Ухвала суду № 64236336, 24.01.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/816/16-ц Головуючий у 1-й інст. Грек М. М.

Категорія 39 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Гансецької І.А., Товянської О.В.,

за участю секретаря: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту проживаня однією сім»єю, визнання спадкоємцем четвертої черги та зміну черговості одержання права на спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначила, що з жовтня 2008 року по день смерті, 18.12.2015 року, вона проживала однією сім»єю з ОСОБА_3 та вела з ним спільне господарство. Після смерті останнього відкрилася спадщина на земельні ділянки, які розташовані на території Ружинського району. Прийняти спаджину через нотаріальну контору вона не може, оскільки не є спадкоємцем за законом, а заповіту спадкодавець не складав. Просила визнати факт проживаня іі однією сім»єю зі спадкодавцем, визнати її спадкоємцем четвертої черги, надавши їй право на спадкування зі спадкоємцями другої черги.

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 права власності на спірні земельні ділянки. В обгрунтування вимог зазначив, що 01.09.2016 року він звернувся до Ружинської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте у зв»язку із відсутністю оригіналів державних актів на земельні ділянки отримав відмову у видачі свідоцтва.

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано факт проживання однією сім»єю ОСОБА_1 із ОСОБА_3, у решті вимог відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, постановити нове - яким її позов задовольнити повністю, в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити. Зазначає, що судом не враховано те, що вона здійснювала опіку за померлим, шляхом спілкування з ним, надання йому порад та консультацій, поздоровлення його зі святами, веденням сімейного бюджету, шляхом виконання домашньої роботи, тривалого догляду за ним під час хвороби та забезпечення його ліками; для задоволення зустрічного позову та стягнення судових витрат не було підстав, оскільки державних актів на право власності на землю у неї немає.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із ОСОБА_3 з жовтня 2008 року до смерті останнього проживали разом у будинку позивачки та вели спільне господарство.

Факт проживання їх однією сім»єю у вказаний період встановлений вищевказаним рішенням суду та у цій частині не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті залишилася спадщина - земельні ділянки на території Ружинського району.

У відповідності до вимог ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Оскільки така черговість передбачена вимогами закону, необхідності додаткового визнання позивача спадкоємцем четвертої черги рішенням суду немає, а тому рішення у цій частині є правильним.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Статтями 10 та 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, суду не надано будь-яких доказів того, що позивач протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала або надавала іншу допомогу спадкодавцеві; що спадкодавець мав похилий вік або через тяжку хворобу був у безпорадному стані. Тому колдегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для застосування положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України немає підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено з пояснень свідків, на час смерті ОСОБА_2 мав постійну роботу, утримував домашнє господарство, а тому потреби в матеріальному забезпеченні не мав.

Хвороба останнього не була довготривалою, доказів того, що він знаходився у безпорадному стані не надано.

При цьому посилання апелянта на те, що вона здійснювала опіку за померлим, шляхом спілкування з ним, надання йому порад та консультацій, поздоровлення його зі святами, веденням сімейного бюджету, шляхом виконання домашньої роботи не можуть бути прийняті до уваги, поскільки такі дії не є опікою, а є ознаками спільного побуту та фактичних сімейних стосунків.

Будь-яких доказів здійснення ОСОБА_1 тривалого догляду за ОСОБА_3 під час хвороби та забезпечення його ліками не надано.

Витрати, понесені на поховання спадкодавця, будь-яким чином на черговість спадкування не впливають.

У відповіднорсті до вимог ст. 1262 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, він своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Оскільки судом першої інстанції була встановлена належність зазначеного спадкового майна на час смерті ОСОБА_3, вказана обставина ніким не оспорювалася, суд першої інстанції обгрунтовано задовільнив вимоги зустрічного позову.

При цьому посилання апелянта на те, що у неї відсутні оригінали вказаних правовстановлюючих документів, а тому для задоволення позову та стягнення з неї судового збору немає підстав, не можуть бути взяті до уваги, оскільки саме вона оспорює право власності ОСОБА_2 на спадкове майно.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому на підставі ст. 308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді