Рішення № 64233864, 16.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017

Справа №923/1145/16

За позовом

Публічного акціонерного товариства “Таврійська будівельна компанія”

до

Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області (відповідач-1)

Херсонської обласної державної адміністрації (відповідач-2)

про

визнання додаткової угоди укладеною

Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача -1 не з’явився

Від відповідача -2 не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства “Таврійська будівельна компанія” до Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області (відповідач-1) та Херсонської обласної державної адміністрації (відповідач-2) про визнання додаткової угоди укладеною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2016р. порушено провадження у справі № 923/1145/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2016р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з’явилися, письмових відзивів на позовну заяву на час проведення судового засідання не надали. Про дату та час розгляду справи відповідачі-1,2 були повідомлені належним чином.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів відповідачів, визнав за доцільне відкласти розгляд даної справи відкласти на 14.12.2016р.

13.12.2016р. від позивача через відділ діловодство Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Відповідно до даної заяви позивач просить:

визнати договір оренди землі, укладений 11.09.2006р. між Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області та Публічним акціонерним товариством “Таврійська будівельна компанія”, зареєстрований за №040671400009 в книзі 4АА002016, на оренду земельної ділянки загальною площею 5, 22га, у тому числі під розробку кар”єру 5, 22 га (пасовища -4,84 га, кар”єр - 0,38га), що знаходиться на території Токарівської сільської ради, поновленим, а додаткову угоду до цього договору укладеною на той самий строк, до 11.09.2016р., і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, із здійсненням заміни сторони у договорі – орендодавця – Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області на Херсонську обласну державну адміністрацію.

Розгляд справи у подальшому здійснюється з урахуванням поданої позивачем заяви.

28.11.2016р. через відділ Господарського суду міста Києва від відповідача -1 до суду надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що відповідач -1 не є на даний час належним розпорядником спірної земельної ділянки, не має повноважень щодо укладення, розірвання або внесення змін до договорів оренди земельних ділянок державної власності з цільовим призначенням землі промисловості, а отже не може бути стороною по договору та відповідачем по справі.

09.12.2016р. від відповідача -2 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва до суду надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що відповідач-2 не є належним розпорядником спірної земельної ділянки, не має повноважень щодо укладення, розірвання або внесення змін до договорів оренди земельних ділянок державної власності з цільовим призначенням землі промисловості, а отже не може бути стороною по договору та відповідачем по справі.

У зв’язку з тим, що представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, суд вважає за доцільне розгляд справи відкласти.

В судовому засіданні представником позивача подана заява про продовження с року вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судом продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено перерву на 16.01.2017.

13.01.2017 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що поновлення договору оренди землі передбачає прийняття рішення відповідачем-2. Однак, рішення відповідача-2 про поновлення договору оренди землі не було прийнято з огляду на те, що відповідач-2 не надавав в оренду позивачу земельних ділянок та не укладав договір оренди землі, що унеможливлює поновлення договору оренди землі від 11.09.2016, укладеного між позивачем та відповідачем-1 на підставі рішення відповідача-2.

Представником сторін в судове засідання не з’явились. Від сторін заяв та клопотань процесуального характеру, на час проведення судових засідань до суду не надходило. Про дату та час розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов’язковою не визнавалась, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представників сторін, виключно за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши позов , всебічно та повно дослідивши матеріали справи та вивчивши зібрані у справі докази, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані докази та оглянувши їх оригінали в судових засіданнях, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2006 року між Білозерською районною державною адміністрацією (далі – орендодавець, відповідач-1) та Закритим акціонерним товариством «Таврійська будівельна компанія» (у подальшому переіменовано на Публічне акціонерне товариство «Таврійська будівельна компанія» (далі – орендар, позивач), згідно розпоряджень Голови Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області № 537 від 01.06.2006 та № 859 від 31.08.2006, було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано у Білозерському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК за № 040671400009 в книзі 4АА002016 (у подальшому – Договір), за умовами п.п. 1,2 (з урахуванням додаткової угоди від 28.09.2007) якого орендарю передано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,22 га під розробку кар’єру (пасовища – 4,84, кар’єр – 0,38 га), яка знаходиться на території Токарівської сільської ради.

Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 Договору).

Таким чином, строк дії Договору, відповідно до п. 8 Договору, спливає 11.09.2016.

Відповідно до листа Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області №01-16/1201 від 08.12.2015 повноваження щодо розпорядження земельних ділянок, наданих під обслуговування цілісного майнового комплексу та під розміщення кар’єру віднесені до відання обласної державної адміністрації.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації з листом-повідомленням від 16.06.2016 № 240/03-2 з проханням поновити Договір строком на 5 років.

Однак, як зазначає позивач, зазначений лист був залишений відповідачем-2 без реагування. Відповідач-2 підписаний примірник додаткової угоди позивачу не повернув; рішення про відмову в поновленні дії договору оренди на новий строк не прийняв.

У зв’язку з викладеним, позивачем було направлено листи №351-01/07 та № 351-02/07 від 09.09.2016 відповідачу-1 та відповідачу-2 відповідно, разом з підписаною зі сторони позивача додатковою угодою про поновлення строку дії Договору на той же строк (10 років) у трьох примірниках.

У зв’язку з непідписанням направленої додаткової угоди, позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору оренди землі, укладеного 11.09.2006 р. між Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області та Публічним акціонерним товариством "Таврійська будівельна компанія" (ідентифікаційний код 32702078), зареєстрованого за № 040671400009 в книзі 4АА002016, на оренду земельної ділянки загальною площею 5,22 га, у тому числі під розробку кар'єру 5,22 га (пасовища - 4,84 га, кар'єр - 0,38 га), що знаходиться на території Токарівської сільської ради, поновленим, а додаткову угоду до цього договору укладеною на той самий строк, до 11.09.2026 р., і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, із здійсненням заміни сторони договору - орендодавця - Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області на Херсонську обласну державну адміністрацію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На момент укладення Договору відповідач-1 був розпорядником земельної ділянки, яка є предметом Договору, на підставі п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції Закону України від 20.12.2005 № 3235-IV: до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, на час звернення позивачем у червні 2016 р. до Херсонської обласної державної адміністрації (Відповідача-2) з листом-повідомленням про намір поновити Договір оренди остання була розпорядником спірної земельної ділянки. Дана обставина також підтверджується листом відповідача-1 від 08.12.2015 р. № 01-16/1201 (копія в матеріалах справи).

Зазначене також підтверджується листом відповідача-2 № 4051/0-16/39-313 від 08.09.2016, яким, у відповідь на лист позивача з пропозицією продовжити строк дії Договору, відповідачем-2 запропоновано внести зміни до Договору, а саме, встановити розмір орендної плати – 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України «Про оренду землі», яким встановлено, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Пунктом 3 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України закріплено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Як зазначено у ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Унаслідок перерозподілу повноважень в галузі земельних відносин між відповідачем-1 та відповідачем-2 на підставі закону відбулося правонаступництво у земельних зобов'язаннях між даними суб'єктами.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно з частинами 1 - 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача-2, розмір орендної плати встановлюється договору оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення розташованих за межами населених пунктів, проводиться не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Судом встановлено, що позивач до закінчення строку дії Договору – 11.09.2016, листами від 16.06.2016 № 240/03-2 та від 09.09.2016 №351-01/07 двічі звертався до відповідача з питання поновлення договору оренди землі.

Листом № 4051/0-16/39-313 від 08.09.2016 відповідачем-2 запропоновано внести зміни до Договору, а саме, встановити розмір орендної плати – 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, для чого забезпечити проведення грошової оцінки орендованих земельних ділянок з огляду на те, що нормативну грошову оцінку земельної ділянки, переданої за Договором в оренду, було затверджено 31.08.2006. Для вирішення питання по суті, також запропоновано позивачу надати оновлену технічну документацію про нормативну грошову оцінку зазначених земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідач-2 будь-яких подальших дій щодо узгодження розміру орендної плати не вчиняли, у зв’язку з чим суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо такої умови Договору як орендна плата, у зв’язку з чим переважне право позивача як орендаря припинилось у відповідності до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.01.2017р.

Суддя Т. Ю. Трофименко