Ухвала суду № 64232328, 10.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 січня 2017 року м. Київ К/800/225/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області (далі - УПФУ) звернулось з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (далі - відділ УДВС), в якому просило скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження (далі - оскаржувана постанова).

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що оскаржувана постанова відповідача не ґрунтується на вимогах закону, а тому просило про задоволення позову.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 28 вересня 2016 року адміністративний позов УПФУ залишено без руху.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, яка оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року повернута скаржникові з підстав не виконання ним вимог ухвали цього ж суду про залишення скарги без руху.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та направити справу для продовження її розгляду.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Повертаючи апеляційну скаргу УПФУ апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що позивач не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.

Як вбачається зі змісту матеріалів касаційного провадження, ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху з підстав не виконання ним частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України щодо надання документу про сплату судового збору.

При цьому, скаржник у суді апеляційної інстанції заявляв клопотання про звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність коштів, передбачених у кошторисі УПФУ для цього виду витрат.

У задоволенні вищевказаного клопотання апеляційний суд відмовив з огляду на необґрунтованість такого.

Скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги тривалість п'ять днів з дня одержання копії ухвали про залишення скарги без руху.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, УПФУ одержало копію ухвали судді від 17 листопада 2016 року 24 числа цього ж місяця.

Тобто, з урахуванням вимог статті 103 щодо обчислення процесуальних строків, останній день виконання вимог ухвали є вівторок 29 листопада 2016 року включно.

Разом з тим, у вказаний в ухвалі строк, а також станом на день постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду, недоліки апеляційної скарги не усунуто.

За змістом частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з положеннями пункту 1 частини 3 статті 108 Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на підстави наведених правових норм процесуального законодавства.

Такий висновок апеляційного суду узгоджуються з вимогами процесуального законодавства, відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права, доводи касаційної скарги його висновку не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або порушив норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про скасування постанови, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк