Ухвала суду № 64233480, 23.01.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"23" січня 2017 р. Справа № 903/729/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк

до відповідачів: -1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецуправління Дорсервіс", м. Луцьк

-2) Приватного підприємства "Ірома", м. Луцьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача :Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання права власності на приміщення

Головуюча суддя Дем'як В. М.

Судді Костюк С.В.

Пахолюк В.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Мартиник О. В. - довіреність № 12-19 від 06.01.2017р., Радчук В.М. - довіреність №51-19 від 20.01.2017р.

від відповідача 1: Олексюк А. Л. - довіреність б/н від 12.10.2016р.

від відповідача 2: Олексюк А. Л. - довіреність б/н від 12.10.2016р.

від третьої особи: Кустова Т.В. - довіреність №27-48841/16

Суть спору: позивач Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернувся з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецуправління Дорсервіс", Приватного підприємства "Ірома" про визнання права власності на 86/100 добудови адміністративного приміщення /А-5/ по пр. Перемоги 15 у м. Луцьку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 січня 1998 року рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів №5 було затверджено прийняття в експлуатацію добудови адмінприміщення по пр.Перемоги, 15 загальною площею 1098,17 м.кв., замовником якого виступало МП „Інкомсервіс". Вказане приміщення будувалося як адмінприміщення банку „Західінкомбанк", а загальна площа всього приміщення на момент введення в експлуатацію становила 1098,17 м.кв. Добудова адмінприміщення по пр. Перемоги, 15 у м. Луцьку, замовником якої виступило МП „Інкомсервіс", мала своє цільове призначення, в ньому мав знаходитись ПАТ „Західінкомбанк".

Право власності на нерухомого майна по пр. Перемоги, 15 площею 1098,00 кв.м. у ПАТ „Західінкомбанк" виникло на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.1999р. в момент передачі даного майна. У відповідності до акту-прийому передачі від 27.10.1999 року, передача вказаного приміщення від продавця (МП Інкомсервіс") до покупця (КБ „Західінкомбанк") відбулася саме 27 жовтня 1999 року. Отже право власності на нерухоме майно по пр. Перемоги, 15 у м. Луцьку площею 1098,00 м.кв. у ПАТ Західінкомбанк" виникло саме 27.10.1999 року - в момент підписання вказаного вище акту прийому-передачі.

Додатково в обґрунтування позовних вимог представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю подав наступні документи:

1.)клопотання за вх. №01-54/920/17 від 23.01.2017р., в якому просить відкласти розгляд справи для надання можливості подати інформації щодо здійснення кримінального провадження №12015030010003723, оскільки у даному кримінальному провадженні встановлюються обставини та факти, що стосуються купівлі-продажу приміщення по пр. Перемоги, 15 у м. Луцьку, а також дійсність правовстановлюючих документів.

В підтвердження долучив копію листа Луцької місцевої прокуратури вих. №36-582М від 22.09.2016р., копію клопотання ПАТ «Західінкомбанк» вих. №29-19 від 17.01.2017р.

2.) клопотання за вх. №01-54/880/17 від 23.01.2017р., в якому просить суд вийти за межі позовних вимог ПАТ „Західінкомбанк" та визнати недійсним наданий відповідачем ПП „Ірома" договір купівлі-продажу від 27.10.1999 року приміщення по пр. Перемоги, 15 у м.Луцьку площею 1226,7 кв. м., виходячи з наступного:

- даний позов банку заперечується відповідачем з наданням суду копій договору купівлі-продажу від 27.10.1999 року, акту прийому-передачі від 27.10.1999 р.

- вважає, що договір купівлі-продажу від 27.10.1999 р., наданий відповідачем про продаж приміщення по пр. Перемоги, 15 у місті Луцьку площею 1226, 7 кв. м є недійсним враховуючи наступне.

