Постанова № 64227897, 18.01.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"18" січня 2017 р. № 820/2388/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2014 № 0002251702 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 210224,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованість з податку на додану вартість 210224,00 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ № 900932550 від 25.02.2013 року та № 9010805025 від 04.03.2013 року до декларації з ПДВ, подані ним помилково та не відповідали вимогам законодавства за формою і змістом, а тому, у відповідності до п.22 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіну України від 25.11.2011 року № 1492, вважаються неподаними. Однак, відповідач, в порушення вимог зазначеного Порядку, не повідомив позивача про цей факт та причини, чому податкова звітність позивача вважалася б неподаною. Допущені відповідачем порушення встановленого п.200.11 ст.200 ПК України строку проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування, оскільки наказ про проведення перевірки № 241 про проведення перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування згідно декларації з ПДВ за червень 2012 року за період з 01.06.2009 року по 30.06.2012 року був виданий лише 14.02.2014 року. Крім того, зазначив про допущені працівниками податкової служби помилки в частині визначення термінів та сум в акті перевірки, а також порушення терміну прийняття податкового повідомлення-рішення форми "В3" № 0002251702 від 19.09.2014 року.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог відмовити, пославшись на те, що на підставі висновків акту перевірки № 626/20-38-17-02-09/НОМЕР_1 про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001021702 від 28.04.2014 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року на 197901 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 49475,25 грн. За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 Головним управлінням Міндоходів у Харківській області вищезазначене податкове повідомлення-рішення скасовано та зобов'язано відповідача прийняти податкове повідомлення-рішення форми "В3" про відмову ФОП ОСОБА_1 у наданні бюджетного відшкодування ПДВ у зв'язку з тим, що платник (позивач) в уточнюючих розрахунках № 9009325510 від 25.02.2013 року та № 9010805025 відмовився від бюджетного відшкодування за червень 2015 року. У зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення форми "В3" № 0002551702 від 19.09.2014 року, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ, оскільки позивач самостійно шляхом подання уточнюючих розрахунків від 25.02.2013 р. та 04.03.2013 р. змінив значення рядків 23.1 та 23.2 податкової декларації, тобто, здійснив уточнення показників податкової декларації, а отже сума бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року є такою, що не задекларована.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, встановив наступні обставини.

Фахівцями податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за період з 01.06.2009 року по 30.06.2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 210224,0 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за червень 2012 року, за результатами якої складено акт № 626/20-38-17-02-09/НОМЕР_1 від 03.03.2014 року.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за №1490/20228 в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 р. на суму 197901 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2012 р. на 158342 грн., в т.ч.: за 2010 р. - на суму 157787 грн., за 2011 р. - на суму 555 грн., що в свою чергу призвело до збільшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) та за даними перевірки складає 147790 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення - рішення № 0001021702 від 28.04.2014 р.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, подав до Головного управління Міндоходів у Харківській області скаргу про його скасування.

За результати розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів у Харківській області винесено Рішення про результати розгляду скарги від 31.07.2014 року № 5027/Л/20-40-10-04-17, яким задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова № 0001021702 від 28.04.2014 р. та зобов'язано Основ'янську ОДПІ м. Харкова прийняти податкове повідомлення - рішення форми "В3" про відмову ФОП ОСОБА_1 у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зв'язку з тим, що платник в уточнюючих розрахунках (вх. від 25.02.2013 №9009325510, від 04.03.013 №9010805025) відмовився від бюджетного відшкодування за червень 2012 року у сумі 210 224 грн.

19.09.2014 року на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги № 5027/Л/20-40-10-04-17 від 31.07.2014 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми "В3" № 0002251702 від 19.09.2014 р., яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 210 224 грн.

Перервіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до п.200.1, п.200.3 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.7 та п.200.8 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 розділу 4 Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року (в редакції чинній на момент подання уточнюючих розрахунків) (далі - Порядок №1492) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

У відповідності до п.8 Порядку № 1492 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Відомості, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно із п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Судовим розглядом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року від 18.07.2012 р. задекларував залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 210224,0 грн. (а.с. 72-73, т.1).

Згідно з уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2012 року від 24.07.2012 р. платником перенесена сума від'ємного значення ПДВ у розмірі 210224,0 грн. до рядка 23.1 декларації - сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (а.с. 70-71, т.1).

В уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань до податкової декларації за червень 2012 року, наданих позивачем до податкової інспекції від 25.02.2013 р. та від 04.03.013 р. задекларована сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, складає 3323 грн., а у рядках 23.1 вказаних уточнюючих розрахунків від 25.02.2013 р. та від 04.03.013 р. суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку не зазначено (а.с. 66-69, т.1).

Отже, ФОП ОСОБА_1 уточнюючими розрахунками змінив значення рядків 23.1 та 23.2, що є по своїй суті уточненням показників податкової декларації.

