Постанова № 64228375, 24.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2017 року № 826/19709/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва - Аблов Є.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу в розмірі 692957,59 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу в розмірі 692957,59 грн.

Відповідною ухвалою суду, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві у період із 30.06.2016 року по 05.07.2016 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 (ідентиф. код НОМЕР_1) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №6954/26-52-13-06/НОМЕР_1 від 12.07.2016 року, згідно з висновками якого, відповідачем порушено вимоги пп. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та донараховано податок з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки, 25.08.2016 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0041771306, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 692957,59 грн., з яких за основним платежем - 413023 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 103425,75 грн.

10.10.2016 року ОСОБА_1 податковим органом виставлено податкову вимогу №6928-17, якою відповідачу виставлено суму узгодженого грошового зобов'язання у розмірі 692957,59 грн.

Вказану вимогу надіслано на адресу відповідача. До податкового органу повернувся конверт «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 59.1 ст. 59 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідач наявність податкового боргу заперечує в повному обсязі, вважає висновки, викладені в акті та повідомленні-рішенні, що покладені в основу адміністративного позову, хибними, необ'єктивними, безпідставними та упередженими.

Так, з акта перевірки вбачається, що податковий орган прийшов до висновку, що платник податків ОСОБА_1 отримала в 2014 році дохід у вигляді суми заборгованості за укладеними цивільно-правовими договорами, за якими минув строк позовної давності у сумі 2430980,00 грн., оскільки даний платник протягом трьох років, станом на 22.03.2014 р. не розрахувався із ТОВ «Інтервіамонт» за отримане ним 18.03.2011 року від даного товариства у власність майно.

Відповідно до п. 164.1. ст. 164 ПКУ базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.2.7. п. 164.2. ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом 11 цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

З наданих суду письмових заперечень та доданих до них документів вбачається, що ТОВ «Інтервіамонт» у жовтні 2013 року звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу цінних паперів №№ Б250-1 та Б25І-1 від 18.03.2011 р., що підтверджується ухвалою від 05.11.2013 року у справі №754/18119/13-ц.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.07.2016 року №754/18119/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.11.2016 р. у апеляційному проваджені № 22-ц/796/11800/2016, у задоволені позову відмовлено.

Таким чином, враховуючи зазначене. ТОВ «Інтервіамонт» подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б250-1 від 18.03.2011 року в межах строку позовної давності, а відтак у платника податків ОСОБА_1 був відсутній об'єкт оподаткування в межах пп.164.2.7 п. 164.2. ст.164 ПК України.

Вказаними вище судовими рішеннями встановлено, що платник податків ОСОБА_1 отримала в 2014 році дохід у вигляді суми заборгованості за укладеними цивільно-правовими договорами, за якими минув строк позовної давності у сумі 2430980,00 грн, оскільки даний платник протягом трьох років не розрахувався із ТОВ «Інтервіамонт» за отримане ним 18.03.2011 року від даного товариства у власність майно.

Оскільки платник податків ОСОБА_1 у 2011 році не укладала правочини з ТОВ «Інтервіамонт» та не отримувала від товариства майно, то й в 2014 р. доходу у вигляді суми заборгованості за укладеними цивільно-правовими договорами, за якими минув строк позовної давності, не отримувала, а отже й обов'язку з декларування доходів, як і обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб, не виникало.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ні обставини.

Наведене в сукупності свідчить, що позовні вимоги ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві не підлягає задоволенню, оскільки визначена платнику податків ОСОБА_1 сума у розмірі 692957,59 грн. в якості податкового боргу не підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем подано до Окружного адміністративного суду м. Києва позов до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0041771306, на підставі якого визначено суму податкового боргу.

Водночас, доводи представника відповідача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки та вручення акта перевірки не беруться судом до уваги, оскільки дані доводи не стосуються предмету доказування, заявленого в межах даної адміністративної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2, 256, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов