Постанова № 64228236, 20.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 січня 2017 року № 826/9602/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування вимоги про сплату боргу з єдиного внеску, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось ТОВ «Завод сталевої дробі» з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), в якому позивач просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ю-3399-25 від 02.03.2016 р. у розмірі 2194002,26 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач зазначає, що згідно з цією вимогою сума боргу склалася за періодами з вересня 2014 року по січень 2015 року.

Позивач звертає увагу на те, що з січня 2004 року по 05 лютого 2015 року був зареєстрований та знаходився у м. Алчевську Луганської області. З 05.02.2015 р. товариство зареєстровано у м. Києві, але виробничі потужності знаходяться у м. Алчевську.

Між тим, прийняття Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 р. зумовило початок проведення антитерористичної операції на сході України. У зоні проведення АТО знаходиться і місто Алчевськ, яке також належить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи наведене, а також положення п. 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 08.07.2010 р. № 2464-VI (в редакції Закону № 1636-VII від 12.08.2014 р.), ч. 1 п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» закону від 08.07.2010 р. № 2464-VI (п. 9-3 в редакції закону № 1636-VII від 12.08.2014 р. вважається п. 9-4 згідно із законом № 219-VIII від 02.03.2015 р.) позивач зазначає, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території наведених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 р. до закінчення АТО.

Позивач наголошує, що сума заборгованості виникла за період, коли позивач знаходився на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території, де проводилась АТО, та був звільнений від обов'язку нарахування та сплати ЄСВ.

Натомість, як зазначає позивач, вимогу було виписано на підставі ст. 25 вищезгаданого закону, але застосування даної норми відносно позивача було зупинене, а отже не було законних підстав для прийняття вищезгаданої вимоги.

Позивач звертає увагу, що відповідач вже двічі приймав аналогічні вимоги від 03.03.2015 р. та від 01.04.2015 р. за аналогічний період, однак ці вимоги були скасовані рішенням голови ДФС. Після скасування цих вимог, ДПІ знову прийняла вимоги за аналогічний період виникнення, які були скасовані згідно з постановою ОАС м. Києва від 13.11.2015 р. у справі №826/21903/15, яка набрала законної сили.

Окрім наведеного позивач зазначає, що відповідно до ч. 2 п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» закону від 08.07.2010 р. № 2464-VI підставою для звільнення від вказаних обов'язків є заява, яка подається за основним місцем обліку не пізніше 30 календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.

Враховуючи викладене, як зазначено у позові, товариство звернулося із відповідною заявою від 03.11.2014 р. № 0311/14-3 до Алчевської ОДПІ ГУ Міндоходів Луганської області, яка (заява) була зареєстрована 05.11.2014 р.

Надалі, як зазначено у позові, в контексті положень ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», товариство отримало сертифікат ТПП України від 20.01.2015 р., яким засвідчено настання форс-мажорних обставин.

Відтак, як вважає позивач, він виконав всі умови, необхідні для звільнення від виконання вищезгаданих зобов'язань, у зв'язку з чим прийняття спірного рішення вважає протиправним.

Відповідач, надавши письмові заперечення проти позову, зазначив крім іншого, що місто Алчевськ, де було зареєстровано та знаходилось товариство, згідно розпорядження № 1275-р включено до переліку населених пунктів, де здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 8 п. 4 ст. 11 Закону №1669-VII були внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення платників податків, розташованих на території населених пунктів, визначених за переліком, зазначеним у ст. 2 Закону №1669-VII, де проводилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України №2464-VI, з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Однак, як зазначає ДПІ, пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 р. №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вищезазначену норму скасовано.

Зобов'язання позивача визначені відповідно до п. 6 ст. 1, п. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 3 розділу VI та п. 4 розділу VI Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 р. №449 на підставі даних, відображених у картці особового рахунку.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позову не вбачає.

У судовому засіданні 12.12.2016 р. на підставі ч. 4 та ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» зареєстровано у статусі юридичної особи 14.01.2004 року. Код з ЄДР - 32804063. Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію, місцезнаходження на час реєстрації - 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Вокзальна, б. 122 «Б». Основним видом діяльності за КВЕД 24.10 визначено виробництво чавуну сталі та феросплавів. Клас професійного ризику виробництва платника єдиного внеску за основним видом економічної діяльності - 55. Дані про реєстраційний номер платника єдиного внеску: 1205021850.

Сторонами визнається та не заперечується, що у зв'язку із зміною 05.02.2015 року адреси місцезнаходження товариства - м. Київ, вул. Мечникова 9, позивач знаходився на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, у т.ч. на час прийняття оскаржуваного рішення.

Станом на час розгляду справи та прийняття рішення у справі товариство знаходиться за зареєстрованим в ЄДР адресом - 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, будинок 8 (згідно відкритих даних ЄДР).

02 березня 2016 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3399-25 (надалі - Вимога), в якій зазначено, що станом на 29.02.2016 р. заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 2 194 002,26 грн. (недоїмка), що складає суму заборгованості станом на 29.02.2016 р. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, товариство зобов'язано сплатити вказану недоїмки. Зазначено, що вказані суми підлягають сплаті протягом 10 календарних днів з дня одержання вказаної вимоги.

З картки особового рахунку товариства вбачається, що вказана сума сформована з урахуванням недоїмки станом на кінець 31.12.2015 р. - 2 236 124 грн., виникнення поточних зобов'язань з ЄСВ, а також поточних надходжень оплат.

При цьому, згідно з актом звірки від 10.05.2016 р. № 3466-07 сторони (позивач та ДПІ) встановили за період з 01.01.2015 р. станом на 07.02.2015 р.: сальдо на 01.01.2015 р. - 1 216 824,66 грн.; нараховано сум зобов'язань за період - 508 584,81 грн.; сальдо на 07.02.2015 р. - 1 725 409,47 грн.

Згідно з актом звірки від 10.05.2016 р. № 3466-07 сторони встановили за період з 01.01.2015 р. станом на 20.02.2015 р.: сальдо на 01.01.2015 р. - 1 216 824,66 грн.; нараховано сум зобов'язань за період - 1 019 657,09 грн.; сплачено - 85407,46 грн.; сальдо на 20.02.2015 р. - 2 151 074,29 грн.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, у суму Вимоги від 02.03.2016 р. увійшла заборгованість за період з вересня 2014 року по січень 2015 року .

Рішенням ДФС України від 13.06.2016 р. вказане рішення залишено без змін з підстав, які викладені в запереченнях ДПІ на даний позов.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі також - Закон про ЄСВ).

Відповідно до ст. 2 Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 8 зазначеного Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 4 Закону про ЄСВ визначено платників збору.

В даному випадку сторонами не заперечується та не спростовується, що за загальним правилом позивач відноситься до категорії осіб, які є платниками ЄСВ.

Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Водночас, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 зазначеного Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, яка, відповідно, формується на підставі даних, відображених у картці особового рахунку.

Між тим, відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» (далі - Указ № 405/2014), який набрав чинності 14.04.2014 р., розпочато проведення антитерористичної операції на території України територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Відповідно до наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 7 жовтня 2014 року N 33/6/а визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, Луганська область - з 07 квітня 2014 року.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. № 1669-VII, який набрав чинності 15.10.2014 р. (далі - Закон № 1669-VII).

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Відповідно до розпорядження КМ України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. До цих міст віднесено місто Алчевськ. Дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням КМ України від 05.11.2014 року № 1079-р. Розпорядження втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року N 1275-р.

У свою чергу, згідно з розпорядженням КМ України від 2 грудня 2015 р. N 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. До цих міст віднесено місто Алчевськ.

Відповідно до ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII було передбачено внесення змін до деяких законів України.

Зокрема, підпунктом 8 пункту 4 статті 11 цього Закону (в редакції на час набуття чинності та на період до 01.01.2016 р.) було передбачено внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Згідно із ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014 р., протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

У свою чергу, п. 18 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка була затверджена наказом Мінфіну України 20 квітня 2015 року N 449 та яка діяла у період з 29.05.2015 р. (в редакції на час прийняття та до набрання чинності 17.05.2016 р. наказом від 28.03.2016 р. № 393), платники єдиного внеску, зазначені у розділі II цієї Інструкції, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території населених пунктів, відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання обов'язків платників єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до фіскального органу за місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, що настають за днем закінчення антитерористичної операції, та сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 2 березня 2015 року № 219-VIII (далі - Закон № 219-VIII), який набрав чинності 13.03.2015 р., постановлено внести до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4.

Між тим, відповідно до п. 28 ч. 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), який набрав чинності з 01.01.2016 р., підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", відповідно до якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було доповнено пунктом 9-3, який надалі згідно Закону № 219-VIII набув нумерації «9-4», втратив чинність.

У свою чергу, відносно списання сум ЄСВ як сум безнадійного боргу, слід зазначити, що

вказані суми, як зазначено вище, підлягають списанню за правилами списання безнадійного податкового боргу. Зокрема, відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України та розділу IV Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.2013 року № 577, списання здійснюється на підставі заяви та, зокрема, сертифікату (висновку) ТПП України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин.

Таким чином, у зв'язку з прийняттям Закону № 1669-VII платники ЄСВ були звільнені від виконання комплексу обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, на період з 14 квітня 2014 року (не за період, не звільнення взагалі від обов'язків за цей період) до закінчення антитерористичної операції. Тобто, по суті йдеться про відстрочення виконання зобов'язань. В даному випадку цей період завершився із зміною 05.02.2015 р. позивачем свого місцезнаходження та постановкою на облік до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Підставою для звільнення від виконання комплексу вказаних обов'язків на певний період, як вже зазначалося, є заява, яка подається ним до органу доходів і зборів.

Списання ж недоїмки з ЄСВ за цих обставин, як простроченої виконанням суми зобов'язань, проводиться за окремою процедурою, зокрема, на підставі заяви платника ЄСВ, в якій зазначаються суми, що підлягають списанню, та висновку/сертифікату ТПП України, що додатково вказує на те, що звільнення платника ЄСВ від виконання обов'язків на період АТО само по собі не припиняє обов'язків платника ЄСВ як таких та не є рівнозначним списанню суми боргу.

Відносно відмови ДПІ у списанні боргу з ЄСВ на підставі заяви від 09.11.2015 р. № 0911/15 судом розглядається інша справа № 826/27323/15, рішення в якій станом на час розгляду даної справи не набрало законної сили.

Слід зазначити, що предметом даного позову є вирішення питання правомірності Вимоги станом на дату її прийняття, а відтак розгляд справи № 826/27323/15 та вирішення спору в іншій справі щодо можливого подальшого списання суми боргу (після прийняття Вимоги) не впливає на можливість розгляду даної справи та вирішення питання правомірності Вимоги станом на дату її прийняття, що у свою чергу вказує на відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Що ж стосується перевірки законності Вимоги та, в кореспонденції з цим, - дотримання позивачем правил і процедур щодо звільнення від певних обов'язків щодо ЄСВ на певний період, суд, враховуючи положення ст. 11 КАС України відносно обов'язку суду з'ясувати всі обставин у справі, зазначає, що на підтвердження подання заяви про звільнення від обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, позивачем надано фотокопію заяви від 03.11.2014 р. № 0311/14-3, складеної російською мовою на ім'я в.о. начальника Алчевської ОДПІ Мухіной Л.М. На фотокопії цієї заяви наявна фотокопія відтиску штампу з видимою датою « 05 ЛИСТ» Алчевської ОДПІ.

Водночас, враховуючи положення п. 34 Типової інструкції, затвердженої постановою КМ України від 30 листопада 2011 р. № 1242, слід зазначити, що номер реєстрації на вказаному листі - відсутній. Підпис особи або будь-яка інформація щодо особи, яка прийняла вказану заяву - відсутні. Відсутні будь-які інші документально підтверджені відомості щодо реєстрації вказаного листа Алчевською ОДПІ 05.11.2014 р.

Між тим, слід зазначити, що згідно з наказом ДФС України «Про роботу територіальних органів» від 07.08.2014 р. введено дію простою для Алчевської ОДПІ, що визнається і позивачем у наявних матеріалах справи.

Згідно з наказом ДФС України від 25 вересня 2014 року № 142 «Про роботу окремих територіальних органів Міндоходів Луганської області» (знаходиться у відкритому доступі) виконання функціональних обов'язків з обслуговування платників податків, які перебувають на обліку, зокрема, в Алчевській ОДПІ, покладено у межах компетенції на ДПІ у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Згідно з наказом ДФС України від 07.11.2014 р. № 256 «Про переміщення та закінчення простою» Алчевську ОДПІ переміщено на територію, де органи влади здійснюють свої повноваження та на Старобільську ОДПІ було покладено виконання функціональних обов'язків Алчевської ОДПІ.

Обізнаність із вказаними наказами підтверджується і позивачем у заяві від 16.05.2016 р. №1605/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Кодексу законів про працю України, простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Таким чином, станом на дату - 05.11.2014 р., яка зазначена позивачем датою реєстрації заяви про звільнення від обов'язку, Алчевська ОДПІ знаходилась у зоні проведення АТО, не функціонувала та не виконувала покладені на неї обов'язки.

Станом на цю дату виконання функціональних обов'язків з обслуговування платників податків, які перебувають на обліку в Алчевській ОДПІ, зокрема, щодо реєстрації та обробки звітності, кореспонденції, було покладено на ДПІ у м. Сєвєродонецьку.

Виходячи з наведеного, вищезгадана заява від 03.11.2014 р. № 0311/14-3 не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження звільнення позивача від обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ та визначених оскаржуваною Вимогою.

Під час розгляду справи не надано копії заяви про звільнення від обов'язків, зареєстрованої в ДПІ у м. Сєвєродонецьку, та не надано будь-яких інших доказів подання вказаної заяви за належністю, а відтак суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 71 КАС України, позивачем не доведено обставин, які б звільняли позивача від вказаних обов'язків та, відповідно, вказували на протиправність оскаржуваної вимоги.

Що стосується посилання позивача на рішення ДФС України від 26.05.2015 р. та від 05.06.2015 р. про скасування попередніх вимог від 03.03.2015 р. та від 01.04.2015 р. № Ю- 3399-25, слід зазначити, що ДФС вказало у цих рішеннях, що у вимогах передчасно визначено дату набрання законної сили, однак вказане не скасовує суму недоїмки по суті.

Що стосується посилання позивача на постанову ОАС м. Києва від 13.11.2015 р. у справі № 826/21903/15 (номер рішення в ЄДРСР 53495762), апеляційна скарга ДПІ на яку повернута згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2016 року (номер рішення в ЄДРСР 55053535), щодо визнання протиправними попередніх вимог № Ю-3399-25 від 03.03.2015 та № Ю-3399-25 від 01.04.2015 відносно виникнення зобов'язань/боргу з ЄСВ в аналогічний спірний період, слід зазначити, що під час розгляду вказаної справи не досліджувались та не встановлювались власне обставини подання позивачем заяви від 03.11.2014 р. про звільнення від обов'язків та взаємопов'язані з цим обставини функціонування і простою Алчевської ОДПІ, передачі функціональних повноважень іншій ДПІ що, відповідно, не обмежує суд у даній справі в контексті положень ч. 1 ст. 72 КАС України у питанні дослідження та встановленні цих обставин для цілей з'ясування всіх обставин у справі та прийняття рішення з урахуванням цих обставин. Суд також звертає увагу, що обов'язковими для суду є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, а не певна юридична оцінка певних фактів/обставин.

Відносно посилання позивача на постанову ОАС м. Києва від 11.07.2016 р. у справі № 826/28059/15 (номер рішення в ЄДРСР 58980128), апеляційна скарга ДПІ на яку повернута згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 (номер рішення в ЄДРСР 61136043), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.11.2015 № Ю-3399-25 щодо того ж спірного періоду, відносно змісту якої позивач посилається на встановлення факту звільнення від виконання вказаних вище обов'язків, суд зазначає, як і у попередньому випадку, що в контексті положень ч. 1 ст. 72 КАС України обов'язковими для суду є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, а не певна юридична оцінка певних фактів/обставин, на що позивач посилається у даному випадку.

Як і у попередньому випадку, під час розгляду вказаної справи не досліджувались та не встановлювались власне обставини подання позивачем заяви від 03.11.2014 р. про звільнення від обов'язків платника ЄСВ та взаємопов'язані з цим обставини функціонування і простою Алчевської ОДПІ, передачі функціональних повноважень іншій ДПІ що також не обмежує суд у даній справі у питанні дослідження та встановленні цих обставин для цілей з'ясування всіх обставин у справі для цілей з'ясування дотримання умов звільнення позивача від обов'язків платника ЄСВ у вказаний вище спірний період та прийняття судового рішення з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, оцінивши доводи та заперечення сторін, дослідивши і оцінивши всі надані сторонами докази в кореспонденції з вищезгаданими нормами законодавства, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже, підстав для задоволення позову не має та, відповідно, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Наведені позивачем доводи та надані ними пояснення та матеріали, які відповідно досліджені та оцінені судом, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Є.В. Аблов