За приписами пп. "в" п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у розумінні п.п.200.4, 200.7, 200.8 ст.200 ПК України вищевказана сума в розмірі 210224 грн. не існує як сума задекларованого (заявленого) бюджетного відшкодування, а тому відмова у наданні бюджетного відшкодування згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2014 р. №0002251702 є правомірною.

Щодо посилання позивача на те, що уточнюючі розрахунки від 25.02.2013 р. , від 04.03.2013 р. не мали прийматись відповідачем в якості податкової звітності, та повинні вважатися неподаними, оскільки заповнені з порушенням вимог п.48.3, п.48.4 ст.48 глави 2 розділу ІІ ПК України, суд зазначає наступне.

Форма уточнюючого розрахунку до податкової декларації, який подається в порядку п.50.1 ст.50 ПК України, на час подання позивачем уточнюючих розрахунків від 25.02.2013 р. та 04.03.2013 р. затверджена наказом Мінфіну № 1492 від 25.11.2011 року. Відповідно до п.8, пп.9.2 п.9 Порядку № 1492, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Податкова звітність повинна бути підписана, зокрема, фізичною особою - платником податків або його законним представником.

Пунктом 22 розділу ІІІ Порядку № 1492 встановлено, що податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 глави 2 розділу II Кодексу, вважається неподаною, про що платник повідомляється у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 глави 2 розділу II Кодексу.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 розділу ІV Порядку № 1492 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу (п.2 розділу ІV Порядку № 1492).

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (п.3 розділу ІV Порядку № 1492).

Згідно з п.п.1-3 розділу VІ Порядку № 1492 у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється. У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Відповідно до п.8 Порядку № 1492 у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Проте, суд звертає увагу на те, що уточнюючими розрахунками від 25.02.2013 року та 04.03.2013 року уточнено не числові значення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.1), що передбачає подачу відповідних додатків з розшифровкою нової (уточненої) суми бюджетного відшкодування, а повністю вилучено суму бюджетного відшкодування як таку, а відтак, у працівників податкового органу відсутні і фактичні підстави вимагати від позивача подачі разом із вказаними уточнюючими розрахунками таких додатків до податкової декларації з ПДВ, як Д3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" та Д4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування".

Судовим розглядом також встановелно, що позивач не оскаржував дій податкового органу щодо прийняття податкової звітності, яка не відповідає вимогам діяючого законодавства та не застосування положень ст. 49 ПК України. Суд також звертає увагу на те, що у скарзі та доповненнях до неї від 05.06.2014 року та від 07.07.2014 року, адресованих Головному управлінню Міндоходів у Харківській області, позивач не наводив доводів про те, що уточнюючі розрахунки від 25.02.2013 року та 04.03.2013 року подані помилково.

Щодо доводів позивача про допущені відповідачем порушення процедури проведення перевірки достовірності визначення бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу, пунктом 200.10 статті 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Матеріалами справи підтверджено, що податкова декларація з ПДВ, у якій заявлено бюджетне відшкодування в розмірі 210224 грн. за червень 2012 року, подана до податкового органу 18.07.2012 року, в той час як наказ проведення позапланової документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 видано 14.02.2014 року, а перевірку проведено 03.03.2014 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія акту № 626/20-38-17-02-09/НОМЕР_1 (а.с.56-65, т.1).

Отже відповідачем порушені строки проведення перевірки достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування, однак, ці порушення є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2014 року № 0001021702, яке в подальшому було самостійно скасовано відповідачем, а не податкового повідомлення-рішення від 19.09.2014 року № 0002251702.

Щодо порушення відповідачем вимог п.86.8 ст.86 ПК України при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 19.09.2014 року № 0002251702, як підстави для задоволення позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Пунктом 86.8 ст.86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 року № 0002251702 прийняте відповіджачем за наслідками адміністративного оскарження, а відтак, строки прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачені пунктом 86.8 ст.86 ПК України, на порушення яких посилається позивач, до спірних відносин не застосовуються.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2014 № 0002251702 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 210224,00 грн.є такими. що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 210224 грн. суд зазначає наступне.

За визначенням п.200.23 ст.200 ПК України бюджетною заборгованістю з відшкодування податку на додану вартість є суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Однак, статтею 200 ПК України визначено певні умови отримання бюджетного відшкодування.

Так, у відповідності до п.200.12 ст.2011 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п.200.13 ст.200 ПК України).

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням (п.200.15 ст.200 ПК України).

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума, на яку видано відповідний висновок податкового органу, в тому числі й за результатами адміністративного або судового оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 210224,00 грн. є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки сума бюджетного відшкодування у розмірі 210224 грн., про стягнення якої просить позивач, не підтверджена ані судовим рішенням, ані висновком податкового органу.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23 січня 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.