- у відповідності до ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Стаття 153 ЦК УРСР передбачає, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах;

- договір має відповідати дійсному волевиявленню його сторін, адже по кожній з його умов сторонами мала бути досягнута згода. Печатка при цьому є доказом дійсності волевиявлення юридичної особи;

- наголошує, що на наданій відповідачем копії договору купівлі-продажу від 27.10.1999р. міститься відбиток печатки КБ „Західінкомбанк" з кодом 19233095. Такої печатки у КБ „Західінкомбанк" не існувало згідно відповіді НБУ від 20.07.2016р. вих. №60- 005/60733 та нотаріально засвідчених карток зі зразками підписів.

- договір купівлі- продажу від 27.10.1999 р. (приміщення площею 1226,7) не виражав волю комерційного банку «Західінкомбанк», бо скріплений печаткою, що не належала банку. Відтак, вважає, що договір купівлі-продажу від 27.10.1999 року (площа приміщення 1226,7 кв.м) суперечить ст. 41, 153 ЦКУРСР.

- посилається на абз. 1 п. 1 примірника договору купівлі-продажу, копія якого надана відповідачем, зазначено, що продавець продає, а покупець купує приміщення площею 1226,7 кв.м. Однак, відповідно до рішення Луцької міської ради № 5 від 19.01.1998 р. державної технічної комісії про визначення готовності до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта від 19.01 1998 р. площа всієї добудови адміністративного приміщення по проспекту Перемоги, 15 у м. Луцьку, яка була введена в експлуатацію у 1998 році, становила 1098,17 кв. м. Тобто у 1998 році було введено в експлуатацію добудову адміністративного приміщення по пр. Перемоги, 15 у м. Луцьку площею 1098,17 кв.м. Відповідно до Реєстраційного посвідчення від 04.05.1998 за МП „Інкомсервіс" було зареєстрована добудова адміністративного приміщення по пр. Перемоги, 15 у місті Луцьку (згідно матеріалів реєстраційної справи БТІ) загальною площею 1098,0 кв.м. за МП „Інкомсервіс" було зареєстровано добудову адміністративного приміщення площею 1098, 0 кв. м;

- у відповідності до ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Тому враховуючи, що МП „Інкомсервіс" був власником приміщення площею 1098.0 кв.м., то продати приміщення більшою площею, а саме 1226.7 кв.м продавець не міг. Отже, даний пункт суперечить ст. 225 ЦК УРСР.

- крім того, зазначає, що ненадання відповідачем на вимогу ухвал суду від 20.12.2016р. та 12.01.2017 р. для огляду та дослідження оригіналу договору купівлі-продажу від 27.10.1999 р. (приміщення площею 1226,7 кв.м) свідчить про фактичну відсутність даного договору купівлі-продажу у письмовій формі, що є порушенням ст. 44 ЦК УРСР про обов'язковість дотримання письмової форми угод;

- також, у відповідності до законодавства, зокрема що діяло станом на дату придбання ПАТ „Західінкомбанк" приміщення у місті Луцьку відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 21 липня 1998 р. № 281 „Про порядок створення і реєстрації комерційних банків" (а до її прийняття відповідно Постанови Правління Національного банку України № 77 від 21.03ю1996 року) Національний банк України в особі його органів, а саме Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, Управління реєстрації та ліцензування банків, здійснював нагляд та перевірки дотримання банками України вимог чинного законодавства, а також затверджував статут банку та зміни в доповнення до нього. Серед основних вимог для можливості надання Національним банком України комерційному банку ліцензії на здійснення банківських операцій, а також можливості функціонування комерційного банку була вимога про наявність в такого банку приміщення в оренді (на строк не менше 5 років), або права власності на приміщення (п.п. 2.5., 3.5. Постанови НБУ № 281);

- зазначає, що у наданому відповідачем договорі купівлі-продажу від 27.10.1999 р. зокрема зазначено умову „у разі зміни учасника Покупця, який володіє контрольним пакетом, продавець має право за своїм вибором або вимагати від покупця доплати різниці між продажною ціною, вказаною в п. 1 та дійсною вартістю приміщень або припинити дію цього Договору, повернути Покупцю одержані кошти та вимагати повернення приміщень, вказаних в п.1 цього договору...";

