Рішення № 6423440, 05.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.09 р. Справа № 28/176

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОКСПЕЦСЕРВИС”, м. Донецьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол”, м. Горлівка

Про стягнення 14 660 грн. 20 коп.

Представники:

Від позивача: Здебська М.Д.

Від відповідача: Павлов І.Г.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 12.08.2009р. по 31.08.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВОСТОКСПЕЦСЕРВИС”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол”, м. Горлівка, про стягнення 14660 грн. 20 коп., в т.ч. сума боргу в розмірі 14568 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 92 грн. 20 коп.

В обґрунтування своїх тверджень позивач посилається на видаткову накладну №33 від 02.10.2008р., рахунок №66 від 30.09.2008р., претензію №120юр від 22.04.2009р., податкову накладну.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.07.2009р. було порушено провадження по справі №28/176 та призначено її розгляд на 12.08.2009р.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

12.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву б/н від 12.08.2009р., відповідно до якого відповідач зазначає, що строк по оплаті відповідного товару сторонами не визначений, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, вимога від позивача про оплату даного товару не надходила, тому Відкрите акціонерне товариство „Концерн Стирол”, м. Горлівка, просить суд надати можливість самостійно визначити строк виконання зобов’язання по оплаті відповідного товару.

31.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла заява №14/02-5/2 від 31.08.2009р., відповідно до якої відповідач підтверджує наявність заборгованості в сумі 14568 грн. 00 коп. перед позивачем.

31.08.2009р. сторони до канцелярії господарського суду Донецької області надали клопотання про продовження строку розгляду справи на 1 місяць. Ухвалою від 31.08.2009р. суд продовжив розгляд справи до 21.10.2009р.

05.10.2009р. від відповідача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи для оплати заборгованості до винесення рішення по справі. Суд відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, та відповідач мав можливість погасити заборгованість перед позивачем.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВОСТОКСПЕЦСЕРВИС”, м. Донецьк (позивачем), та Відкритим акціонерним товариством „Концерн Стирол”, м. Горлівка (відповідачем), була досягнута усна домовленість про поставку на адресу останнього товару.

Відповідно до видаткової накладної №33 від 02.10.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ВОСТОКСПЕЦСЕРВИС”, м.Донецьк, поставило Відкритому акціонерному товариству „Концерн Стирол”, м. Горлівка, товар на загальну суму 14568грн.00коп.

Суду також надана відповідна податкова накладна, де умовою поставки є видаткова накладна №33 від 02.10.2008р.

Відповідач підтвердив факт отримання товару від позивача (протокол судового засідання від 12.08.2009р. та заява №14/02-5/2 від 31.08.2009р.).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надано претензію №120 юр від 22.04.2009р. про оплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 14568грн.00коп., за товар поставлений за видатковою накладною №33 від 02.10.2008р. Факт відправки претензії №120 юр від 22.04.2009р.підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою квитанцією №0518 від 22.04.2009р. Тому твердження відповідача про не отримання вимоги по сплаті заборгованості за поставку товару, судом до уваги не приймаються, та відхиляються як необґрунтовані.

Тобто на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов’язання по оплаті за видатковою накладною, наявною в матеріалах справи є таким, що настав, при цьому граничний строк оплати - 02.05.2009р. (з урахуванням 7 днів та поштового перебігу відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №1149 від 12.12.2007р.).

Відповідач у заяві №14/02-5/2 від 31.08.2009р. визнав позовні вимоги щодо суми основного боргу в повному обсязі, тобто в сумі 14568грн. 00 коп.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Відповідач не подав суду доказів, що сума боргу в розмірі 14568 грн. 00 коп. за отриманий товар на підставі видаткової накладної №33 від 02.10.2008р., сплачена ним позивачу, тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з того, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості перед позивачем в сумі 14568 грн. 00 коп. суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми.

За розрахунком позивача сума 3% річних становить 92 грн. 20 коп. за період з 29.04.2009р. по 13.07.2009р.

Оскільки право вимоги у позивача настало 03.05.2009р., тому період нарахування 3% річних повинен бути з 03.05.2009р. по 13.07.2009р.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в розмірі 92 грн. 20 коп. за період з 29.04.2009р. по 13.07.2009р. підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 86 грн. 21 коп. за період 03.05.2009р. по 13.07.2009р.

В задоволенні вимоги відповідача про надання можливість самостійно визначити строк виконання зобов’язання по оплаті відповідного товару, судом відхиляються, як необґрунтована та незаконна.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову частково судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Одночасно, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009р. N 693 розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на момент подачі позивачем позовної заяви (30.07.2009р.) складав 118 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач повинен був сплатити 118 грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До позовної заяви додане платіжне доручення №99 від 13.07.2009р. по сплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315 грн. 00 коп.

За таких обставин, за висновками суду надлишково сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 грн. 00 коп. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 47, 49, 69, 77, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОКСПЕЦСЕРВИС”, м. Донецьк, до Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол”, м. Горлівка, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол” (84610, м.Горлівка, Донецька область, вул. Горлівської дивізії, 10, ЄДРПОУ 05761614, р/р №26004002167110 в Горлівському філіалі ПАТ „Брокбізнесбанк”, МФО 394578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОКСПЕЦСЕРВИС” (83055, м.Донецьк, пр.Маяковського, б.2а, кв. 45, ЄДРПОУ 34849703, р/р №26008002242000 в ЗАТ “Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) заборгованість в сумі 14568 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 86 грн. 21 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 146 грн. 54 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 95 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „ВОСТОКСПЕЦСЕРВИС” (83055, м.Донецьк, пр. Маяковського, б.2а, кв. 45, ЄДРПОУ 34849703, р/р №26008002242000 в ЗАТ “Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) з державного бюджету України надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 грн. 00 коп.

Видати довідку.

У судовому засіданні 05.10.2009р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 05.10.2009р.

Суддя