Рішення № 64233494, 18.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.2017 Справа № 904/11321/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 5 468 грн. 89 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник, дов. від 18.04.2014р. №14-109;

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 5 468 грн. 89 коп., що складає 1 275 грн. 49 коп. пені, 461 грн. 68 коп. 3% річних, 3 731 грн. 72 коп. інфляційних втрат, що були нараховані у звязку з несвоєчасним погашенням заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 09.09.2014 р. № 2550/14-РО-5.

Відповідач у відзиві (вх.№2933/16 від 18.01.2017р.) на позовну заяву позовні вимоги визнає частково, а саме 3 018 грн. 12 коп. інфляційних, 461 грн. 46 коп. 3% річних. Крім того, відповідач просить, у звязку із скрутним фінансовим становищем підприємства, зменшити розмір пені до 25% , тобто в розмірі 318 грн. 87 коп.

Також відповідач у заяві (вх. №2935/17 від 18.01.2017р.) просить перенести розгляд справи на інший час у звязку із зайнятістю у іншому процесі представника, якому доручено приймати участь у даній справі.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про перенесення розгляду справи, оскільки, по-перше, суд не обмежує кола осіб, які можуть бути представниками у суді, а, по-друге, до заяви не подано доказів неможливості участі представника відповідача у судовому засіданні по даній справі.

Також приймаючи до уваги, що:

- відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору;

- суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору;

- відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи;

- в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обовязків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку;

- обовязок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смирнова проти України»);

- тому суд доходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015р. у справі 904/6409/15 за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України до Комунального підприємства теплових мереж „Криворіжтепломережа про стягнення 16 654 грн. 65 коп. було встановлено, що:

- між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець-позивач) та комунальним підприємством теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (покупець-відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2550/14-РО-5 від 09.09.2014 р., відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору;

- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями. (пункт 1.2 договору);

- договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 вересня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. (п. 11.1 договору);

- продавець передає покупцеві з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 45,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м). (п.2.1 договору);

- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. (п. 3.3 договору);

- відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- позивач на виконання умов договору протягом жовтня 2014р. грудня 2014р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 12 115,53 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Як вбачається рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015р. у справі 904/6409/15 позовні вимоги задоволено частково; стягнено з комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" суму заборгованості в розмірі 12 115 грн. 53 коп., інфляційні втрати 2 208 грн. 74 коп., 3% річних у розмірі 116 грн. 83 коп., пеню в розмірі 1 780 грн. 22 коп. та суму судового збору у розмірі 1 779 грн. 46 коп.

Позивач стверджує, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015р. у справі 904/6409/15 відповідачем не виконано (що відповідачем не заперечується), у звязку із чим позивачем донараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 29.04.2015р. по 14.07.2015р. у розмірі 1 275 грн. 49 коп.; 3% річних за загальний період з 29.04.2015р. по 04.08.2016р. у розмірі 461 грн. 68 коп.; інфляційні втрати за період квітень 2015 р.- травень 2016 р. у розмірі 3 731 грн. 72 коп.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (частина 1 статті 275 Господарського кодексу України).

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2 договору від 09.09.2014 р. №2550/14-РО-5 купівлі-продажу природного газу у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору від 09.09.2014 р. №2550/14-РО-5 купівлі-продажу природного газу передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Отже, донарахована пеня становить 1 275 грн. 49 коп. (з 29.04.2015р. по 14.07.2015р.).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.2 Постанови від 17.12.2013р. №14 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, інфляційні нарахування становлять 3 063 грн. 62 коп. (квітень 2015 р. - травень 2016 р.), а річні 461 грн. 46 коп. (з 29.04.2015р. по 04.08.2016р.).

Щодо викладеного у відзиві клопотання про зменшення розміру пені на 25% суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається на наступні обставини: - тяжкий фінансовий стан підприємства; - споживання газу за даним договором здійснювалось виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається виключно релігійними організаціями; - з метою примусового стягнення заборгованості підприємством проводиться претензійно-позовна робота; - сума, що підлягає стягнення буде прямим збитком підприємства і після її сплати відповідач не зможе в подальшому своєчасно та в повному обсязі розрахуватися з продавцем природного газу за отриманий товар, також відповідач звертає увагу суду на свій майновий стан, відображений у фінансовому звіті за 6 місяців 2015 р.

Проте, по-перше, відповідачем не надано доказів, що саме зазначені у відзиві обставини спричинили несвоєчасну оплату, не обґрунтовано, що вказані ним обставини є винятковим випадком. По-друге, відповідач не позбавлений можливості вживати всіх законних заходів для захисту своїх прав кредитора, а наявність заборгованості не є підставою для звільнення від матеріальної відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, а також в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. До того ж, з моменту прийняття рішення у справі №904/6409/15 відповідачем не було погашено частково чи повністю суму основного зобовязання у розмірі 12 115 грн.53 коп., яке виникло ще у 2014 році, тобто значний час відповідач не виконує своїх договірних зобовязань.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (бюджетні установи, державні та комунальні підприємства) чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Зважаючи на відсутність обґрунтування з боку відповідача виняткових обставин, які мають істотне значення та призвели до порушення зобов'язання та нарахування пені за таке порушення, а важке фінансове становище підприємства не можна вважати винятковим випадком, зокрема, з врахуванням економічної ситуації в Україні, сторони знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні підприємницької діяльності та враховуючи, що відповідачем не було вжито жодних дій з 2014 року для сплати заборгованості навіть частково, суд вважає, що відповідачем не доведено виняткового випадку для зменшення розміру стягуваної пені.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (50099, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 3 063 грн. 62 коп. - інфляційних нарахувань, 461 грн. 46 коп. - річних, 1 275 грн. 49 коп. пені та 1 209 грн.60 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„23„ січня 2017р.