- зазначення в договорі купівлі-продажу приміщення такої умови було недопустимо у відповідності з вимогами Національного банку України у відповідності до Постанови № 281 та могло призвести до позбавлення банку ліцензії за невідповідність діяльності ліцензійним вимогам. Крім того, такий договір суперечить статутним цілям комерційного банку „Західінкомбанк", діяльність якого здійснювалась як діяльність банківської установи - комерційного банку, а для такої діяльності однією з ліцензійних умов було наявність приміщення в довгостроковій оренді (понад 5 років) або у власності. Отже, договір купівлі- продажу в редакції, наданій відповідачем суперечив цілям діяльності банку;

- у відповідності до ст. 50 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена юридичною особою і суперечності з встановленими цілями її діяльності. Згідно ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону;

- враховуючи викладене, вважає, що наданий відповідачем ПП „Ірома" договір купівлі-продажу від 27.10.1999 року приміщення по пр. Перемоги, 15 у місті Луцьк площею 1226,7 кв. м є недійсним.

3.) клопотання за вх. №01-54/881/17 від 23.01.2017р., в якому просить суд повторно витребувати у ПП „Ірома" оригінали договору купівлі-продажу від 27.10.1999 р. (площа приміщення 1226,7 кв.м), акта прийому-передачі від 27.10.1999 р. (площа приміщення 1226, 7 кв.м).

Додатково зазначив, що відповідно до п. 3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК).

4.) клопотання за вх. №01-66/9/17 від 23.01.2017р., в якому просить продовжити строк розгляду спору, у зв'язку зі складністю справи.

Представник відповідачів в судовому засіданні та в доповненнях на відзив - заперечення на позовну заяву ПАТ «Західінкомбанк» за вх. №01-54/879/17 від 23.01.2017р., вказав наступне:

- на підтвердження твердження про те, що договір купівлі- продажу спірних приміщень по проспекту Перемоги, 15 в м. Луцьку укладався в редакції, наданій суду відповідачем, останній з-поміж інших документів як на доказ послався на інвентарну карточку обліку основних засобів, надавши її копію суду- т.1,а.с.224.

- вказує, що договір на який посилається позивач підроблений і не відповідає оригіналу. Як вбачається з даних інвентарної карточки, яка в якості доказу була надана банком Волинському окружному адміністративному суду при зверненні до нього з адміністративним позовом про скасування державної реєстрації права власності на зазначені приміщення за ПП «Ірома» та проведення його реєстрації за банком, площа спірної добудови становить 1226,7 кв.м. В той же час в поданій господарському суду інвентарній карточці ці дані відсутні, оскільки вони суперечать твердженню позивача про укладення ним договору купівлі-продажу площею 1098 кв.м.

- на а.с.229-241 (т.1) міститься копія техпаспорту на спірні приміщення, за станом на 05.08.2016 року, відповідно до якого площа приміщень становить 1059 кв.м. Як це узгоджується з твердженням позивача про те, що об'єктом купівлі-продажу за укладеним договором були приміщення площею 1098 кв.м. -незрозуміло. Вважає, що доказом купівлі банком приміщень вказаною ним площею, цей техпаспорт не тільки не може служити,а, навпаки, заперечує цю обставину і підтверджує факт укладення сторонами договору купівлі-продажу від 27.10.1999 року в редакції, відповідно до якої об'єктом купівлі-продажу були надземні приміщення приміщення (крім підвалу) площею 1226,7 кв.м.,за винятком, як вказано в цьому договорі, ресторану площею 168 кв.м кв.м. (1226,7-168 = 1059 кв.и. (десяті долі метра заокруглені);

- зазначає, що починаючи з а.с.242-до закінчення тому 1 загалом і, починаючи з тому 2, до справи позивачем долучено ряд рішень Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, які , за твердженням позивача, підтверджують його позицію про те, що право власності на об'єкт нерухомого майна він правомірно набув відповідно до приписів ст.128 ЦК УРСР на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.1999 року та акту прийому-передачі від цієї ж дати, коли обов'язкової державної реєстрації права власності на нерухоме майно, як він категорично стверджує, чинним в той час законодавством передбачено не було;

