Ухвала суду № 64228686, 19.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2017 рокусправа № 804/16484/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання:Федосєєвої Ю.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі № 804/16484/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «СТАЛЬСЕРВІС» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «СТАЛЬСЕРВІС» звернулося до суду із позовом, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00276 від 04.06.2013, № 110100000/2013/00432 від 26.06.2013;

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200227/1 від 04.06.2013, № 110100000/2013/200357/1 від 26.06.2013.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року позов ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» задоволено повністю.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, вказавши на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Оскільки позивачем, в порушення вимог чинного законодавства, не виконано законні вимоги митниці щодо надання додаткових документів, необхідних для розгляду питання щодо встановлення дійсної митної вартості товару, подальші дії відповідача щодо визначення митної вартості товару за резервним методом є такими, що вчинені у межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

У звязку із встановленим фактом реорганізації, та з огляду на приписи статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне здійснити заміну сторони Відповідача у справі, його правонаступником Дніпропетровською митницею ДФС.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство «СТАЛЬСЕРВІС» згідно умов зовнішньоекономічного контракту № 7В9Р7НС3 від 22.02.2013, укладеного з компанією U.S. Steel Kosice, s.r.o (Словаччина), отримувало металопрокат, а саме прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований шляхом гарячого окупання, в рулонах.

Для здійснення митного оформлення товару шляхом подання митних декларацій № 110100000/2013/216802 від 04.06.2013 та № 110100000/2013/219483 від 25.06.2013 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС (а.с. 66, 72).

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару були надані наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 19.11.2012 № 110/2012/0001153, накладна ЦІМ/ УМВС, банківський платіжний документ, що стосується товару: платіжне доручення № 10 від 11.04.2013 та № 14 від 22.05.2013, прайс лист від 01.03.2013, рахунок фактура (інвойс) від 15.04.2013 № 113/70435801, рахунок фактура (інвойс) від 24.05.2013 № 113/70614501, рахунок проформа від 09.04.2013 № 920157, зовнішньоекономічний контракт № 7В9Р7НС3 від 22.02.2013, внутрішній договір (контракт) доручення від 01.11.2009 № 1109, сертифікати якості, копії митних декларацій країни відправлення.

Митна вартість товару позивачем була визначена за основним методом (за ціною договору) та склала за декларацією № 110100000/2013/216802 від 04.06.2013 0,8273 дол. США/кг; за декларацією № 110100000/2013/219483 від 25.06.2013 0, 863 дол. США/кг.

Після вивчення наданих для митного оформлення позивачем документів, відповідач констатував наявність сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, які ґрунтуються на тому, що в інвойсі відсутня інформація щодо зовнішньоекономічного контракту для ідентифікації ввезеного товару; договором передбачена 100 % передплата у відповідності з інвойсом проформою, в проформі - інвойсі від 09.04.2013 № 920157 зазначена сума 133113,54 дол. США, в платіжному дорученні від 11.04.2013 № 10 сума сплати - 60000 дол. США, в платіжному дорученні від 22.05.2013 № 14 сума сплати 73113,54 дол.США, але загальна сума постачання по вищевказаному проформі інвойсі складає 108880, 50 дол. США; інвойс № 113/70614501 від 24.05.2013 та проформа інвойс № 920157 від 09.04.2013 не містить посилання на номер та дату контракту № 7В9Р7НС3 від 22.02.2013 (неможливо ідентифікувати товар) (а.с. 68, 74).

У зв'язку із цим виникла потреба в уточненні митної вартості товару, тому Дніпропетровською митницею ДФС зобов'язано позивача надати додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару; виписку з бухгалтерської документації.

ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» повідомило про відсутність можливості надання додаткових документів, про що свідчить заяви від 04.06.2013 та від 26.06.2013 (а.с. 79, 76).

За результатами розгляду митних декларацій, Дніпропетровська митниця ДФС прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 110100000/2013/200227/1 від 04.06.2013, відповідно до якого митну вартість скориговано до 0,97 дол. США/кг із застосуванням методу 2 (б) з використанням ціни із ВМД № 110080000/2013/109254 від 15.04.2013 (діла Рішення № 1) (а.с. 17), та рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 110100000/2013/200357/1 від 26.06.2013, відповідно до яких митну вартість скориговано до 0,97 дол. США/кг із застосуванням методу 2 (ґ) з використанням ціни із ВМД № 206050000/2013/203885 від 10.06.2013 (далі Рішення № 2) (а.с. 33).

В подальшому відповідач через власну помилку відкорегував Рішення № 1 в частині застосованого методу визначення митної вартості товару з 2(б) на 2 (ґ) (а.с. 115-118).

У звязку із прийняттям вказаних Рішень та за результатами розгляду наданих позивачем документів відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00276 від 04.06.2013 (далі Картка № 1) (а.с. 18), та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00432 від 26.06.2013 (далі Картка № 2) (а.с. 34).

В Картці № 1 відповідач зазначив про неможливість використання обраного декларантом методу визначення митної вартості з посиланням на Рішення № 1 і вказав, що митне оформлення товарів можливе за умови подання нової ВМД із митною вартістю товару згідно Рішення № 1.

