Постанова № 64227057, 18.01.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 р. Справа №805/4213/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., при секретарі судового засідання Смирновій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 26 366,99 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 26 366,99 грн., що еквівалентно 939,60 євро.

В обґрунтування позову зазначено, що посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області виявлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме факт перевезення транспортним засобом, який належить ОСОБА_1, вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України без дозволу виданого Державтоінспекцією або документа про внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу, а саме перевищення осьового навантаження на одиночну вісь 12 т 560 кг при допустимих 11 т. Після зважування транспортного засобу оператором ГВК надано квитанцію про результати, інспекторами складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт від 27.05.2016 №0002532 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 14 від 27.05.2016, згідно якого нараховано 939,60 євро, що еквівалентно 26336,99 грн. У визначений термін фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 кошти добровільно не сплатив, а тому сума в розмірі 26366,99 грн. підлягає примусовому стягненню у судовому порядку.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 28.12.2016 відповідачу рекомендований лист з ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2016. У попередньому судовому засіданні відповідач надав письмові заперечення в обґрунтування яких зазначив, що дії посадових осіб позивача щодо здійснення розрахунку № 14 від 27.05.2016 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 27.05.2016 № 0002532 згідно ТТН №РУЛО51900011 від 27.05.2016 у сумі 939,60 євро є противними, оскільки в довідці за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить відповідачу не містить часу здійснення контролю, а в довідці зазначено лише дату її складання. Крім того, в довідці довжина транспортного засобу не відповідає дійсній довжині. Також відповідач зазначив, що після проходження габаритно-вагового контролю він продовжив свій рух по маршруту, розрахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування не вручався, та не надсилався поштою, протокол про адміністративне правопорушення не складався, транспортний засіб тимчасово не затримувався. У зв'язку з викладеним просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

23.05.2016 Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області видане направлення на перевірку № 002317 державним інспекторам Прокопчуку Я.М., Бобчуку А.М., Бредихіну І.В. для проведення рейдової перевірки в транспортних засобах, якими здійснюються перевезення пасажирів та вантажів (в т.ч. автомобілями-таксі) в межах України і міжнародному сполученні за додержанням вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення про робочий час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту на а/д Київ-Чоп 272 км, а/д Київ-Чоп 434 км з 23.05.2016 по 28.05.2016.

27.05.2016 при проведенні габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на а/д Київ-Чоп 434 км транспортного засобу DAF AE75GS, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, що рухався за маршрутом м. Львів - м. Краматорськ - 1160 км., встановлено, що повна маса транспортного засобу складає 18,46 т при допустимих 40 т, відстань між осями 6,58 м, осьові навантаження: на одну вісь - 5,90 т при допустимих 11 т, на другу (одиночну) вісь - 12,56 т при допустимих 11 т, про що складено акт №0002532 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. В цьому акті зазначено, що з актом водій ознайомлений, однак від підпису відмовився.

Також, 27.05.2016 посадовою особою Укртрансбезпеки ОСОБА_2 та оператором вагового комплексу ОСОБА_3 складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Відповідно до даної довідки, за результатом вагового контролю встановлено, що навантаження на осі, одна вісь - 5,90 т, друга (одиночна) вісь - 12,56 т, повна маса транспортного засобу 18 т, результати габаритного контролю транспортного засобу: довжина 22,0 м; ширина 2,5 м; висота 3,8 м.

Також на підставі проведеного посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF AH 3521 II, який належить ОСОБА_1 складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 14 від 27.05.2016 згідно ТТН № РУЛ051900011 від 27.05.2016. Відповідно до цього розрахунку, всього до сплати розрахована сума в розмірі 939,60 євро, за перевантаження на одиничну вісь на 1,56 т.

Відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день складання розрахунку є 2803,1674 грн. за 100 євро.

Відповідачем до суду надано товарно-транспортну накладну № РУЛ051900011 від 27.05.2016, згідно з якої маса брутто вантажу складає нуль тон 56 кг.

Згідно листа Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області від 07.10.2016 №22/637-16, 04.07.2016 комісією Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області по суб'єкту господарювання ОСОБА_1 за результатами розгляду було винесено припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт № 016814. Також в листі зазначено, що інформацією щодо сплати до державного бюджету України автомобільним перевізником ОСОБА_1 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області не володіє, оскільки ОСОБА_1 на засіданні комісії присутній не був, додаткової інформації не надсилав.

У зв'язку з несплатою відповідачем на час подання позову та розгляду справи плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 26 366,99 грн., Державна служба України безпеки на транспорті звернулась до суду з даним позовом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі за текстом - Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1, 3 п. 4 цього Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті та здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

У відповідності до пп. 15, 27 п. 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі п. 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі за текстом - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Відповідно до п. 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно з п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 затверджені Правила проїзду великовагових та великогабаритних транспортних засобі автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Пунктом 3 зазначених Правил визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 4 Правил передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 № 207, крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Таким чином, зазначені норми вказують на обов'язковість знаходження у водія дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданого Державтоінспекцією у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі за текстом - Порядок).

Згідно з п. 3 цього Порядку, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п. 6 Порядку, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 16, 17, 18 Порядку передбачено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п. 21 Порядку, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Як вже зазначалось, згідно із актом № 0002532 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.05.2016, транспортним засобом, який належить відповідачу було здійснено перевезення, при якому фактичне осьове навантаження на одиночну вісь становила 5,6 тон при допустимій 11 тон, та 12,56 тон при допустимій 11 тон.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що процедура зважування посадовою особою Укртрансбезпеки не відповідає вимогам законодавства, оскільки в довідці про результати точного габаритно-вагового контролю не зазначено час, коли проводилося зважування.

Суд не приймає такі твердження відповідача, оскільки зазначене спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме листом - схемою зважування за печаткою стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАТ «Автомобільній дороги України», в якій зазначено дату та час зважування транспортного засобу номерний знак НОМЕР_2.

Крім того, твердження відповідача щодо зазначення посадовими особами позивача у довідці довжини транспортного засобу, що не відповідає дійсній довжині т/з 22,0 метрів замість вірної 8,00 метрів суд не приймає, оскільки відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження зазначеного. При цьому, суд зазначає, що розрахунок плати за проїзд складений у зв'язку з перевищенням вагового параметру т/з по одиночній осі на 1,56 т.

Відповідно до п. 26, 27 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Пунктами 30, 31, 31-1 Порядку визначено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

При визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Із наведеного випливає, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух транспортного засобу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджені ставки

плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Так відповідно до п. 1 великовагові транспортні засоби (за загальну масу) від 44 до 52 тонн включно становить ставка за кожень км відстані 0,2 євро. Згідно з п. 2 великовагові транспорті засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень до 5 відсотків включно становить ставка 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

Судом встановлено, що фактична маса на одиночну вісь транспортного засобу відповідача складала 12,56 т, з норми 11 т, у процентному співвідношенні складає 14,18 %, що в даному випадку ставка становить 0,27 євро за кожен кілометр відстані.

Пройдена відстань згідно акту № 0002532 від 27.05.2016 складає 1160 км.

Отже, у відповідності до вищезазначених приписів розрахунок плати за проїзд повинен складається з наступного: 0,27 х 1160 х 3 = 939,60 євро.

Враховуючи наведене, управлінням Уктрансінспекції у Рівненській області згідно розрахунку №14 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 27.05.2016 відповідачу нарахована плата за проїзд в сумі 939,60 євро.

В свою чергу, пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

З огляду на це, суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення суму в розмірі 939,60 євро, яка на день проведення розрахунку еквівалентно 26336,99 грн.

Як вже зазначалось, що у відповідності до пункту 31-1 Порядку №879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

На момент розгляду справи в суді плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 26336,99 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.

При цьому, пунктом 41 Порядку №879 передбачена можливість оскарження в установленому порядку дій або бездіяльності учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю.

Судом встановлено, що відповідач у грудні 2016 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій щодо здійснення розрахунку № 14 від 27.05.2016 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 27.05.2016 № 0002532 в сумі 939,60 євро, проте ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2017 суд залишив дану позовну заяву без розгляду за заявою представника позивача.

Отже, відповідач вказаним правом скористався, позовна заява залишена без розгляду за заявою його представника, тому розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 14 від 27.05.2016 є чинним, відтак суми визначені в ньому підлягають сплаті відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 26 366,99 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Повний текст постанови виготовлений 23.01.2017.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 99, 158-163, 185, 186 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України (отримувач УК у м. Рівне /м.Рівне/ р/р 31115193700002 в ГУ ДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 38012714) плату за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування в розмірі 26 366,99 грн.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини ухвалені 18.01.2017. Постанова в повному обсязі буде виготовлена у відповідності до ст.160 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Крилова М.М.