Постанова № 64226957, 18.01.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Справа № 803/1766/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників відповідача Кузьменко О.О., Гаврилова А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - СПД, підприємець, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2016 року №0050391304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 585 477 грн. 52 коп. за основним платежем, на 146 396 грн. 38 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнання протиправним та скасування рішення від 12 вересня 2016 року №0050441304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 15 859 грн. 25 коп.; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 12 вересня 2016 року №Ф-0050421304 в сумі 158 592 грн. 51 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на хибність висновків, викладених у акті документальної позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_3 з питань, що становлять предмет заперечення за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, щодо заниження суми чистого доходу всього на 3 168 169 грн. 69 коп. (за 2014 рік - на 1 323 005 грн. 67 коп., за 2015 рік на 1 845 164 грн. 02 коп.) без чіткого визначення підстав для виключення сум із витрат та збільшення оподатковуваного доходу. Позивач вказує, що відповідачем не було досліджено суми валових витрат по кожній конкретній господарській операції, які носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку за 2014, 2015 роки на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

Керуючись наведеним, позивач просив визнати протиправними та скасувати оскаржені податкове повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до письмових заперечень проти адміністративного позову від 22 грудня 2016 року (том 2 а.с.73-75) відповідач його вимог не визнав і просив в задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.

В ході перевірки підприємця ОСОБА_3 контролюючим органом встановлено, що витрати на сушіння ламелі дубової у перевіреному періоді значно перевищують витрати на придбання пиловника для її виготовлення, при цьому під час перевірки підприємцем не надано калькуляції витрат, їх документального і технічного підтвердження; також не було надано документів на підтвердження оплати придбаної сировини, видаткових накладних. У зв'язку із наведеним за результатами перевірки не було враховано витрати на сушіння ламелі на загальну суму 1 976 891 грн. 41 коп. Також на підставі наданих шляхових листів контролюючим органом встановлено завищення позивачем витрат на придбання пального всього на 1 219 290 грн. 86 коп.; завищено витрати на придбання деревини за 2015 рік на 104 595 грн. 79 коп.

У зв'язку із донарахуванням позивачу податку на доходи фізичних осіб Луцькою ОДПІ на підставі пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI 12 вересня 2016 року сформовано і направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 158 592 грн. 51 коп. і прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 15 859 грн. 25 коп.

Керуючись наведеним, відповідач вважає оскаржені податкове повідомлення-рішення №0050391304 від 12 вересня 2016 року, рішення №0050441304 від 12 вересня 2016 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-0050421304 від 12 вересня 2016 року прийнятими в межах повноважень та такими, що відповідають вимогам законодавства, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

В судове засідання позивач, представник позивача не прибули, в клопотанні від 17 січня 2017 року просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності (том 2 а.с.162).

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_3

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 14 вересня 2006 року зареєстрований як суб'єкт господарювання, місце проживання якого: АДРЕСА_1. Позивач перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ, основними видами економічної діяльності є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; вантажний автомобільний транспорт (том 1 а.с.20, 23).

Відповідно до наказу Луцької ОДПІ №518 від 16 травня 2016 року, плану-графіка проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2016 року, направлення №000584 від 30 травня 2016 року відповідачем з 30 травня 2016 року по 17 червня 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку СПД ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за той самий період.

За результатами вказаної перевірки складено акт №2512/13.04/НОМЕР_1 від 29 червня 2016 року (том 2 а.с. 99-116).

На підставі висновку Луцької ОДПІ від 13 липня 2016 року про розгляд заперечення до акта документальної планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_3 №2512/13.04/НОМЕР_1 від 29 червня 2016 року, наказу Луцької ОДПІ №860 від 26 липня 2016 року, направлення №000815 від 26 липня 2016 року відповідачем з 27 липня 2016 року по 02 серпня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку СПД ОСОБА_3 з питань, що становлять предмет заперечення, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами повторної перевірки складено акт №3675/13.04/НОМЕР_1 від 09 серпня 2016 року (том 1 а.с.22-37). Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом виявлено порушення вимог пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VI), внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок за 2014 рік на 77 263 грн., за 2015 рік - на 81 328 грн. 81 коп.; пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9 статті 139, підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 585 477 грн. 52 коп., з яких: за 2014 рік - на 222 503 грн. 97 коп., за 2015 рік - на 362 973 грн. 55 коп.

