Ухвала суду № 64230755, 18.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8997/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Дубчак Л.С.,

представника відповідача Лича С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея ЛТД» до Київської міської митниці ДФС, треті особи: Державна фіскальна служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві, про визнання протиправним рішення, стягнення суми надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея ЛТД», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати визнати нечинним рішення Київської регіональної митниці ДФС про визначення митної вартості товару від 27.04.2012 № 100000003/2012/312043/2; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Нікея ЛТД" (код ЄДРПОУ 33546858) надмірно сплачену суму мита у розмірі 15058,41 грн. та надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 33128,49 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, в той час як представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між компанією «Electrum Limited» (Китай) (продавець) і ТОВ «Нікея-ЛТД» (покупець) укладений контракт поставки товарів № NK2010/1 від 07.09.2010, за умовами якого продавець продає, а покупець купує електротехнічну продукцію (далі - товар), вказану в інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту. Одиниця виміру товару - штуки, кілограми. Кількість товару обговорюється на кожну окрему партію товару. Якість товару, який передається сторонами одна одній, повинна підтверджуватися сертифікатами. Ціна товару по цьому контракту встановлена в доларах США згідно інвойсів. Загальна сума контракту складає 10 000 000 доларів США. Розрахунки по цьому контракту здійснюватимуться згідно умов вказаних в інвойсах або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Згідно п. 3.3 даного контракту (з урахуванням доповнень, внесених додатковою угодою № 4 від 01.11.2011 до зазначеного контракту) базисні умови постачання - СРТ-Київ, Україна згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року.

Пунктами 2.2, 6.2 контракту передбачено, що у розпорядження покупця продавець при кожному постачанні зобов'язаний передати товар та надіслати наступні товаросупровідні документи: морська транспортна накладна (коносамент), інвойси.

Датою прибуття товару до місця призначення вважається дата штампу митного органу за місцем призначення на товаросупровідних документах.

Дію даного контракту продовжено сторонами до 31.12.2013 згідно додаткової угоди № 5 від 01.02.2012.

У квітні 2012 року на виконання вимог зазначеного контракту та згідно інвойсу від 04.02.2012 № NK-RD 03/2011, позивачем здійснено ввезення на митну територію України товару - ламп розжарювання електричних загального призначення потужністю не більш як 200Вт та напругою 220В: Incandescent lamp A60 Incandescent lamp EL A60W/220V/E27/clear A-IS-0005 - 30000 шт., Incandescent lamp EL 75W/220V/E27/clear A-IS-0007 - 50000 шт., Incandescent lamp EL 100W/220V/E27/clear A-IS-0009 - 90500 шт., Incandescent lamp M50 Incandescent lamp EL 40W/220V/E27/clear Mushroom A-IM-1062 - 15000 штук, виробник: «Electrum Limited», країна виробництва: В'єтнам, у 1855 карт. кор., вартістю 29 494,50 доларів США, за ціною 0,159 доларів США за одну штуку.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару позивачем до митниці була подана вантажна митна декларація за № 100190000/2012/316566 (далі - ВМД). Як зазначає позивач, митна вартість товару у розмірі 235 534,23 грн. у цій ВМД була визначена виключно за ціною контракту, - тобто за «основним методом».

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та правильності визначення такої вартості за основним методом позивачем подано до митного органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт з постачальником (контракт від 07.09.2010 № NK2010/1), інвойс компанії «Electrum Limited» від 04.02.2012 № NK-RD 03/2011 та пакувальний лист компанії «Electrum Limited» від 04.02.2012.

23.04.2012 митним органом була висунута вимога про необхідність подання додаткових документів, а саме: прайс-листів та калькуляції виробника, податкових і видаткових накладних, експортної ВМД, висновків експертних організацій щодо якісних та вартісних показників, копій ВМД та інвойсів з відміткою банку щодо проплат за попередні поставки.