В Картці № 2 відповідач зазначив ідентичні підстави і визначив умову митного оформлення - подання нової ВМД із митною вартістю товару згідно Рішення № 2.

У звязку із вказаними рішеннями відповідача ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» подано нові митні декларації з урахуванням скоригованої митної вартості товарів № 110100000/2013/216870 від 05.06.2013 (а.с. 19) та № 110100000/2013/219732 від 26.06.2013 (а.с. 35), пославшись на відповідне Рішення та Картку у графі 44 відповідної ВМД.

При цьому позивач скористався правом на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів, у звязку із чим товар було випущено у вільний обіг.

Під час дії гарантійних зобовязань для підтвердження митної вартості товару позивач надав додаткові документи: висновок експерта № ГО-2573 від 06.08.2013, що виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою; переклад інвойсу: № 113/70435801 від 15.04.2013, № 113/80594701 від 27.05.2013, № 113/70614401 від 24.05.2013, № 113/70614501 від 24.05.2013, копії прибуткових накладних № НПП 00001008 від 05.06.2013, № НПП 00001146 від 26.06.2013, копія цінової інформація Лондонської біржі кольорових металів, копія акту звірки.

За результатом розгляду цих документів відповідач листом № 17-11-2/2386 від 27.08.2013 залишив чинними рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110100000/2013/200227/1 від 04.06.2013, № 110100000/2013/200357/1 від 26.06.2013.

Вказані обставини знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано митному органу усі необхідні документи, що дають можливість достовірно встановити законність заявлених вимог декларанта щодо митного оформлення товару за основним методом. Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є обґрунтованими з наступних підстав.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 Митного кодексу України.

Як визначено в ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті.

Водночас, як встановлено ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За нормами п. 2 частини 2 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Так, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином, у разі виявлення митним органом розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митний орган вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції досліджено та встановлено, що зазначений митним органом недолік у оформленні документів не вплинув на визначення митної вартості товару. Відсутність в інвойсі посилання на контракт від 22.02.2013 року № 7В9Р7НС3 є недоречним, оскільки законодавством не визначено обовязкову форму інвойсу та перелік обовязкових реквізитів, форма є довільною, та повинна містити обсяг інформації, який обумовлений його функціональним призначенням. При цьому зміст інвойсу у сукупності з іншими наданими документами давав можливість ідентифікувати партію товару та її постачання за конкретним контрактом, але митний орган за формальних підстав вищевказану обставину використав як привід для сумніву у вартості товару.

Крім того, на підтвердження оплати ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» за контрактом № 7В9Р7НСЗ від 22.02.2013 позивачем надані платіжні документи, які відповідають розміру вартості товару в інвойс проформі № 92015 від 09.04.2013 на суму 133113 грн. 54 коп., як це передбачено контрактом (платіжне доручення в іноземній валюті № 10 від 11.04.2013 на суму 60000 дол. США, платіжне доручення в іноземній валюті № 14 від 22.05.2013 на суму 73113, 54 дол. США.), а порівняння цієї суми із інвойсами, які стосуються окремих частин партії, що постачається в межах, визначених інвойс проформою № 92015, є некоректним. При цьому неналежне виконання сторонами контракту умови про здійснення повної передплати товару відповідно до його умов не може бути безумовною підставою для неможливості здійснення митного оформлення товару за основним методом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем як субєктом владних повноважень в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Також слід зауважити, що приймаючи оспорювані Рішення про коригування митної вартості відповідач використав ціну, вказану у митних деклараціях № 110080000/2013/109254 від 15.04.2013 (для Рішення № 1) та № 206050000/2013/203885 від 10.06.2013 (для Рішення № 2). Натомість жодних належних доказів (як то витяг із інформаційних баз митниці) відсутності в Україні митних оформлень ідентичних чи аналогічних товарів і у більш наближений час до спірного митного оформлення відповідач суду не надав, отже не довів неможливість послідовного застосування резервних методів визначення митної вартості.

Більш того, вирішуючи питання про обґрунтованість, добросовісність та розсудливість прийнятих відповідачем рішень, судом апеляційної інстанції встановлено, що у вищевказаних ВМД, що стали підставою для визначення митної вартості за спірними Рішеннями про коригування митної вартості, митна вартість товарів також була визначена за резервними методами на підставі рішень митного органу про коригування митної вартості товарів. При цьому представник відповідача не надав суду доказів, що такі рішення про коригування митної вартості товарів не визнавались протиправними в судовому порядку.

В свою чергу позивачем надано до суду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/10641/13-а від 23.08.2013 р., згідно якої було визнано протиправним та скасовано, зокрема, рішення про коригування митної вартості товарів № 110080000/2013/100048/1 від 15.04.2013 р., на підставі якого декларувалась митна вартість за ВМД 110080000/2013/109254 від 15.04.2013. Отже визначена в Рішенні № 1 митна вартість є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем як субєктом владних повноважень в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, в тому числі в частині обґрунтованості прийнятої в цих рішеннях ціни за одиницю товару.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі № 804/16484/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 січня 2017 р.

Головуючий:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак

Суддя:І.В. Юрко