На підставі акта перевірки №3675/13.04/НОМЕР_1 від 09 серпня 2016 року Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0050391304 від 12 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 585 477 грн. 52 коп. за основним платежем, на 146 396 грн. 38 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення №0050441304 від 12 вересня 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 15 859 грн. 25 коп.; сформовано і направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-0050421304 від 12 вересня 2016 року в сумі 158 592 грн. 51 коп. (том 1 а.с.17-19).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є платником податку на доходи фізичних осіб в силу статті 162 ПК України, як резидент, який отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Абзацом четвертим пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно із пунктами 177.2, 177.11 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України (в редакції станом на 2014 рік) встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 134 ПК України).

Таким чином, витрати позивача на придбання товарів та послуг у постачальників, витрати на виробництво продукції, її транспортування належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат. Такі витрати визнаються у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України (в редакції станом на 2014 рік) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції станом на 2014 рік) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до відомостей, що містяться в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, поданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до Луцької ОДПІ та які відображені в актах перевірок, сума загального оподатковуваного доходу підприємця за 2014 рік становить 2 329 283 грн. 77 коп., за 2015 рік - 3 324 642 грн.; сума задекларованих витрат за 2014 рік становить 2 303 473 грн. 77 коп., за 2015 рік - 3 299 667 грн.

При цьому, структура валових витрат, наданих ОСОБА_3 в ході проведення перевірки, за 2014 рік включає в себе, зокрема, витрати на дизпаливо - 699 623 грн. 84 коп., витрати на сушіння ламелі - 1 191 251 грн. 41 коп., витрати на лісоматеріали 246 555 грн. 53 коп.; структура валових витрат за 2015 рік включає в себе, зокрема, витрати на дизпаливо - 1 576 075 грн. 02 коп., витрати на сушіння ламелі - 785 640 грн., витрати на лісоматеріали - 668 771 грн. 57 коп. (том 2 а.с.163).

Як свідчать матеріали проведених перевірок СПД ОСОБА_3, контролюючий орган встановив, що позивач не підтвердив статтю витрат на сушіння ламелі за 2014-2015 роки на загальну суму 1 976 891 грн. 41 коп. (в тому числі: за 2014 рік на суму 1 191 251 грн. 41 коп., за 2015 рік на суму 785 640 грн.) внаслідок того, що ним не було надано калькуляцію виходу одиниці готової продукції з сировини, специфікацію, технічний паспорт сушки, документацію, згідно якої можливо встановити фактичне використане пальне та/або інші документи щодо норми витрат пального за одиницю часу при сушці готової продукції.

Так, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником виробничого корпусу (цех по переробці лісу) загальною площею 715,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с.48).

На спростування порушення в частині завищення витрат на сушіння ламелі СПД ОСОБА_3 надав бухгалтерську довідку-специфікацію (том 1 а.с.43), в якій зазначено, що для висушування однієї партії ламелі дубової в кількості 2 500-2 700 м.кв. сушильна камера працює 72-120 год. і використовує 2 016-3 360 л дизельного палива на одну партію продукції; ксерокопію паспорту на апарат опалювальний, працюючий на рідкому паливі (том 2 а.с.90-95); журнали-ордери і відомості по рахунку 203 «Паливо» (том2 а.с.96-97), з яких вбачається, що за 2014 рік висушено ламелі 45 876 м.кв., на сушку якої витрачено 78 120 л дизпалива на загальну суму 897 299 грн. 20 коп., за 2015 рік висушено ламелі 33 440 м.кв., на сушку якої витрачено 105 280 л дизпалива на загальну суму 1 527 560 грн. 90 коп., при цьому норма витрат дизпалива за 1 год. сушіння становить 28 л.

Однак, суд критично оцінює вказані докази, оскільки в паспорті на апарат опалювальний вказано, що норма використання пального становить 1,0 л - 1,5 л/год., що суперечить наданій позивачем інформації про витрати дизпалива 28 л/год. Крім того, вказані у журналах-ордерах і відомостях по рахунку 203 «Паливо» показники витраченого дизпалива на сушіння ламелі у 2014-2015 роках суперечать показникам, зазначеним самим же позивачем у структурі валових витрат, що надавалась СПД ОСОБА_3 при проведенні перевірки (том 2 а.с.163). Разом з тим, бухгалтерська довідка-специфікація не є калькуляцією виходу одиниці готової продукції (1 кв.м ламелі) з сировини (1 кв.м пиловника), оскільки не містить в собі усіх елементів витрат, що формують собівартість продукції.

За вказаних обставин суд вважає обгрунтованим висновок Луцької ОДПІ про непідтвердження позивачем статті витрат на сушіння ламелі за 2014-2015 роки на загальну суму 1 976 891 грн. 41 коп. (в тому числі: за 2014 рік на суму 1 191 251 грн. 41 коп., за 2015 рік на суму 785 640 грн.).

Крім того, як встановлено в ході перевірок, згідно пред'явлених шляхових листів міжнародного значення та по Україні позивачем підтверджено витрати по придбанню дизпалива, що безпосередньо пов'язані з одержанням доходу за 2014 рік в сумі 479 670 грн. та за 2015 рік в сумі 576 738 грн., що не відповідає наданій підприємцем структурі валових витрат в частині витрат на дизпаливо, внаслідок чого СПД ОСОБА_3 завищено дану структуру витрат за 2014 рік на 219 953 грн. 84 коп., за 2015 рік на 999 337 грн. 02 коп.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаного порушення позивач суду не надав.

Водночас, як свідчать подорожні листи вантажних автомобілів за 2014-2015 роки, надані СПД ОСОБА_3 в ході перевірки та не взяті до уваги контролюючим органом (том 2 а.с.123-151), вони заповнені частково, у графах 18 «звідки взяти вантаж» і 19 «куди поставити вантаж» внесено запис «по області», не зазначено найменування вантажу, відстань перевезення, кількість вантажу, номерів товарно-транспортних накладних і талонів замовника, маршрут руху, відсутній особистий підпис підприємця або іншого працівника без ідентифікації особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За таких обставин вказані подорожні листи не є належними первинними документами, що підтверджують факт понесення витрат на дизпаливо, отже висновки Луцької ОДПІ в цій частині відповідають фактичним обставинам справи.

Також, з актів перевірок вбачається, що протягом 2015 року СПД ОСОБА_3 було придбано деревину загальною вартістю 619 160 грн. 75 коп., залишок станом на 31 грудня 2015 року становив 54 987 грн. 97 коп., отже дана стаття витрат за 2015 рік становить 564 175 грн. 78 коп., однак позивачем задекларовано - 668 771 грн. 57 коп. Жодних спростувань щодо вказаного порушення позивач суду не надав. Таким чином, позивачем завищено витрати по придбанню лісоматеріалів за 2015 рік на 104 595 грн. 79 коп., оскільки в силу приписів пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат включаються лише ті витрати, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Водночас, судом встановлено, що в ході перевірок позивача контролюючим органом збільшено суми по статтях витрат, наданих підприємцем, як податки та послуги банку, біржі за 2014 рік на 88 199 грн. 58 коп. та за 2015 рік на 44 408 грн. 79 коп. та враховано вказані суми в рахунок зменшення суми завищених витрат за вказані періоди.

Крім того, як свідчать матеріали справи, в ході позапланової перевірки на підтвердження додатково понесених витрат позивач надав документи по придбанню дуба-пиловника за 2014 рік на загальну суму 265 406 грн. 65 коп., а саме: ТТН №007872 від 03.07.2014 року, видана ДП «Ковельське ЛГ» на суму 34 991 грн. 65 коп, дуб-пиловник в кількості 18,35 куб.м; ТТН №000114 від 07.06.2014 року, видана ДП «Володимир-Волинське ЛГ» на суму 75 194 грн., дуб-пиловник в кількості 29 куб.м; ТТН №009550 від 18.06.2014 року, видана ДП «Ківерцівське ЛГ» на суму 79 462 грн., дуб-пиловник в кількості 27 куб.м; ТТН №000144 від 10.10.2014 року, видана ДП «Володимир-Волинське ЛГ» на суму 75 760 грн., дуб-пиловник в кількості 24,4 куб.м. Однак, документів на підтвердження оплати вищевказаних ТМЦ, видаткових накладних в ході перевірки позивач не надав, внаслідок чого, як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, вказані ТТН не були ним враховані в рахунок збільшення суми по відповідній статті витрат.

В ході судового розгляду позивач надав суду копії квитанцій до прибуткового касового ордеру, які засвідчують факт внесення ФОП ОСОБА_3 готівкових коштів в каси державних лісгоспів на підтвердження факту оплати вищезгаданих ТТН (том 2 а.с.98).

Разом з тим, суд не приймає до уваги вказані копії квитанцій як підтвердження факту понесення СПД ОСОБА_3 витрат у 2014 році на придбання лісоматеріалів, оскільки як вищезгадані ТТН, так і видаткові накладні державних підприємств на відпуск деревини позивачу у вказаній в ТТН кількості та сумі в матеріалах справи відсутні. Крім того, стаття витрат на лісоматеріали, яка була надана позивачем в ході проведення перевірки, підтверджена контролюючим органом, отже згадані ТТН не були задекларовані позивачем у відповідному звітному періоді.

Водночас згідно з абзацом першим пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або протягом п'яти робочих днів з дня одержання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наведене дає підстави дійти висновку, що будь-які документи, які не були подані платником податків до перевірки, вважаються такими, що були відсутні у нього на час складення звітності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірними висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат за 2014 рік на 1 323 005 грн. 67 коп., за 2015 рік на 1 845 164 грн. 02 коп., внаслідок чого СПД ОСОБА_3 занижено оподатковуваний дохід (різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця) за перевірений період та занижено податок з доходів фізичних осіб за 2014 рік на 222 503 грн. 97 коп., за 2015 рік на 362 973 грн. 55 коп., всього - на 585 477 грн. 52 коп.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як встановлено пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0050391304 від 12 вересня 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 585 477 грн. 52 коп. за основним платежем, на 146 396 грн. 38 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями прийняте контролюючим органом в межах визначених повноважень та відповідно до чинного законодавства, а тому є правомірним.

При цьому суд зазначає, що покликання позивача на формулювання контролюючим органом порушення ним вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, якої не існує в цьому Кодексі, є необгрунтовані, оскільки вказана стаття ПК України регламентувала перелік витрат, які не враховувалися при визначенні оподатковуваного прибутку в період до 01.01.2015 року. Водночас твердження позивача про невідповідність виявлених перевіркою порушень норм податкового законодавства в Описовій частині акту наведеним порушенням у Висновку акту перевірку не спростовують встановленого контролюючим органом завищення підприємцем валових витрат та не є самостійною правовою підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2017 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Позивач, як платник єдиного внеску, відповідно до статті 6 Закону №2464-VI зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною третьою статті 7 Закону №2464-VI визначено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Як встановлено пунктом 4 частини першої статті 1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, оскільки судом встановлено заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2014-2015 роки, який є базою нарахування єдиного внеску за ставкою 34,7%, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 вересня 2016 року №Ф-0050421304 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 158 592 грн. 51 коп.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції - накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що рішення №0050441304 від 12 вересня 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 15 859 грн. 25 коп., є правомірним.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Луцька ОДПІ як суб'єкт владних повноважень довела правомірність прийнятих рішень, а тому в задоволенні адміністративного позову СПД ОСОБА_3 слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 23 січня 2017 року.