Постанова № 64231366, 20.01.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/19241/16-а

н/п 2-а/640/52/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2017 року Суддя Київського районного суду м. Харкова Губська Я.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

08.12.2016 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить визнати протиправними дії Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у поновленні виплати їй раніше призначеної пенсії за віком з 01.04.2015 року; зобов'язати відповідача поновити виплату їй раніше призначеної пенсії за віком та провести виплату виниклої заборгованості за період з 01.04.2015 року до моменту виплати пенсії.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.12.2016 р. відкрите скорочене провадження у справі за даним адміністративним позовом, копію якого направлено відповідачу.

В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що вона перебувала на обліку як пенсіонер за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області, що підтверджується виданим їй пенсійним посвідченням №2013819848 від 12.09.2011 року з довічним терміном дії. На час призначення пенсії за віком вона працювала на посаді судді Харцизького міського суду Донецької області.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085, місто Харцизьк віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Згідно з п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населению та надання фінансовоїпідтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595, у населенихпунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Тому нарахування та виплата їй пенсії здійснювалася Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова.

Указом Президента України від 26 вересня 2015 року N 564/2015 року «Про переведения суддів» позивача було переведено на посаду судді Машівського районного суду Полтавської області та наказом в.о. голови Машівського районного суду Полтавської області №23.3-02 від 26.10.2015 року призначено в порядку переведення на посаду судді Машівського районного суду Полтавської області, де вона працює до теперішнього часу. У зв'язку з роботою позивач фактично проживає в м. Карлівці Полтавської області, тому вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова із заявою про переведення її пенсійної справи за місцем фактичного проживання, оскільки це встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Таким чином, пенсійну справу позивача було переведено на облік до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області та з 16.06.2015 року зареєстровано за відповідачем за вхідним номером 2476/12.

В зв'язку з тим, що після переведення пенсійної справи позивач не одержувала пенсію, у червні 2016 року вона звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати їй раніше призначеної пенсії за віком з 1 квітня 2015 року.Проте відповідач своїм листом за вих. № 6/Х-02 від 10.06.2016 року повідомив позивача про те, що пенсію їй було виплачено по 31.03.2015 року, а також, що дійсно з 01.04.2015 року ним взято на облік її пенсійну справу, пенсія їй нарахована з 01.04.2015 року в розмірі 4283,31 грн , проте не виплачується з 01.04.2015 року на підставі ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Цим же лист позивачу було повідомлено і про те , що рішення про припинення виплати пенсії і порядок його оскарження в її пенсійній справі відсутні , одночасно відповідач повідомив, що законні підстави для поновлення їй виплат пенсії за віком з 01.04.2015 року відсутні.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, такими що порушують конституційні гарантії, право на належний рівень соціального забезпечення та суперечать конститущйним нормам, передбаченим зокрема ст.ст.8,21, 22 Конституції України. Тому, враховуючи наведене у всій сукупності, позивач був змушений звернутися до суду для захисту своїх прав з даним адміністративним позовом.

Відповідач направив свої заперечення проти позову, в яких зазначив, що дійсно16.06.2015 року, у зв'язку з переведенням з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, пенсійна справа ОСОБА_1 надійшла на адресу Управління пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області. Відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 22.08.2014 року, заявниці призначено пенсію за віком. 03.06.2016 року на адресу Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 з приводу поновлення виплати їй пенсії призначеної за віком з 01.04.2015 року. На вказане звернення 10.06.2016 року заявниці було надіслано відповідь з роз'ясненням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого тимчасово у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченими Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», пенсії призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»- не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Тому, виходячи з викладеного відповідач вважає, що підстави для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2015 року - відсутні, просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 16.06.2015 року, у зв'язку з переведенням з Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, пенсійна справа ОСОБА_1 надійшла на адресу Управління пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області. Відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 22.08.2014 року, заявниці призначено пенсію за віком.

Наказом в.о. голови Машівського районного суду Полтавської області №23.3-02 від 26.10.2015 року ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду судді Машівського районного суду Полтавської області, де вона працює до теперішнього часу (а.с.12).

В зв'язку з тим, що після переведення пенсійної справи позивач не одержувала пенсію, вона звернулася до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про поновлення виплати їй раніше призначеної пенсії за віком з 1 квітня 2015 року. Однак листом від 10.06.2016р. ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні виплати пенсії.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.46 Конституції України,громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до ч.1 ст. 130 Конституції України є обов'язок державизабезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Суд зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 1 ст.47 Закону №1058 (зі змінами, внесеними Законом №213, що набрали чинності з 01.04.2015р.) передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №213 встановлено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Таким чином, законодавчо встановлено заборону виплати з 01.04.2015р. пенсій за віком, призначених відповідно до Закону №1058 особам, які працюють на окремих посадах, у тому числі суддями відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015р. № 911-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2016 року, внесено зміни до частини першої статті 47 Закону України "Про пенсійне загальнообов'язкове пенсійне забезпечення", зокрема, частину першу вказаної статті викладено в такій редакції: " Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Крім того, частиною 1 ст.47 Закону №1058 (зі змінами, внесеними Законом від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року), передбачено, що тимчасово по 31 грудня 2017 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Таким чином, враховуючи, що позивач працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів", підстави для виплати їй пенсії з 01 квітня 2015 року до моменту винесення рішення по даній справі, відсутні.

Також, суд звертає увагу, позивач ОСОБА_1 просить поновити виплату їй пенсії з 01 квітня 2015 року, однак на обліку у відповідача перебуває з 16.06.2015 року (а.с.13,14).

Крім того, суд звертає увагу на те, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в частині припинення виплат особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, Конституційним Судом України на теперішній час не визнано неконституційним.

Посилання ж позивача як на підставу відновлення з 01.06.2015р. виплати пенсії на п.5 Прикінцевих положень Закону №213 є помилковими, оскільки останнім передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України; при цьому вказаний пункт не містить приписів щодо відновлення виплати пенсії як такої й, у тому числі, призначеної на підставі Закону №1058.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 183-2 КАС України, суд,-

постановив:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

СУДДЯ-