Ухвала суду № 64231369, 17.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 р.Справа № 820/2283/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Матвієнка Андрія Анатолійовича на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В с т а н о в и л а:

26.04.2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить:

- визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ІМЕКСБАНК» (далі по тексту - уповноважена особа Фонду) щодо не включення його до загального переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у сумі в сумі 3.096,30 грн. відсотків за користування вкладом;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду включити його до загального переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «ІМЕКСБАНК» та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у сумі 3.096,30 грн. відсотків за користування вкладом;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити його до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 3096,30 грн. відсотків за користування вкладом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Так, судовим рішенням:

- визнано неправомірними дії уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_3 до загального переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у сумі в сумі 3096,30 грн. відсотків за користування вкладом;

- зобов'язано уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_3 до загального переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ІМЕКСБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у сумі 3096,30 грн. відсотків за користування вкладом;

- в іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог вмотивовано висновком суду про те, що уповноваженою особою Фонду в порушення вимог ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не включено позивача до реєстру та переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у 7-му чергу, оскільки як встановлено у позивача існує залишок грошових коштів в ПAT «ІМЕКСБАНК» в сумі 3096,30 грн. відсотків за користування вкладом, а отже є підстави для визнання неправомірними дій та зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Щодо позовних вимог позивача, а саме: зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки заявлений передчасно так як обов'язок включення позивача до відповідного реєстру виникає тільки після того як відповідний перелік буде йому надано уповноваженою особою Фонду, а як було встановлено судом зазначеного переліку осіб у якому містився позивач Фонду надано не було.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач уповноважена особа Фонду, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення, відповідно до приписів ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з наступних підстав.

Судом установлено, що 25.06.2014 року ОСОБА_3 з ПAT «ІМЕКСБАНК» укладено договір № 2004966919 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року, вклад «Постійний клієнт» 3 міс (а.с. 70).

На умовах зазначених у вищевказаному Договорі ОСОБА_3 отримував банківську послугу у вигляді строкового вкладу з процентною ставкою 25% річних.

26.09.2014 року ОСОБА_3 отримав суму по вкладу «Постійний клієнт» 3 міс. в розмірі 228.648,77 грн.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 мав у AT «ІМЕКСБАНК» банківські картки (внески на вимогу безвідсоткові) в гривні та доларах США. Грошові кошти з внесків у гривні ОСОБА_3 отримав в повному обсязі 21 та 22 січня 2015 року.

26.01.2015 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова № 50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення про від 26.01.2015 року № 16 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ІМЕКСБАНК», згідно з яким з 27.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію.

Станом на 27.01.2015 року ОСОБА_3 мав в AT «ІМЕКСБАНК» вклад на вимогу безвідсотковий в доларах США в сумі 10367,15 доларів США.

Вказана грошова сума, згідно вимог чинного законодавства, була виплачена ОСОБА_3 29.04.2015 року в гривні (по курсу на дату введення тимчасової адміністрації) в сумі 163 904,69 гривень. Що підтверджується банківською випискою, та заявою на видачу готівки № 361948.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.03.2015 року по справі № 638/20689/14-ц постановлено стягнути з ПАТ «ІМЕКСБАНК» на користь ОСОБА_3 суму боргу, в розмірі 15.443,29 грн, а саме відсотки за користування вкладом у сумі 3096,30 коп., неустойку за несвоєчасне повернення депозиту в розмірі 6859,44 грн., інфляційні виплати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 5487,55 грн (а.с. 7-13).

21.05.2015 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», у зв'язку з чим 27.05.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення № 105 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» та призначено уповноважену особу на ліквідацію банку.

Судом встановлено, що згідно банківської виписки, вказана сума 15.443,29 грн, у тому числі відсотки за користування вкладом у сумі 3.096,30 грн, зараховано на рахунок ОСОБА_3 29.09.2015 року, тобто вже під час ліквідації банку (а.с. 37).

Позивач неодноразово звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду з вимогами до банку, у яких просив включити до реєстру вимог кредиторів його вимоги до AT «ІМЕКСБАНК» в сумі 15.443,29 грн., у тому числі 3.096,30 грн, як вимогу вкладника у межах гарантованої Фондом суми відшкодування, та задовольнити вказані вимоги відповідно до норм чинного законодавства України (а.с. 14-19, 71-74).

23.12.2015 року позивач отримав відповідь від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва С.О., згідно якої вимоги позивача до AT «ІМЕКСБАНК» в сумі 15443,29 грн включено до реєстру кредиторів у 7-му чергу.

Також судом встановлено, що на час розгляду справи відсотки за користування вкладом у сумі 3096,30 грн, позивачу не сплачені.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного суду.

Не погоджуючись із зазначеним висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Пунктом 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлено, що ліквідація банку, це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону банкрутство, це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються у порядку, визначеному нормами ГПК України.

При цьому, за приписами ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Колегія Судової палати в адміністративних справах і Судової палатою в господарських справах Верховного Суду України на спільному засіданні вирішила питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 16.02.2016 року (справа № 21-4846а15) вказала, що виходячи із системного аналізу ч. 3 ст. 2 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 1 Закону України від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», пункту 6 ст. 2 Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічну позицію висловила Судова палата в адміністративних справах Верховного суду України в постанові від 15.06.2016 року по справі № 21-286а16 (826/20410/14).

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Колегія суддів також зазначає, що у даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину.

Згідно із ч.ч. 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Оскільки звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, позивач не позбавлений можливості звернутися за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, до суду у порядку цивільного судочинства.

Зазначеного висновку дійшла Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 09.11.2016 року № 6-2309цс16.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 203 КАС України ухвалене в даній справі судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів роз'яснює позивачу його право за вирішенням даного спору звернутися до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної підсудності.

Інші доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст.ст. 41 ч. 1, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 4, 203 ч. 1, 205 ч. 1 п. 4, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Матвієнка Андрія Анатолійовича - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року -скасувати.

Провадження у справі № 820/2283/16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_3 право звернення з приводу даного спору до суду цивільної юрисдикції.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23 січня 2017 року.