- однак, на ці ж самі судові рішення позивач посилався в касаційній скарзі, поданій ним ВГСУ на рішення Волинського господарського суду від 21.07.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 року у справі № 903/1330/15.У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ «Спецуправління дорсервіс» та ПП «Ірома» на стор.8-10 відзиву зроблений детальний правовий аналіз цих судових рішень, з якого вбачається,що вони стосуються абсолютно інших правовідносин, з іншим суб»єктним складом сторін,зокрема з участю фізичних осіб, і не можуть служити підтвердженням позиції позивача. З чим повністю погодився суд касаційної інстанції, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги банку та наголосивши при цьому в постанові від 30.11.2016 року, що право власності на нерухоме майно, починаючи з моменту запровадження в Україні обов'язкової державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у 1998 році, є дійсним і виникає з моменту цієї реєстрації

- на а.с.126-136 викладений висновок експертного дослідження від 28.12.2016 року поданих позивачем суду договору купівлі-продажу та акту прийому-передачі нерухомого майна від 27.10.1999 року, яке проведене за заявою позивача від 26 12.2016 року;

- сумнів в об'єктивності та обгрунтованості цього «дослідження» виникає не тільки з огляду на дивне і неправдоподібне блискавичне його проведення, що, судячи з величезного масиву поданих експертній установі документів, як зазначається у висновку, і не лише тому, що в попередньому томі справи зазначається, що таке дослідження проводиться в м. Києві, а не в Луцьку,зокрема експертному центрі Волинського управління Національної поліції;

- є примітка експертного дослідження, в якій зазначається, що окремі документи з підписами голови правління КБ «Західінкомбанк» Гаврилишиної Н.А. експертом до уваги не взято, оскільки «підписи на них виконані не Гаврилишиною Н.А., а іншою особою», в зв'язку з чим вони є відмінними від підписів на інших документах. Що свідчить про заангажованість експерта, перед яким стояло завдання встановити не істину, а за будь-яку ціну підтвердити факт належності підпису під поданими документами, і насамперед, названими вище договором та актом, саме Гаврилишиній Н.А. Бо звідки експерту стало відомо,що ті підписи, які відрізняються від підписів під договором купівлі-продажу та актом прийому- передачі, не належать Гаврилишиній Н.А.»,а не навпаки? Адже оригінальних зразків підписів ні Гаврилишиної Н.А., ні директора МП «Інкомсервіс» Бусола М.В., експерт у своєму розпорядження не мав;

- вважає, що експертне дослідження не може бути взяте до уваги з підстав, наведених у заяві про відвід судді Дем'як В.М., зупинятись на його подальшому аналізі жодної необхідності немає;

- зазначає, що акт начебто виявлення 27.05.2016 року дійсного, як переконує позивач, договору купівлі-продажу від 27.10.1999 року, за яким об'єктом купівлі-продажу було приміщення площею 1098 кв.м (причому, це начебто становило всю площу добудови / а як же тоді бути з рестораном та гаражами?/ ), ніяких скасувальних обставин договір в собі не містив, а в користування покупцю продавцем була надана земельна ділянка площею 1900 кв.м., якої, як засвідчують надані відповідачем суду документи, у продавця просто-напросто не було;

- доводить, що на а.с. 28, т.2 є довідка Волинського обласного управління Нацбанку України, з якої вбачається, що печатка Комерційного банку «Західінкомбанк», на якій не зазначений ідентифікаційний код банку, була зареєстрована в обласному управління НБУ 14.08.1995 року та анульована 01.04.2002р. А саме цією печаткою засвідчений договір купівлі-продажу приміщень добудови площею 1226,7 кв.м. та акт прийому передачі нерухомого майна) подані банком Волинському БТІ 06.02.2012 року для реєстрації за ним права власності на добудову на підставі постанови Волинського Окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року, пізніше скасованої як незаконної. ( аркуш 566-567 інвентарної справи),

- акцентуючи увагу суду на вищенаведеному,відповідачі, разом з цим, вважають за необхідне ще раз підкреслити завідомо надуманість та незаконність заявленого ПАТ «Західінкомбанк» позову. Адже в кінцевому підсумку питання про те, в якій редакції був укладений договір купівлі- продажу приміщень добудови адмінбудинку № 15 по проспекту Перемоги в м. Луцьку, жодного значення в даний час не має. Тому що договір і в одній, і в іншій редакції, як встановлено рішенням господарського суду від 21.07.2016 року, що вступило в законну силу, права власності у банку не породив.

