Постанова № 64226929, 16.01.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 січня 2017 р. Справа № №802/840/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Слободонюка Михайла Васильовича,

суддів: Богоноса Михайла Богдановича

Сала Павла Ігоровича

за участю:

секретаря судового засідання: Волощук А.М.

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача 1: Жолинської В.В.

представника відповідача 2: Данильченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (відповідач 1), Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про: визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) з позовом до Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - Урядовий уповноважений, відповідач 1), Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент, відповідач 2), у якому просить суд:

- визнати бездіяльність та тяганину Урядового уповноваженого у справах Європейського суду та Департаменту ДВС Мін'юсту щодо відсутності контролю і координації дій при виконанні рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" від 17.07.14р. № 25663/02, в частини, що до цього часу є невиконана, а саме невиплачена сума повного розрахунку - неправомірними;

- зобов'язати Урядового уповноваженого у справах Європейського суду Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ - 00015622) поновити порушені права ОСОБА_2 шляхом координації дій і контролю за витребуванням Департаментом ДВС Мін'юсту з ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві зведеного виконавчого провадження майнового характеру по боргу ДАК "Укрресурси" перед ним та перерахунку йому суми повного розрахунку з наданням суду всієї документації, або належно завірені копії, по інформуванню Кабміну України стосовно виконання зазначеного рішення Європейського суду;

- зобов'язати Департамент ДВС Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ - 00015622) негайно витребувати з ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві зведене виконавче провадження майнового характеру по боргу ДАК "Укрресурси" перед ОСОБА_2 та провести перерахунок боргу невиплаченої суми повного розрахунку і надати суду матеріали виконавчого провадження чи належно завірену копію;

- визнати явку Державного виконавця Департаменту ДВС, в якого перебуває на виконанні рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року з матеріалами виконавчого провадження та координатора від Урядового Уповноваженого, відповідального за виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року з матеріалами контролю, координації та інформування Кабміну про хід виконання зазначеного рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року до суду - обов'язковою;

- стягнути з Відповідачів, солідарно, моральну шкоду в розмірі 25 000 грн. з кожного та відшкодувати понесені ОСОБА_2 фактичні витрати по захисту свого порушеного права в судовому і досудовому порядку в розмірі по 1250,00 грн., з кожного.

Під час судового розгляду справи позивач на підставі ст.ст. 51, 137 КАС України уточнив раніше заявлені позовні вимоги в частині вимог майнового характеру (т. 1 а.с. 135, т. 3 а.с. 21) та остаточно просив суд зобов'язати Департамент ДВС Міністерства юстиції України провести перерахунок 1396695,57 грн. боргу невиплаченої і безспірної суми повного розрахунку станом на 05.08.2016 року.

Позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю Урядового уповноваженого у справах Європейського суду та Департаменту ДВС Мін'юсту, яка полягає у відсутності контролю і координації дій при виконанні рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" від 17.07.14р. № 25663/02, в частині, що стосується виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року, внаслідок чого з ним не проведено повний розрахунок боргу невиплаченої суми при звільненні з ДАК "Укрресурси" який, станом на 05.08.2016 року становить 1396695,57 грн. Дана сума на думку позивача є безспірною, оскільки визначена згідно ухвали господарського суду м. Києва від 28.07.16 року у справі №46/436-б, якою ОСОБА_2 визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на відповідну суму, та яка, на його переконання, підлягає стягненню в порядку виконання РЄСПЛ від 17.07.2014 року.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що викладені у наданих суду письмових запереченнях проти позову за вх. №13502 від 29.06.2016 року, у яких зазначив, що жодної бездіяльності Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини допущено не було, адже останнім, в межах визначеного законодавством строку, було виконано усі необхідні дії, що належать до його компетенції, для забезпечення належної координації та виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року. Також зазначив, що Урядовий уповноважений не наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за витребуванням відповідачем 2 з ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві зведеного виконавчого провадження майнового характеру по боргу ДАК "Укрресурси" перед ОСОБА_2 та перерахунку йому суми повного розрахунку. З огляду на викладене вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог також заперечив посилаючись на обставини, що відображенні у письмових запереченнях за вх. №1245 від 13.01.2017 року, у яких зазначив, що постановою Вінницького окружного адміністративно суду від 18.04.2016 року (справа №802/82/16-а), яка набрала законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 року, визнано протиправною бездіяльність Департаменту щодо виконання рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_2 при звільненні з роботи в ДАК «Укрресурси» та зобов'язано Департамент вчинити дії, спрямовані на виплату ОСОБА_2 невиплаченої заборгованості в сумі 1 188 937,30 грн., а також протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення. На виконання даної постанови, платіжним дорученням Міністерства юстиції України №2994 від 03.08.2016 року ОСОБА_2 була сплачена заборгованість на загальну суму 1 188 937,30 грн. та платіжним дорученням Міністерства юстиції України №3225 від 22.08.2016 року сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі 20,37 грн. Крім того, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.08.2016 прийнято звіт Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року по справі №802/82/16-а.

Таким чином представник відповідача 2 вказує на те, що рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року є виконаним фактично у повному обсязі, у зв'язку з чим 13.09.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 та інші проти України» від 17.07.2014 року №25663/02, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.09.2016 року також оскаржувалась ОСОБА_2 в судовому порядку, однак постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року (справа №802/1462/16-а), яка набрала законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року, у задоволенні вимог ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача 2 зазначив, що даним позовом позивач фактично вимагає щоб рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року поширювалось на всі інші рішення національних судів, яких не існувало на момент прийняття остаточного рішення Європейським судом з прав люди, а також на майбутні рішення національних судів України (незалежно від їх юрисдикції), де ОСОБА_2 буде позивачем, таким чином домагаючись безкінечного виконання вказаного рішення ЄСПЛ з метою завдання збитків Державному бюджету України в особливо великих розмірах.

З огляду на викладені обставини та враховуючи, що рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року є виконаним фактично у повному обсязі, представник відповідача 2 просить суд відмовити у задоволенні вимог даного адміністративного позову.

Представник Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статті 128 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 17.07.2014 р. Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі № 25663/02 "ОСОБА_2 та інші проти України", яким зобов'язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_2 підлягають виконанню:

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р.;

- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006 р.;

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 р.;

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.04.2007 р.;

- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 р.

Зокрема, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р. по справі № 2-200/2004 стосувалось зобов'язання ДАК "Укрресурси" змінити дату наказу № 25-а-к від 07.03.2002р. про звільнення ОСОБА_2, виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001р., та провести з ним повний розрахунок.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О.В. від 13.08.2014 р. відкрито виконавче провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" та зобов'язано боржника добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

З матеріалів справи судом встановлено, що на час звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом (червень 2016 року), залишалось невиконаним лише рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р. по справі № 2-200/2004 в частині проведення з ОСОБА_2 повного розрахунку.

При цьому постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року по справі №802/82/16-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 року, встановлено, що сума заборгованості, яка підлягає виплаті ОСОБА_2 згідно з рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р. та на виконання РЄСПЛ, є визначеною (станом на жовтень 2015 року) і становить 1900147,03 грн. Разом із тим, беручи до уваги факт виплати ОСОБА_2 коштів на загальну суму 711 209,73 грн., які входять в суму повного розрахунку при звільненні з ДАК "Укрресурси" станом на жовтень 2015 року, тобто в суму 1 900 147,03 грн., останньому необхідно виплатити заборгованість в сумі 1188937,30 грн.

В подальшому, на виконання вищевказаної постанови суду від 18.04.2016 року, за вимогою Департаменту ДВС, Міністерством юстиції України перераховано ОСОБА_2 кошти в сумі 1188937,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2994 від 03.08.2016 року та подано до суду звіт про виконання постанови від 18.04.2016 року у справі №802/82/16-а, який прийнято ухвалою від 29.08.2016 року.

Поряд із цим судом встановлено, що за наступний період, який не охоплювався межами заявлених позивачем вимог у адміністративній справі № 802/82/16-а, національними судами було прийнято цілий ряд рішень про стягнення на користь ОСОБА_2 з ДАК "Укрресурси" коштів за затримку розрахунків при звільненні, які набрали законної сили, в тому числі: рішення Вінницького міського суду від 04.12.2015р. по справі № 127/23627/15-ц, яким стягнуто на користь ОСОБА_2 з ДАК "Укрресурси" 48000 грн.; рішення апеляційного суду Вінницької області від 01.04.2016р. по справі № 127/27237/15-ц, яким стягнуто на користь ОСОБА_2 з ДАК "Укрресурси" 25446,57 грн.; рішення Вінницького міського суду від 02.02.2016р. по справі № 127/28655/15-ц, яким стягнуто на користь ОСОБА_2 з ДАК "Укрресурси" 767322 грн. та рішення Вінницького міського суду від 01.05.2016р. по справі №127/7801/16-ц, яким стягнуто на користь ОСОБА_2 з ДАК "Укрресурси" 506827 грн. Всього ж даними рішенням задоволено вимоги ОСОБА_2 на суму 1347595,57 грн.

Водночас, ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.07.2016 року по справі № 46/436-б ОСОБА_2 було визнано кредитором ДАК "Укрресурси" на суму 1396595,57 грн. (визначену рішеннями місцевих судів), яку, як вважає позивач, Департамент ДВС Міністерства юстиції України має виплатити йому в межах виконавчого провадження ВП №44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року.

За наслідками виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016р. по справі № 802/82/16-а та прийняття судом 29.08.2016 року звіту про виконання даного рішення, 13.09.2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 та інші проти України» від 17.07.2014 року №25663/02, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку із фактичним виконанням рішення.

Не погоджуючись із даною постановою державного виконавця від 13.09.2016 року, ОСОБА_2 оскаржив її до Вінницького окружного адміністративного суду, заявивши одночасно і вимогу щодо зобов'язання Департамент ДВС Мін'юсту України перерахувати кошти в сумі 1441074,23 грн., як складову повного розрахунку, що не виплачена станом на 01.09.2016 року, встановлену рішеннями місцевих судів, що набули законної сили (справа №802/1462/16-а).

Оскарження позивачем постанови про закінчення виконавчого провадження з одночасним заявленням вимоги щодо проведення повного розрахунку суми невиплачених коштів, розмір яких повністю охоплює і ту суму, яка була заявлена позивачем у межах даної справи, спонукало суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України винести ухвалу від 06.10.2016 року про зупинення провадження у даній адміністративній справи № 802/840/16-а до набрання законної сили судовим рішення у справі № 802/1462/16-а.

Встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року по справі №802/1462/16-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року, у задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2016 року у відкритті касаційного провадження по даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 відмовлено у зв'язку з її необґрунтованістю.

В той же час, 12.01.2017 року заступником начальника відділу Печерського районного відділу ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Заєць Т.І. винесено постанова про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №49014939 по виконавчому листу № 2-200/2004, виданому на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р., на підставі п. 9, 12 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактично повне виконання рішення).

З огляду на викладене представник Департаменту ДВС переконує суд, що оскільки Рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17.07.2014 року у праві «ОСОБА_2 та інші проти України», де ОСОБА_2 є одним із заявників - виконано фактично у повному обсязі, і обставини його виконання знайшли своє судове визнання у справі № 802/1462/16-а, рішення по якій набрало законної сили, тому будь-яких правових підстав для задоволення вимог даного адміністративного позову не має.

Натомість позивач у своїх додаткових поясненнях, наданих в судовому засіданні 16.01.2017 року, почав обґрунтовувати заявлений позов іншими мотивами, раніше не відображеними у адміністративному позові, суть яких зводить до того, що закінчення виконавчого провадження, на його думку, не перешкоджає продовженню вжиття відповідачами додаткових заходів індивідуального характеру, спрямованих на повне виконання рішення Європейського суду з прав людини у його справі.

Беручи до уваги вищенаведені обставини та виходячи з предмету спору у цій адміністративній справі, суд керується такими мотивами, надаючи оцінку спірним правовідносинам та заявленим позовним вимогам.

В силу положень ч. 1 ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України врегульовані Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ); б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Згідно ст. 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Частиною 1-3 статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

У відповідності до статті 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, якими є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Статтею 11 цього ж Закону визначено, що протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства;

б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.

Контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.

Орган представництва в рамках здійснення передбаченого частиною другою цієї статті контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем'єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" представництво України в Європейському суді з прав людини та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах, в яких Україна є стороною, здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

В той же час пунктом 9 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Так, надаючи оцінку позовній вимозі позивача про визнання неправомірною бездіяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду та Департаменту ДВС Мін'юсту щодо відсутності контролю і координації дій при виконанні рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" від 17.07.14р. № 25663/02, в частини, що до цього часу є невиконана, а саме невиплачена сума повного розрахунку, то суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи судом з'ясовано, що бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів координації та контролю за виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.14 року уже неодноразово оскаржувалась ОСОБА_2 в судовому порядку.

Зокрема, встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2016 року у справі № 802/3745/15-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 року, було визнано протиправною бездіяльність Урядового повноваженого у справах Європейського суду з прав людини та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо нездійснення координації та контролю за виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" в частині, яка станом на день ухвалення цього рішення (тобто станом на 27.01.2016 року), залишилась невиконаною.

Наступний раз бездіяльність Департаменту ДВС Мін'юсті України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014р. у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 щодо проведення з ОСОБА_2 повного розрахунку при звільненні з роботи в ДАК "Укрресурси" оскаржувалась позивачем в межах судового провадження у справі № 802/82/16-а, по якій винесено рішення судом 18.04.2016 року.

Тобто, виходячи зі змісту заявлених вимог у даній адміністративній справі, предмет даного позову є фактичним продовженням предметів судового оскарження у справах № 802/3745/16-а та № 802/82/16-а, тільки стосується наступного періоду. Таким чином в межах розгляду даної справи слід досліджувати обставини наявності чи відсутності з боку відповідачів заходів координації та контролю за виконанням рішення Європейського суду з прав людини, що мали місце після прийняття Вінницьким окружним адміністративним судом постанов у справах № 802/3745/15-а та № 802/82/16-а.

Як вбачається із матеріалів справи з моменту прийняття Європейським судом з прав людини рішення у справі № 25663/02 від 17.07.2014 року "ОСОБА_2 та інші проти України" Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини листом від 04.08.2014 року № 3611-0-30-14/12.0.1/6921 на виконання п. «а» ч. 1 ст. 7 та п «а» ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» було повідомлено ОСОБА_2 про винесення такого рішення, надано роз'яснення щодо порядку і строків його виконання, роз'яснено його право подати до Державної виконавчої служби України заяву про виплату відшкодування, а також щодо права заявника порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства.

Крім того, оскільки державна виконавча служба є органом, відповідальним за виконання передбачених у рішенні Європейського суду у справі «ОСОБА_2 та інші проти України» додаткових заходів індивідуального характеру, Урядовим уповноваженим відповідно до вимог пункту «б» частини першої статті 7 та пункту «б» частини першої статті 11 Закону було поінформовано Державну виконавчу службу України про заходи, які необхідно вжити на виконання рішення Європейського суду, зокрема, виплати відшкодування та виконання рішень національних органів, які підлягають виконанню.

Враховуючи що боржником за рішеннями національних судів, винесених на користь ОСОБА_2, які були предметом розгляду в Європейському суді, є ДАК «Укрресурси» Урядовим уповноваженим на виконання вимог статті 5 Закону було направлено лист від 04.08.2014 № 3611-0-30-14/12.0.1/6917 на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та ліквідатора ДАК «Укрресурси». У зазначеному листі ліквідатору було запропоновано надати інформацію про стан виконання вказаних рішень національних судів, повідомити про вжиті заходи для їх виконання, а також у випадку, якщо вони залишаються невиконаними, повідомити причину їх невиконання та вжити термінових заходів для такого виконання.

Наказом Арбітражного керуючого - ліквідатора від 01.12.2015 року № 1 на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 року було змінено дату звільнення ОСОБА_2 з 08.05.2012 року на 01.12.2015 року та внесено відповідний запис до трудової книжки позивача.

Також, з метою координації належного виконання рішення Європейського суду у справі «ОСОБА_2 та інші проти України» в частині заяви позивача Урядовим уповноваженим було направлено запит від 19.05.2016 до Департаменту ДВС щодо поточного стану і наслідків виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004, у відповідь на який Департамент ДВС повідомив, що в ході виконання зазначеного рішення Європейського суду на користь ОСОБА_2 платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 02.10.2014 року № 7141 перераховані кошти у розмірі 32603,10 грн. (еквівалент 2000 євро), та платіжним дорученням від 08.10.2014 року № 7330 у розмірі 12387,28 грн.

Поряд із цим судом також встановлено, що Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини був залучений в якості третьої особи до розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом справи №802/82/16-а за позовом ОСОБА_2 щодо оскарження бездіяльності Департаменту ДВС, що свого роду також було спрямовано на забезпечення певної інформаційно-координуючої мети.

Так, за наслідками набрання постановою суду від 18.04.2016 року у справі № 802/82/16-а законної сили, 24.06.2016 року службовою запискою №5023/12.0.1/48-16 Урядовий уповноважений в черговий раз звернувся до Департаменту ДВС з проханням терміново вжити заходів щодо виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 року в рамках рішення «ОСОБА_2 та інші проти України».

08.07.2016 року державним виконавцем Департаменту ДВС в адрес Державної казначейської служби України надіслана вимога №65/23 щодо виконання рішень національного суду, копія якої відома направлялась як Урядовому уповноваженому так і ОСОБА_2

01.08.2016 року державним виконавцем Департаменту ДВС в адрес Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України направлено вимогу № 65/23 щодо проведення дій спрямованих на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" щодо перерахування на користь ОСОБА_2 1188937,30 грн. заборгованості, визначеної постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016р. по справі № 802/82/16-а, про що також було проінформовано Урядового уповноваженого.

Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 03.08.2016 року позивачу сплачена заборгованість на загальну суму 1188937,30 грн., а іншим платіжним дорученням № 3225 від 22.08.2016 року - пеня у розмірі 20,37 грн. за несвоєчасне виконання рішення Суду.

Наведені обставини слугували підставою для прийняття 29.08.2016 року Вінницьким окружним адміністративним судом звіту про повне виконання постанови суду від 18.04.2016 року №802/82/16-а. Як наслідок - державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС 13.09.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" у зв'язку з фактичним повним його виконання, правомірність якої також була підтверджена у судовому порядку.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідачами було вчинено усі необхідні дії, що належать до їх компетенції, з метою забезпечення належної координації та контролю за виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 року, наслідком чого стало закінчення відповідного виконавчого провадження ВП № 44360795 у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення Суду.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання неправомірною бездіяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду та Департаменту ДВС Мін'юсту щодо відсутності контролю і координації дій при виконанні рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" від 17.07.14р. № 25663/02, в частини, що до цього часу є невиконана, є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Натомість, визначаючись щодо вимоги позивача про зобов'язання Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини поновити порушені права ОСОБА_2 шляхом координації дій і контролю за витребуванням Департаментом ДВС Мін'юсту з ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві зведеного виконавчого провадження та проведення перерахунку боргу невиплаченої суми повного розрахунку і надання суду матеріалів виконавчого провадження, чи належно завірених копій, то суд зазначає наступне.

Так, компетенція Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час виконання рішень Європейського суду визначена положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 31.05.2006 № 784, якою визначено, що Урядовий уповноважений є посадовою особою, яка забезпечує, окрім іншого, координацію виконання рішень Європейського суду та інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання таких рішень.

Водночас положеннями пункту 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, рішення Європейського суду з урахуванням особливостей, передбачених Законом, підлягають примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

При цьому державний виконавець відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» наділений правами та обов'язками, які дозволяють йому здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень.

Крім того, відповідно до частини 7 статті 83 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, виходячи із аналізу зазначених положень, відповідач 1 не наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за витребуванням Департаментом ДВС МЮ з ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві зведеного виконавчого провадження майнового характеру по боргу ДАК «Укрресурси» перед ОСОБА_2 та перерахунку йому суми повного розрахунку з наданням суду всієї документації, або належно завірених копій, та по інформуванню Кабінету Міністрів України стосовно виконання зазначеного рішення Європейського суду.

З огляду на викладене, дана позовна вимога, на переконання суду, виходять за межі законодавчо закріплених повноважень Урядового уповноваженого, а тому задоволенню також не підлягає.

Що ж до вимоги про зобов'язання Департамент ДВС Міністерства юстиції України негайно витребувати із ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві зведеного виконавчого провадження майнового характеру по боргу ДАК «Укрресурси» то слід зазначити, що чинним на час звернення позивача до суду законодавством (Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5) передбачено певну процедуру передачі виконавчих проваджень з метою перевірки законності та в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

В даному ж випадку законодавчо відсутні підстави витребування виконавчого провадження з відділу ДВС Печерського РУЮ у м. Києві, саме з метою виконання, до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

Поряд із цим, надаючи оцінку іншій позовній вимозі позивача про зобов'язання Департамент ДВС Міністерства юстиції України провести перерахунок 1396695,57 грн. боргу невиплаченої суми повного розрахунку і надати суду матеріали виконавчого провадження, чи належно завірену копію, суд дійшов наступних висновків.

Так, обґрунтовуючи дану вимогу ОСОБА_2 зазначає, що згідно його розрахунку (том 3 а. с. 21), станом на 05.08.2016 року невиплаченою сумою повного розрахунку є 1396695,57 грн., яка визначена згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 28.07.16 р. у справі №46/436-б (т. 2 а.с. 212, 213) на підставі рішень місцевих судів м. Вінниці, тобто є безспірною, та на його думку підлягає стягненню в порядку виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року.

Проте судом встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року по справі №802/1462/16-а, яка набрала законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 року, було відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2, в тому числі і у вимозі про зобов'язання Департамент ДВС Мін'юсту України усунути порушення прав шляхом негайного і в примусовому порядку виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.14р. у справі №25663/02, в частині перерахування коштів в сумі 1441074,23 грн., як складову повного розрахунку, що не виплачена станом на 01.09.2016 року, встановлену рішеннями місцевих судів м. Вінниці, що набули законної сили.

При цьому суд звертає увагу на те, що сума коштів заявлена позивачем для перерахунку у даній справі в розмірі 1396695,57 грн. станом на 05.08.2016 року, була включена ОСОБА_2 в заявлені ним вимоги у справі №802/1462/16-а як складова частина повного розрахунку станом на 01.09.2016 року в загальній сумі 1441074,23 грн.

Таким чином під час розгляду справи №802/1462/16-а судом було надано оцінку правомірності вимоги позивача щодо зобов'язання Департамент ДВС усунути порушення прав шляхом негайного і в примусовому порядку виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.14 року у справі №25663/02, в частині перерахування коштів в сумі 1441074,23 грн., невиплачених станом на 01.09.2016 року, які в свою чергу включали і заявлену у даній справі суму коштів, визначених за тих самих підстав (згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 28.07.16 р. у справі №46/436-б та рішень місцевих судів) тільки станом на 05.08.2016 року.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що дана вимога ОСОБА_2 про перерахунок складової повного розрахунку, яка не виплачена станом на 05.08.2016 року, уже була фактично розглянута по суті Вінницьким окружним адміністративним судом під час розгляду справи №802/1462/16-а, в межах заявленої позивачем вимоги про перерахунок коштів в сумі 1441074,23 грн., як складову повного розрахунку, що не виплачена станом на 01.09.2016 року.

Враховуючи вищевикладене підстав для задоволення позову в частині вимог ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача 2 провести перерахунок 1396695,57 грн. боргу невиплаченої суми повного розрахунку, наразі не має.

Що ж до доводів позивача про те, що така сума підлягає перерахуванню в межах виконання рішення ЄСПЛ в порядку вжиття додаткових заходів індивідуального характеру незалежно від закінчення виконавчого провадження ВП №44360795 по виконанню рішення ЄСПЛ від 17.07.2014р., то необхідно врахувати, що згідно встановлених судовими рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду у справах № 802/82/16-а від 18.04.2016р. та № 802/1462/16-а від 31.10.2016 року обставин, закінчення виконавчого провадження ВП №44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_2 та інші проти України» від 17.07.2014р. №25663/02 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» було обумовлено саме фактом підтвердження виконання усіх судових рішень національних судів, зазначених у Додатку до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014р., як таких, що підлягали виконанню.

Тобто виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" було пов'язане із необхідністю виконання рішень національних судів України, а отже за своєю суттю сама така форма виконання Рішення і вважалося додатковим заходом індивідуального характеру. Такі заходи могли бути виконані саме в межах виконавчого провадження ВП №44360795 та згідно постанови державного виконавця від 13.09.2016 року - виконані в повному обсязі, що стало наслідком закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення ЄСПЛ № 25663/02 від 17.07.2014р.

Дані обставини підтверджуються такими, що набрали законної сили постановами Вінницького окружного адміністративного суду у справах № 802/82/16-а та № 802/1462/16-а, а тому додатковому доказуванню не підлягають.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання обов'язковою явки до суду Державного виконавця Департаменту ДВС, в якого перебуває на виконанні рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року з матеріалами виконавчого провадження та координатора від Урядового Уповноваженого, відповідального за виконання рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року з матеріалами контролю, координації та інформування Кабміну про хід виконання зазначеного рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 року, позаяк така вимога ОСОБА_2 не є позовною вимогою в розумінні статті 105 КАС України, а становить собою лише процесуальне питання, що вирішується судом під час розгляду справи.

Розглядаючи наступну позовну вимогу ОСОБА_2 щодо стягнення з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 25000 грн. з кожного, а також понесені витрати пов'язані із захистом його порушеного права в розмірі 1250 грн. з кожного, то суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Оскільки підстав для задоволення заявлених ОСОБА_2 вимог публічно-правового характеру не має, розмір моральної шкоди та підстави її заподіяння позивачем також доведеними не були, тому така вимога, як похідна від попередніх, задоволенню не підлягає. Теж саме стосується і інших витрат, які, як вважає позивач, він поніс у зв'язку із зверненням до суду з даним адміністративним позовом.

В силу положень ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд доходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Слободонюк Михайло Васильович Судді: Богоніс Михайло Богданович Сало Павло Ігорович