Ухвала суду № 64232228, 17.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року К/800/11187/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Веденяпіна О.А. Голубєвої Г.К.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіна постановуКиївського окружного адміністративного суду від 11.09.2013та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014у справі№810/4293/13-аза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00004171710 від 12.04.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з названими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено камеральну перевірку показників податкової звітності позивача, а саме звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій позивача поданих у 2011-2012 та необхідністю реєстрації платником податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №6/17/НОМЕР_1 від 25.03.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.183.1 ст.183 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, в результаті чого позивачу донараховано ПДВ на суму 39 048,61 грн., п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України, а саме - не подання у строк реєстраційної заяви платника податку на додану вартість;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00004171710 від 12.04.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 48 980,77 грн., з яких 39 048,61 грн. - за основним платежем та 9932,16 грн. - за штрафними санкціями.

Підставою для визначення позивачу спірної суми грошових зобов'язань слугував висновок відповідача про те, що позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість внаслідок здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, протягом останніх 12 календарних місяців на суму, що перевищує 300 000 гривень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було враховано існування актів від 29.10.2011 та від 11.11.2011 щодо скасування помилково проведеної через реєстраторів розрахункових операцій суми розрахунку на 141 грн. та на 143 грн. 40 коп.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності законних підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

За змістом п.183.10 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в періоді, який підлягав перевірці, загальна сума з постачання позивачем товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, складає 300 208 грн. 26 коп., з якої сума ПДВ складає 50 036 грн. 87 коп.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що при розрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців відповідач, в порушення вимог п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, врахував суми податку на додану вартість.

За змістом п.4.8. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №614 від (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити: дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії СГ і зберігаються протягом 3 років. У разі відсутності у СГ бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом не було враховано акти від 29.10.2011 та від 11.11.2011, якими скасовано помилково проведені через реєстраторів розрахункових операцій суми розрахунку на 141 грн. та 143 грн. 40 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки, та, як наслідок, наявності законних підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя СуддіІ.В. Борисенко О.А. Веденяпін Г.К. Голубєва