- наголошує на тому, що будучи законом звільненим від обов'язку повторно доводити факти, які носять преюдиціальний характер, а саме: укладення договору в редакції, встановленій багатьма судовими рішеннями, що вступили в законну силу, і відсутність факту державної реєстрації права власності на вказані приміщення за банком, відповідачі, тим не менше дорахували за необхідне розвінчати брехливість тверджень позивача. В тому числі і посилання його та третьої особи на захист інтересів держави. Конкретні приклади того, чий інтерес в даному випадку обидві інституції захищають і в чому полягає справжня мета подання до суду позову, право на який вони не мають відповідно до приписів ст.392 ЦК України та Правового висновку Верховного Суду України буде сказано в судовому засіданні.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судовому засіданні та в письмових поясненнях за вх. №01-54/878/17 від 23.01.2017р. підтримує позовні вимоги ПАТ «Західінкомбанк» в повному обсязі з огляду на наступне:

- ПАТ «Західінкомбанк» є законним власником приміщення розташованого в м.Луцьку по пр.Перемоги, 15, оскільки 27.10.1999 р. між КБ «Західінкомбанк» (правонаступник ПАТ «Західінкомбанк») та МП «Інкомсервіс» (правонаступник - ПП «Ірома») було укладено договір купівлі-продажу приміщень площею 1098 кв.м., що знаходиться в м.Луцьку по пр.Перемоги. 15.

- відповідно до п.5 договору датою вступу договору в силу є 27.10.1999 року;

- згідно до ст. 128 ЦК УРСР (в редакції від 27.12.1996 р., що діяла на момент укладання договору) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визначається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки;

- згідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин;

- оскільки сторонами договору купівлі-продажу були юридичні особи, то відповідно до законодавства нотаріальне посвідчення договору не було обов'язковим;

- відповідно до п.5 Постанови Пленуму якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 333 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

- законодавство, яке діяло на час укладання договору купівлі-продажу між ПАТ «Західінкомбанк» та ПП «Ірома» (Цивільний Кодекс УРСР в редакції від 27.12.1996 року) не визначало державну реєстрацію права власності як підставу виникнення права власності, з державною реєстрацією права власності не пов'язувався момент виникнення права власності, а не проведення державної реєстрації не мало наслідком припинення самого права власності.

- як підтверджується матеріалами позовної заяви (додаток № 7) 27жовтня 1999 року КБ «Західінкомбанк» (покупцем) було сплачено МП «Інкомсервіс» (продавцю) повну вартість приміщення в розмірі 126 138,04 грн.;

- крім того, 27 жовтня було складено акт прийому передачі відповідно до якого МП «Інкомсервіс» передав, а КБ «Західінкомбанк» прийняв у власність приміщення площею 1098 кв. м., що знаходиться в м.Луцьку по пр.Перемоги, 15;

- право власності на дане приміщення у відповідності до ст. 128 ЦК УРСР виникло в Банку з моменту його прийняття на підставі двостороннього акту приймання- передачі від 27.10.1999 року;

- відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом;

- єдиним законним власником приміщень розташованих за адресою: м.Луцьк, пр.Перемоги, 15 є ПАТ «Західінкомбанк» на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.1999року, який є дійсним та виконаним на сьогоднішній день;

- 16.11.2015 р. за заявою ПП «Ірома» ( державним реєстратором Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Рабчук Іриною Володимирівною було проведено незаконну реєстрацію припинення права власності на дане приміщення за ПАТ «Західінкомбанк» та зареєстровано право власності на дане приміщення за ПП „Ірома";

- вказані дії державного реєстратора були оскаржені в судовому порядку. Крім того, по факту проведення незаконної перереєстрації права власності на приміщення порушено кримінальне провадження № 12015030010003723;

- ПП „Ірома", зареєструвавши за собою право власності на приміщення вже вчиняє реальні дії по подальшому відчуженню об'єкту нерухомого майна. Так, 17.12.2015року ПП „Ірома" відчужило 18/100 добудови адміністративного приміщення в користь ТОВ „Спецуправління Дорсервіс" за договором ренти.

- таким чином, Позивач на сьогоднішній день фактично позбавлений права володіння, користування та розпорядження належним йому майном. Право власності Позивача є порушеним, витребувати майно належне Позивачу у Відповідачів уявляється можливим тільки в судовому порядку.

- у статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97- ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і. основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2. 4.7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

- приміщення розташоване в м.Луцьку по нр.Перемоги, 15, включено до ліквідаційної маси ПАТ «Західінкомбанк».

- відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.07.2014 № 433 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 23.07.2014 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким з 23.07.2015 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Західінкомбанк".

- у зв'язку з цим все майно банку, в тому числі 86/100 приміщенняу м. Луцьку по пр. Перемоги, 15 перейшло в управління держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та було включено до ліквідаційної маси банку (кошти від реалізації якої будуть спрямовані на задоволення вимог кредиторів банку, в тому числі і держави в особі Фонду гарантування);

- 30.10.2014 року затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ „Західінкомбанк" на загальну суму 353 810 950,26 грн.;

- основним кредитором Банку є держава в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги якого у відповідності до ст. 52 Закону задовольняються в третю чергу. Сума вимог Фонду до ПАТ „Західінкомбанк" станом на 30.10.2014 р. становить 269 842 828,41 грн.;

- за рахунок реалізації ліквідаційної маси відбудеться задоволення вимог у тому числі і держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

- доводить, що основним завданням проведення в банку ліквідаційної процедури є задоволення вимог кредиторів, Фонд зобов'язаний здійснити всі заходи для збереження майна Банку для повного задоволення вимог кредиторів, основним серед яких є держава в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

- приміщення головного офісу ПАТ „Західінкомбанк" по пр. Перемоги, 15 у м. Луцьку було включено до ліквідаційної маси, і з реалізації вказаного майна грошові кошти повинні бути спрямовані в погашення грошових вимог кредиторів ПАТ «Західінкомбанк».

Щодо заяви представника відповідача про припинення провадження по справі, то необхідно зазначити про наступне:

- станом на сьогоднішній день жодним судом не вирішувався господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не приймалося рішення по суті спору;

- відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 21.07.2016 року предметом розгляду у справі № 903/1330/15 було визнання недійсним договору ренти в той час як предметом розгляду у справі № 903/729/16 є визнання права власності на приміщення що знаходиться в м.Луцьку по пр.Перемоги, 15.

Щодо доводів представника відповідачів викладених у письмових поясненнях за вх.№ 01-54/313/17 від 11.01.2017 року про виконання ухвали у справі № 903/729/16, то вважаємо, що вони є безпідставними та необргрунтованими з огляду на наступне:

- вважає, що єдиною обставиною встановленою рішенням Господарського суду Волинської області по справі № 903/1330/15, яка має преюдиційне значення для розгляду вказаної справи - є укладення між МП «Інкомсервіс» та КБ «Західінкомбанк» договору купівлі-продажу приміщення по пр.Перемоги, 15 у м.Луцьку. Крім того, під час судового розгляду справи № 903/1330/15 було виявлено факт існування двох примірників договору купівлі-продажу приміщення різного змісту. При цьому господарським судом під час розгляду справи № 903/1330/15 не було надано належної правової оцінки вказаному факту справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

- щодо посилання відповідача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016 року у справі № 876/1 738;1742/1743/16 та постанову Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 р. № К/800/3745/15, то вказані судові рішення не є належними належним і допустимим доказом у даній справі, оскільки жодним рішенням адміністративних судів, на які посилається представник Відповідачів, не вирішувалося питання про право власності Банку на об'єкт нерухомого майна, не скасувалося та не припинялося право власності Банку на приміщення по пр. Перемоги. 15 у м. Луцьку. Предметом судового розгляду у справі № 876/1738;1742/1 743/16 було оскарження дій державного реєстратора, а не питання наявності чи відсутності права власності на приміщення. Крім того, вказаними судовими інстанціями не міг бути досліджений договір купівлі- продажу приміщення в редакції наданій Позивачем у справі №903/729/16, оскільки примірник вказаного договору був виявлений лише у травні 2016 року;

- таким чином всі твердження представника Відповідачів про те, що факт укладання договору купівлі-продажу саме в попередній редакції має преюдиційний характер та не потребує доказування - є абсурдним.

