Постанова № 64235883, 05.01.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/10575/16-а

2-а/296/109/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді: Драча Ю.І.

при секретарі: Івашко Т.А.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління МВС України в Житомирській області, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2 поліція України, Головне управління ОСОБА_2 поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та зобовязати Міністерство внутрішніх справ України виплати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 217500,00 грн., яка була нарахована УМВС України в Житомирській області.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1994 року по 06.11.2015 року (наказ УМВС про звільнення від 06.11.2015 № 334 о/с), а з 07.11.2015 року (наказ ГУНП від 05.11.2015 № 317 о/с) а з 07.11.2015 року (наказ ГУНП від 07.11.2015 року № 21 о/с) в Головному управлінні ОСОБА_2 поліції в Житомирській області та наказом ГУНП в Житомирській області від 29.08.2016 № 199 о/с він був звільнений за п. 2 ч. 1ст. 77 (через хворобу) відповідно до Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію".

Наказом УМВС України в Житомирській області від 06.11.2015 № 317 о/с позивач був звільнений у запас Збройних Сил за п. 64 «з» ( у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

Разом з тим, наказом ОСОБА_2 поліції України від 07.11.2015 № 21 о/с ОСОБА_1 був призначений в новостворений орган на посаду заступника начальника відділу управління превентивної діяльності Головного управління ОСОБА_2 поліції в Житомирській області.

Проходячи службу в органах поліції, після звільнення з ОВС (06.11.2015), у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, позивач пройшов медичне обстеження військово-лікарською комісією державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" з метою визначення придатності за станом здоров'я проходити подальшу службу в органах поліції.

В результаті медичного огляду було видане свідоцтво про хворобу від 22.08.2016 № 271/171 в якому зазначено, що ОСОБА_1 не непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку, а також зазначено, що захворювання повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У подальшому 16.09.2016 року обласною МСЕК № 2 позивачу була встановлена третя група інвалідності з 16.09.2016 року, а також зазначено, що захворювання, так, повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Наприкінці жовтня 2016 року ОСОБА_1звернувся до УМВС України в Житомирській області із заявою та додатками до неї, передбаченої п. 7 Порядку для виплати одноразової грошової допомоги.

УМВС України в Житомирській області направило висновок щодо виплати грошової допомоги до МВС України та нарахувало йому одноразову грошову допомогу у розмірі 217500.00 грн., у відповідності до п. 8 Порядку.

Однак, з листа УМВС України в Житомирській області від 29.11.2016 року № 2444/29/05-2016 позивачу стало відомо, що МВС України відмовило йому в призначенні грошової допомоги.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники третіх осіб в судове засідання не зявились, просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

У письмових поясненнях від 04.01.2017 року представник третьої особи Головного управління ОСОБА_2 поліції в Житомирській області зазначив, що відповідно до Закону України «Про національну поліцію» поліція в Україні не є правонаступником міліції, а тому Головне управління ОСОБА_2 поліції в Житомирській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та не є структурним підрозділом ВМС України.

Наказом ОСОБА_2 поліції від 07.11.2015 року № 21 о/с позивача призначено, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням звання підполковника поліції в порядку пере атестування та установлення посадових окладів згідно штатного розпису на посаду заступника начальника відділу УДП ГУНП в Житомирській області. .Тому, з 07.11.2015 року позивача було призначено на посаду в новостворений орган виконавчої влади. У подальшому, ОСОБА_1 наказом ГУНП в Житомирській області від 29.08.2016 року № 199 о/с було звільнено за п. 2 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» (через хворобу).

Після звернення позивача, УМВС України в Житомирській області нарахувало йому одноразову грошову допомогу у розмірі 217500,00 грн. та направило висновок для затвердження щодо виплати грошової допомоги до МВС України, однак листом від 16.11.2016 року № 15/2-4377 повернуто без розгляду вказані матеріали та повідомлено, що призначення вказаної допомоги повинно проводитись за останнім місцем служби поліцейського, однак діючими нормативно-правовими актами передбачено, що грошова допомога виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання повязаного з проходженням служби саме в поліції, а не в органах внутрішніх справ, тому підстави для виплати грошової допомоги відсутні.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. проходив службу в органах внутрішніх справ з 1994 року по 06.11.2015 року наказ УМВС про звільнення від 06.11.2015 № 334 о/с), а з 07.11.2015 року (наказ ГУНП від 05.11.2015 № 317 о/с) а з 07.11.2015 року (наказ ГУНП від 07.11.2015 року № 21 о/с) в Головному управлінні ОСОБА_2 поліції в Житомирській області та наказом ГУНП в Житомирській області від 29.08.2016 № 199 о/с він був звільнений за п. 2 ч. 1ст. 77 (через хворобу) відповідно до Закону України "Про ОСОБА_2 поліцію" (а.с. 6, 7).

Наказом ОСОБА_2 поліції України від 07.11.2015 № 21 о/с позивач був призначений в новостворений орган на посаду заступника начальника відділу управління превентивної діяльності Головного управління ОСОБА_2 поліції в Житомирській області.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 271/171 від 22.08.2016 року ОСОБА_1 не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку та має захворювання повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 10).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 514896 позивач встановлено третю групу інвалідності з 16.09.2016 року у звязку із захворюванням повязаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 8).

25.10.2016 року позивач звернувся до УМВС України в Житомирській області із заявою та додатками до неї, передбаченої п. 7 Порядку для виплати одноразової грошової допомоги (а.с. 34) та 01.1.2016 року затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1990 року «Про міліцію», яким нараховано позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 217500.00 грн., у відповідності до п. 8 Порядку (а.с. 35).

Листом від 16.11.2016 року № 15/2-4377 Міністерством внутрішніх справ України повернуто без розгляду матеріали на призначення одноразової грошової допомоги, зокрема і позивачу ОСОБА_1 та повідомлено, що призначення вказаної допомоги повинно проводитись за останнім місцем служби поліцейського (а.с. 33).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про ОСОБА_2 поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема, визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до абзацу 3 п. 15 Розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ОСОБА_2 поліцію» Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про ОСОБА_2 поліцію".

Відповідно до п.п.2 п. 3 Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обовязків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Конституційний суд України у своєму рішенні відзначив, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У постанові Верховного суду України від 10.12.2013 року (справа № 21-348а13) зазначено, що розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у звязку з тим, що в поданих ним документах зазначено отримання ним захворювання внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ, а не в поліції. Тому, на думку суду, вказана підстава відмови у нарахуванні коштів є формальною, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессарабська Митрополія та інші проти Молдови» суд наголосив, що поняття «встановлене законом» та «відповідно до закону» у ст. ст. 8-11 Конвенції вимагають не тільки того, щоб оскаржувані заходи мали певну підставу у внутрішньому праві, але і якість такого права, яке має бути належним чином доступним та передбачуваним за своєю дією та сформульованим за належною чіткістю, що дає можливість особам, у разі потреби, з належною правовою допомогою регулювати свою поведінку. Отже, обмеження певного права, навіть у разі, коли воно відбувається відповідно до національного законодавства, може бути визнано неправомірним, якщо визначені у законі підстави обмеження викладено таким чином, що це позбавляє особу можливості прогнозувати свою поведінку та передбачати її наслідки.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3,6, 17, 18, 19, 71, 99, 104-106,137 КАС України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті], інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 (ід.н. НОМЕР_1), у розмірі 217500 (двісті сімнадцять тисяч пятсот) грн. 00 коп., яка була нарахована УМВС України в Житомирській області.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ю. І. Драч