На виконання вказаних вимог товариство листом від 26.03.2012 № 84 додатково надало відповідачу наступні документи: прайс-лист виробника від 23.01.2012 разом з перекладом з англійської мови; копії бухгалтерських документів (податкова та видаткова накладні, рахунок-фактура), складених при продажу товарів на території України; копію платіжного доручення в іноземній валюті № 20689619 від 17.04.2012, копію ВМД № 100190000/2011/137073 від 12.12.2011, за якою товариством здійснювалося митне оформлення ідентичного та аналогічного товару, експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 25.04.2012 № ЦК-29/2. Одночасно в тексті свого листа позивач навів обґрунтування причин відсутності у нього решти запитуваних документів, а саме відсутністю доступу до калькуляції виробника (що становить комерційну таємницю) та експортної декларації, що належать експортеру.

27.04.2012 Київська регіональна митниця винесла рішення №100000003/2012/312043/2 про визначення митної вартості товарів, за яким визначила митну вартість належних ТОВ «Нікея-ЛТД» товарів за резервним методом (метод 6), та відповідно до зазначеного митна вартість ламп розжарювання електричних загального призначення потужністю не більш як 200Вт та напругою 220В: Incandescent lamp A60 Incandescent lamp EL A60W/220V/E27/clear A-IS-0005 - 30000 шт., Incandescent lamp EL 75W/220V/E27/clear A-IS-0007 - 50000 шт., Incandescent lamp EL 100W/220V/E27/clear A-IS-0009 - 90500 шт., Incandescent lamp M50 Incandescent lamp EL 40W/220V/E27/clear Mushroom A-IM-1062 - 15000 шт., торговельної марки "- 1855 карт.кор. була збільшена з 29 494,50 дол. США до 48 341,30 дол. США.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через відмову декларанта від подання всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості (а саме калькуляції, копії ВМД країни відправлення) та наявності сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Не погодившись із вказаним рішенням, 07.05.2012 товариство оскаржило його до ДМС України шляхом подання скарги № 96 із додатками, яка отримана ДМС України 11.05.2012.

28.04.2012 ТОВ «Нікея-ЛТД», відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230, подало до Київської регіональної митниці заяву на випуск товарів у вільний обіг під гарантійне зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України. В якості гарантійного зобов'язання було обрано сплату до державного бюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю товарів у розмірі, визначеному митним органом.

Крім того, 28.04.2012 товариство звернулась до Київської регіональної митниці з проханням надати письмове пояснення з питань, яким чином митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів, які постачаються ТОВ «Нікея-ЛТД» згідно з контрактом від 07.09.2010 № NК2010/1, та щодо яких було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/312043/2 від 27.04.2012, а також з листом, у якому просило зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів і прийнятті рішення № 100000003/2012/312043/2 від 27.04.2012 із застосуванням резервного методу.

15.05.2012 ТОВ «Нікея-ЛТД» отримало лист від Київської регіональної митниці від 04.05.2012 № 14/4-11/16145, в якому відповідач зазначив про правомірність та обґрунтованість рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/312043/2, посилаючись на обставини ненадання позивачем (декларантом) до митного оформлення додаткових документів в підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також наявності в базі даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ за останні 90 днів, що передували митному оформленню задекларованого позивачем товару.

Крім того,19.09.2012 ТОВ «Нікея-ЛТД» отримало лист ДМС України від 13.06.2012 № 15/1-152-1/1067 стосовно розгляду скарги позивача від 07.05.2012 № 96, а також інших скарг товариства, яким ДМС України повідомило, що при наданні позивачем додаткових документів на підтвердження митної вартості товару протягом 90 днів з моменту випуску товарів у вільний обіг, митним органом приймається остаточне рішення, що може бути оскаржено позивачем в адміністративному або судовому порядку.

Водночас, позивач, не погоджуючись із рішенням визначення митної вартості товарів від 27.04.2012 № 100000003/2012/312043/2 , а також, вважаючи свою скаргу від 07.05.2012 № 96 повністю задоволеною у зв'язку з пропуском ДМС України 20-ти денного строку на надання відповіді (як то визначено п. 3.3 Порядку оформлення, подання платниками податків скарг на грошові зобов'язання, визначені митними органами, та їх розгляду Державною митною службою України, затвердженого наказом ДМС України від 18.04.20.11 № 315, та ст. 56 Податкового кодексу України), звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом та визначенні митної вартості товару за резервним методом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України та інших актів законодавства, прийнятих у відповідності до вимог цього Кодексу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість визначається та декларується за правилами, викладеними у ст.ст. 260, 262, 264 - 273 МК України.

Так, на виконання цих правил Кабінет Міністрів України своєю постановою № 1766 від 20.12.2006 затвердив Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, а також постановою № 339 від 08.04.2008 - Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів (які діяли на час спірних відносин).

Згідно із ч. 1 ст. 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Зі змісту ч. 1-5 ст. 266 МК вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень зазначених вище Порядків дає підстави дійти висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Судом першої інстанції встановлено, що процедура консультацій з позивачем з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості не проводилась, про що, зокрема, свідчить той факт, що рішення про визначення митної вартості товару прийнято до видачі картки про відмову в митному оформленні товару.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Так, п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно із п. 11 цього Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи, приблизний перелік яких встановлено п. 11 Порядку № 1766.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16, 3.17 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України № 3018-VI від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства; у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з п. 14 Порядку № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що при перевірці правильності визначення декларантом митної вартості товару митниця дійшла висновку про відсутність можливості підтвердити заявлену митну вартість за ціною договору щодо товарів без витребування документів, та про наявність сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Так, в ході перевірки електронної копії ВМД позивача спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками ДМС України (АСУАР) за кодом 121 «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів». Також було здійснено співставлення рівня заявленої позивачем митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким міститься у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої системи ДМС України (ЄАІС ДМС України). В результаті встановлено наявність в ціновій базі відомостей про оформлення товарів (ламп розжарювання) за кодом 8539229010 згідно УКТЗЕД за вищою митною вартістю.

Водночас, митним органом встановлено, що контракт на поставку товару від 07.09.2010 № NК2010/1 позивачем було укладено з компанією «Electrum Limited» (Китай). Однак, у наданому сертифікаті про походження товару № 2110426 зазначена країна походження не Китай, а В'єтнам, далі зазначений маршрут транспорту від порту HAIPHONG (В'єтнам) морем до Гдиня (GDYNIA) Польща, а далі вантажівкою до України.

З огляду на викладене, митним органом було витребувано від позивача додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника, калькуляцію, експортну вантажно-митну декларацію країни відправника.

Однак, витребувані документи не були надані позивачем у повному обсязі, зокрема, не були надані запитувані калькуляція фірми-виробника товару та копія вантажно-митної декларації країни відправлення.

З даного приводу судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до Методичних рекомендації із застосування окремих положень порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затверджених наказом Державної митної служби України від 19.10.2010 № 1242, калькуляція фірми-виробника товару може бути витребувана митним органом, якщо товари ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства-виробники цих товарів та продавець і покупець, пов'язані між собою особи у розумінні Митного кодексу України.

Водночас, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що компанія «Electrum Limited» є пов'язаною з ТОВ «Нікея-ЛТД» у розумінні норм ст. 267 Митного кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до свого контрагента з проханням надати необхідні документи, проте з відповіді компанії «Electrum Limited» вбачається, що вимога надання експортної митної декларації не відповідає міжнародним комерційним стандартам і суперечить Розділу 3 Кіотської конвенції (Міжнародна конвенція про спрощення та узгодження митних процедур). В той же час, компанія «Electrum Limited» не надала згоди на подачу калькуляції виробника з тих підстав, що такий документ є комерційною таємницею, що охороняється законом.

Водночас, у листі Генерального директора Європейської комісії Роберта Верує від 27.03.2008, адресованого ДМС України з питань експортних декларацій країни відправлення, зазначено, що відповідно до міжнародних митних стандартів, транспортні документи та/або інвойси, але не експортна декларація, мають бути представлені імпортером для підтвердження та перевірки митної декларації. Оскільки ці документи містять достатню інформацію, наприклад, країна відправлення/призначення, вартість, тощо.

Таким чином, позивачем були подані всі необхідні для митного оформлення імпортованого товару документи, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додаткові угоди до нього, рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, платіжний документ, прайс-лист виробника товарів, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару. Такі документи, на думку суду, містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами МК України.

Відповідно додаткової угоди № 4 від 01.11.2011 до контракту від 07.09.2010 № NК2010/1, сторонами визначені базисні умови постачання - СРТ-Київ, Україна, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Відповідно до Інкотермс-2000, СРТ означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення та здійснити митне очищення товару для експорту. Поставка товару на умовах СРТ передбачає, що в фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Зі змісту інвойсу від 04.02.2012 № NK-RD 03/2011, пакувального листа від 04.02.2012 та прайс-листа компанії «Electrum Limited» станом на 27.01.2012, вартість одиниці продукції була визначена останнім з урахуванням витрат на поставку товару на умовах СРТ.

Відповідно до Декларації про відповідність Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання, зареєстрованою в ДП «Полтавастандартметрологія» (реєстраційний номер № UA.023.D.00104-12 від 03 квітня 2012 року) товар є серійним виробництвом компанії «Electrum Limited» 2209. 22/F, Wu Chung House, Queen's Road East. Wanchai, Hongkong, Китай, адреса виробництва 87-89 Ha Dinh Street, Thanh Xuan District, Hanoi, В'єтнам.

Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, витрати на пакування оцінюваних партій товарів та їх перевезення до пункту призначення вже були включені до ціни імпортного товару.

Щодо посилання митного органу на те, що країною походження товару зазначено не Китай, а В'єтнам, судом установлено, що у названій країні знаходяться виробничі потужності компанії «Electrum Limited» - виробника ламп розжарювання, тобто, цілком очевидними є обставини відправки вантажу (товарів) на адресу позивача з В'єтнаму (відправник - «RANG DONG LIGHT SOURCE AND VACUUM FLASK JOINT STOCK COMPANY (RALACO)» Vietnam) за даними інвойсу та пакувального листа від 04.02.2012.

Враховуючи викладене, позивачем були надані всі необхідні документи, які містять відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Представником відповідача на спростування вказаних доводів будь-яких пояснень надано не було.

Отже, митний орган під час розгляду справи не навів суду обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту .

Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів під час вирішення справи також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 11 вересня 2012 року у справі № 21-262а12, в яких суд дійшов висновку, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Тобто за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Натомість, митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару.

Крім того, відповідно до п. 1.3 наказу ДМС України «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» від 19.10.2010 № 1242 посилання на використання цінової бази ЄАІС ДМС допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 Митного кодексу України з обов'язковим зазначенням номера та дати вантажно-митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо.

В той же час, у рішенні про визначення митної вартості товарів від 27.04.2012 № 100000003/2012/312043/2 відсутній висновок відповідача про те, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 265 МК України, у разі наявності такого висновку митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом ДМС України від 29.05.2009 № 506 (опис графи 33 рішення) при застосуванні шостого «резервного» методу посадова особа митного органу повинна зазначити в оскаржуваному рішенні докладну інформацію, на підставі якої ухвалено це рішення, джерела інформації, які використовувалися митним органом, і їх реквізити.

Відповідно до п. 3 глави 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМС України від 24.06.2009 № 602 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 за № 669/16685) під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті рішень використовуються такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Однак, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого п. 3 гл. 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

В той же час, позивачем 26.04.2012 надано митному органу копію ВМД № 100190000/2011/37073, за якою 12.12.2011 здійснено митне оформлення ідентичного товару за 1 методом - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, а саме 0,159 доларів США за одиницю, що також свідчить про те, що заявлена декларантом митна вартість була обґрунтована, достовірна, а митним органом митна вартість ламп розжарювання на рівні 0,2606 доларів США за одиницю продукції була визначена довільно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані ТОВ «Нікея ЛТД» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 23 січня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.