- крім того, Висновком експертного дослідження № 51 від 28.12.2016 р. проведеним Волинським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, у відповідності до якого підписи в договорі купівлі-продажу від 27.10.1999 р. та в акті прийому-передачі від 27.10.1999 р. (предмет - приміщення площею 1098 кв..м по пр. Перемоги. 15 у м. Луцьку) виконані головою правління КБ „Західінкомбанк" Гаврилишиною Наталією Анатоліївною та директором МП «Інкомсервіс» Бусел Миколою Васильовичем. Відбиток печатки КБ „Західінкомбанк" в договорі купівлі-продажу від 27.10.1999 р. та акті прийому-передачі від 27.10.1999 р. (предмет - приміщення площею 1098 кв. .м по пр. Перемоги, 15 у м. Луцьку) нанесені печаткою КБ „Західінкомбанк", вільні зразки якої надано на дослідження.

- повідомляє суд, що по факту існування декількох редакцій одного і того ж договору порушено кримінальне провадження № 12015030010003723.

Враховуючи вищевикладене, за результатами судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування додаткових доказів, що мають значення для справи та зробити власний запит про стадію розгляду кримінальної справи № 12015030010003723 для з'ясування обставин, що мають значення для розгляду справи.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Згідно ч.1, п.4, ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, а саме зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії; витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвала, постанова господарського суду підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, установами, посадовими особами.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Ігнорування вимог суду є грубим порушенням вимог законів України. Таке ігнорування норм господарського процесу не може залишитись поза відповідним реагуванням суду.

Оскільки, строк вирішення даного спору відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України встановлений до 24.01.2017. постала необхідність про його продовження за заявою позивача за вх. №01-66/9/17 від 23.01.2017р.

Клопотання про вихід за межі позовних вимог згідно приписів ст. 83 ГПК України може бути вирішено на стадії прийняття рішення по справі.

Враховуючи викладене, розгляд справи слід відкласти на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

З метою забезпечення об'єктивного та правильного вирішення спору, керуючись ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в:

1. Строк розгляду справи продовжити до 08.02.2017р.

2. Розгляд справи відкласти на 02.02.2017р. на 10:00год.

3. Позивачу подати:

- копії документів, які ПАТ "Західінкомбанк" надавав у Національний Банк України для отримання ліцензії по здійсненню банківської діяльності;

- додаткові письмові пояснення та складений у хронологічному порядку перелік судових справ, провадження у яких здійснювалися судами адміністративної, господарської, загальної юрисдикції, щодо реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна або інших обставин ( всі судові провадження) із зазначенням суб'єктного складу сторін предмету спору результати вирішення за кожною судовою інстанцією;

- додаткові письмові пояснення щодо включення спірного об'єкта нерухомого майна до ліквідаційної маси банку з викладенням обставин у хронологічному порядку.

4. Відповідачу ПП «Ірома» подати:

- оригінал договору купівлі-продажу від 27.10.1999р., укладеного між МП "Інкомсервіс" та КБ "Західінкомбанк" на підставі якого здійснювалася державна реєстрація спірного об'єкта нерухомого майна.

5. Зобов'язати слідчого СУ ГУ НП у Волинській області Зуба О.М. (43000, м.Луцьк, вул. Винниченка,11) подати господарському суду до 01.02.2017 р. із супровідним листом, через канцелярію суду інформацію:

- на якій стадії перебуває кримінальне провадження №120150030010003723;

- чи є предметом дослідження у кримінальному провадженні №120150030010003723 договір купівлі-продажу від 27.10.1999р., укладений між МП "Інкомсервіс" та КБ "Західінкомбанк" та які обставини щодо нього є процесуально встановленими.

Головуюча суддя В. М. Дем`як

Судді С.В. Костюк

В.А. Пахолюк