Ухвала суду № 64232319, 17.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року К/800/7409/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Веденяпіна О.А. Голубєвої Г.К.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуЗахідно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014у справі № 820/10261/13-аза позовомПриватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод»доОснов'янської об'єднаної Державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Харківський коксовий завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0005031501 від 04.07.2013 про зобов'язання сплатити штраф з податку на прибуток підприємств у сумі 164421,08 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 19.02.2013 позивач платіжним дорученням №342 від 19.02.2013 перерахував кошти на суму 1 673 238 грн. на рахунок №31119009700011 з кодом бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств), в той час як для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, відкрито рахунок №31115003700011 з кодом бюджетної класифікації 11020300 (податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів);

- позивач звернувся до відповідача з листом від 20.02.2013 за №70/13, в якому просив перевести податок на прибуток за 4 кв. 2012 року у сумі 1 673 238 грн. з рахунку №31119009700011 на рахунок №31115003700011;

- на підставі висновку податкового органу №266 від 20.02.2013 Управління Державної казначейської служби у Червонозаводському районі м. Харкова перерахувало грошові кошти у сумі 1 673 238 грн. на рахунок №31115003700011;

- станом на 20.02.2013 в картці особового рахунку позивача по податку на прибуток по коду бюджетної класифікації 11020300 (податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів) обліковувалась заборгованість у розмірі 1 644 210,78 грн.;

- відповідачем проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період - 2012 рік, назва звітності - податкова декларація з податку на прибуток підприємства платника податку на прибуток Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод», за результатами якої складено акт №2995/15.1-07/24481702 від 14.06.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України в результаті пропущення граничного терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 673 238 грн., з кількістю днів затримки сплати 1 день;

- відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005031501 від 04.07.2013, яким позивачу нараховано штраф з податку на прибуток у розмірі 164 421,08 грн.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що обставини сплати позивачем суми податкового зобов'язання з податку на прибуток не на той рахунок (з іншим кодом бюджетної класифікації), не свідчать про невиконання платником податку свого обов'язку за встановленого факту сплати позивачем в повному обсязі самостійно визначеної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2012 в межах визначеного законом строку.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2012 рік належать доходи державного бюджету, що визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України.

За змістом п.2 ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу).

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України).

Згідно ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно платіжного доручення №342 від 19.02.2013 позивач 19.02.2013 (у строк, передбачений п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України) здійснив сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 673 238 грн. до Державного бюджету України на рахунок 31119009700011 з кодом бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств), в той час як для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, відкрито рахунок 31115003700011 з кодом бюджетної класифікації 11020300 (податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів).

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15.

З огляду на те, що сплачені суми грошового зобов'язання зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України строк, а відтак, і для застосування на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіО.А. Веденяпін Г.К. Голубєва