року». Однак в протоколі про проведення слідчого експерименту (т.1 а.с. 164-зворотня сторінка) зазначено, що технічні засоби не застосовувалися. Таким чином не встановлено походження даних фотографій, які стали додатками до протоколу проведення слідчого експерименту, а фото (а.с.167-169) не стосуються пред'явленого обвинувачення.

Крім того, аналізуючи висновок судово-товарознавчої експертизи №2114/15-21 від 19.11.2015 року встановлено, що вартість газового балона визначено за умови його робочого стану, який встановлено не було, а тому суд вважає такий висновок недопустимим доказом, оскільки не встановлено чи перебував газовий балон у робочому стані, який дозволяв його експлуатацію за призначенням, так як із показів потерпілого, свідка встановлено, що балон біля 20 років не був в експлуатації. Крім того в експертизі не вказано його ідентифікуючі ознаки балону в тому числі номер. Вартість майна є обов'язковою та невід'ємною складовою в процесі доказування вини обвинуваченого в скоєнні корисливого злочину.

Інших доказів, які б свідчили про те, що газовий балон за № 06146, дійсно належить потерпілому ОСОБА_3 та те, що саме його було викрадено ОСОБА_1 із будинку АДРЕСА_16 суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 62 Конституції України: "Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь", а тому суд приходить до остаточного висновку, що обвинуваченого ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднана з проникненням в житло в зв'язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту - скасувати.

Процесуальні витрати по проведенню експертиз слід віднести на рахунок держави.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 88, 100, 124,368, 370, 373, 374, 376, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні злочину передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України та виправдати.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту - скасувати.

Процесуальні витрати по проведенню експертиз та досліджень віднести на рахунок держави.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя: