Ухвала суду № 64231208, 17.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 р.Справа № 818/899/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі №818/899/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

27.07.2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови №021119 від 18 липня 2016р. про застосування фінансових санкцій до нього в сумі 1700 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області про скасування постанови - задоволено.

Скасовано постанову Управління Укртрансбезпеки у Сумській області №021119 від 18.07.2016 про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в сумі 1700 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року по справі №818/899/16 та прийняти нову постанову, у відповідності до якої відмовити у задоволенні позовних вимог позивача до Управління Укртрансбезпеки у Сумській області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на те, що прийняте судом рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, що є підставою для його скасування.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 17.01.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі щотижневого графіку, затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.06.2016 №281, посадові особи, здійснюючі державний нагляд (контроль) за безпекою на автомобільному транспорті, в межах ділянки дороги, визначеної в направленні на перевірку, під час перевірки транспортного засобу Volkswagen LT, номерний знак НОМЕР_2, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 25.05.2016 р, що належить позивачу, виявили порушення та у відповідності до вимог пункту 21 Порядку склали Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №085945 від 09.06.2016р.

Відповідно до Акту перевірки, складеного відносно суб'єкта господарювання - позивача, на момент перевірки виявлено наступні порушення:

- при перевезенні пасажирів по нерегулярному маршруту Харків-Суми, водій, вказаного транспортного засобу, не надав на перевірку уповноваженим особам посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив ст. 40 Закону України «Про автомобільний транспорт»;

- при наданні послуг по перевезенню пасажирів по нерегулярному маршруту Харків-Суми, автомобільний перевізник здійснив порушення, а саме: у водія відсутній оформлений договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інформаційний лист, полісу обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, чим порушив ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі вищевказаного Акту, 18.07.2016 року уповноваженою посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Сумській області було розглянуто наявні матеріали про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб'єктом господарювання - позивачем та за результатами винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №021119 в розмірі 1700 грн. 00 коп.

Позивач, не погодившись з вищевказаною постановою про застосування адміністративно - господарського штрафу, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірності притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - норма, на яку йдеться посилання у постанові від 18.07.2016р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Одним із основних завдань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) та її структурних підрозділів є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті.

Пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок) встановлено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Управління, як самостійний структурний підрозділ Укртрансбезпеки, на підставі пункту 13 Порядку, складає щотижневий графік проведення рейдових перевірок, який затверджується наказом центрального апарату Укртрансбезпеки.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон України № 2344-ІІІ).

Статтею 5 Закону України № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 11 ст. 6 вищезазначеного Закону України передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з Порядком № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

При цьому, згідно ст. 1 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; а водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

абзац З - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною 4 ст. 39 даного Закону передбачені документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Отже, відповідач по справі мав довести факт здійснення 09.06.2016р. перевізником нерегулярних пасажирських перевезень.

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у перевізника виникає відповідальність у разі відсутності належним чином оформлених документів у разі надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка водій транспортного засобу ОСОБА_2, який перебуває з позивачем по справі у трудових відносинах згідно трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (а.с.37), зазначив, що 09.06.2016р. він дійсно виїздив на автомобілі Volkswagen LT, номерний знак НОМЕР_2 до міста у особистих справах. Перевезень пасажирів не здійснював. На вимогу працівників Управління Укртрансбезпеки у Сумській області ним було пред'явлено освідчення водія.

Слід зазначити, що з матеріалів перевірки, складених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, зокрема фотокартки долученої до Акту №085945 від 09.06.2016р., на транспортному засобі марки Volkswagen LT, номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, було розміщено рекламу Інформаційно-диспетчерської служби «Сервіс Люкс», що , як стверджував відповідач, може свідчити про наявність договірних відносин між позивачем та даною службою щодо надання інформаційних послуг з перевезення пасажирів.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням заяви відповідача від 09.09.2016р., судом першої інстанції було витребувано відповідну інформацію (ухвала про витребування доказів від 12.09.2016р.) відносно здійснення позивачем т.з. нерегулярних перевезень 09.06.2016р. На запит суду було отримано відповідь, що інформація про кількість пасажирів, заявки на перевезення яких надаються перевізниками у ТОВ «Інформлюкс» не зберігаються, а тому надати її за 09.06.2016р. не уявляється можливим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем по справі не було доведено належними доказами факту здійснення 09.06.2016р. перевізником нерегулярних пасажирських перевезень, тобто вчинення порушення за яке передбачена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови №021119 від 18 липня 2016р. про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700 грн. та задоволення позовних вимог.

Щодо доданого до апеляційної скарги письмового пояснення гр. ОСОБА_3, який зазначив, що був пасажиром транспортного засобу, який належить позивачу та слідував нерегулярним маршрутом "Харків - Суми", а також проїзного квитка Тип ІІ ААВД 729928, як на підтвердження законності оскаржуваної постанови відповідача, колегія суддів ставиться критично, оскільки з зазначених документів неможливо встановити, що саме транспортним засобом Volkswagen LT, номерний знак НОМЕР_2, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 25.05.2016р, що належить позивачу, здійснювалися нерегулярні перевезення пасажирів маршрутом "Харків - Суми".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року по справі №818/899/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2016р. по справі № 818/899/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2017 р.