Рішення № 64228895, 23.01.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3199/16-ц

Провадження № 2/344/334/17

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря Мічути Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 15 червня 2012 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вказує, що за час спільного проживання відповідач учиняв сварки, не приймав участі у сімейному житті, не цікавився вихованням доньки, не здійснював її утримання, внаслідок чого їхнє подальше спільне сімейне життя і збереження шлюбу стало суперечити інтересам позивача та інтересам дитини. Ведення спільного господарства та сумісне проживання між позивачем та відповідачем на даний момент припинено. Спору про майно немає. За таких обставин позивач просить шлюб розірвати, дитину залишити проживати з матірю.

У судове засідання позивач не прибула, проте надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити у повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно частини першої статті 224 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись статтями 77, 169, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній даних і доказів, так як у суду є достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, а позивач не заперечує проти такого розгляду.

Відповідно до положень частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Суд, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15 червня 2012 року (а.с. 6, 12).

Позивач та відповідач є батьками дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Позивачка отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 8).

Відповідно до довідки № 02-02/1379 виписки з будинкової книжки про реєстрацію та склад сімї, ОСОБА_1 разом з дочкою зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що подружні стосунки сторони фактично припинили.

Суд, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини припинення сімейних стосунків, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - це одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (стаття 24 Сімейного кодексу України). Шлюб припиняється внаслідок його розірвання (стаття 104 Сімейного кодексу України). Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (стаття 110 Сімейного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що причина розладу подружніх відносин між сторонами є справжньою, глибинною, подружжя фактично припинили спільне проживання і сімейне життя з поважних причин.

Строк для примирення позитивних результатів не дав.

Суд дійшов висновку, що у даний час шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому вважає, що шлюб між сторонами необхідно розірвати.

У відповідності зі статтею 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Після розірвання шлюбу позивачу не відновлювати дошлюбне прізвище.

Згідно частини другої статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо вимог про визначення місця проживання дитини, то суд, враховуючиінтереси дитини та її благополуччя, трирічний вік дитини, психофізіологічні особливості малолітньої дитини, її прихильність у цьому віці до матері,виходячи з балансу інтересів дитинита її батьків, у звязку з відсутністю виняткових обставиндля розлучення дитини з матір'ю, вважає, що встановлення місця проживання дитини з матір'ю на даному етапірозвитку дитинибуде максимально відповідатиінтересам дитини, тому дитину слід залишити проживати з матірю.

Окрім того, відповідач не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матірю дитини щодо встановлення часу спілкування.

Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний звязок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у сумі 551,20 грн. (а.с. 1) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 24, 110, 112, 113, 114 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 3, 4, 6, 7, 10, 11, 57-60, 77, 88, 169, 197, 209, 212-215, 218, 222-233, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбузадовольнити у повному обсязі.

Шлюб між ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Борин) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 15 червня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис за №629, розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвищеОСОБА_1.

Неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, після розірвання шлюбу залишити на проживання з матірюОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна грн. 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.В. Мелещенко