Постанова № 64226914, 19.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2017 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Слоквенко Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-4 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 гривень на користь держави з конфіскацією 25401 гривень 03 копійок винагороди, отриманої за сумісництвом,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-4 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн. на користь держави з конфіскацією 25401 гривень 03 копійок винагороди, отриманої за сумісництвом.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбачено ст. 172-4 КУпАП, а в іншому випадку - змінити суму конфіскації винагороди, отриманої за сумісництвом, визначивши її в розмірі 11 745, 59 гривень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, судом першої інстанції не було дотримано вимог ст.ст.268,279,280 КУпАП, а постанова винесена незаконно, з порушенням норм матеріального і процесуального права. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутня будь-яка достовірна інформація, яка би чітко та однозначно вказувала на момент виявлення корупційного правопорушення, з якого повинен обчислюватися строк, передбачений ч.3 ст.38 КУпАП. Провадження по справі розпочате неправомірно. Вина не доведена, в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він станом на 07 жовтня 2016 року вже не був суб'єктом відповідальності за дане правопорушення. Суд взяв до уваги розрахункову суму нарахованого, а не отриманого доходу, і дійшов хибного висновку про те, що сума винагороди отриманої за сумісництвом складає 25 401,03 грн.. Суд порушив принцип диспозитивності та змагальності при здійсненні правосуддя, не вжив заходів для з'ясування всіх обставин по справі, не прийняв до уваги, що в матеріалах справи відсутні копії розрахунково-платіжних відомостей, на які посилається суд в мотивувальній частині постанови, і які вказані в якості доказів в протоколі про адміністративне правопорушення. Копії документів під назвою «Расчетный лист 2016 р» «Расчетный лист 2015 р» не мають належних реквізитів і оформлені без дотримання вищевказаних вимог законодавства, а на документі зобов'язання про ознайомлення з вимогами ЗУ «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07 квітня 2011 року підпис виконано не ОСОБА_2, а іншою особою, на документі «Присяга» відсутня дата його підписання, рік вказано неправильно, оскільки ОСОБА_2 прийнятий на роботу у 2011 році, а тому немає підстав вважати їх належними та допустимими доказами по справі. Також апелянт вказує на те, що судом неправильно покладено на його підзахисного обов'язок доказування своєї невинуватості.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку про задоволення поданої скарги, виходячи з наступного.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що постанова судді є незаконною, а при її винесені судом було допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, є необґрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З постанови суду вбачається, що вона складена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в ній фактичні обставини викладені та досліджені в повному обсязі і відповідають матеріалам справи та підтверджуються здобутими по справі доказами, будь-яких порушень під час її ухвалення не виявлено, тому відповідні доводи апелянта є необгрунтованими.

Вина ОСОБА_2 в скоєнні адміністративного правопорушення за обставин, вказаних у постанові суду, повністю доведена матеріалами. Правопорушник визнав свою вину в повному обсязі. Його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.172-4 КУпАП.

Суд вважає безпідставними і доводи про те, що суд першої інстанції поклав на ОСОБА_2 обов'язок доказування своєї невинуватості, оскільки такого факту виявлено не було.

Зазначення апелянта з приводу того, що в матеріалах справи відсутня інформація, яка б вказувала на момент виявлення правопорушення, є обгрунтованим, однак таким, що не впливає на правильність висновків суду.

Таким чином, при перегляді справи, порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП при розгляді справи районним судом не встановлено, докази судом перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, враховані всі обставини, що мають значення для вирішення справи, а тому суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч.1 ст. 172-4 КУпАП.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги в частині неправильного встановлення судом розміру суми, отриманої за роботу за сумісництвом, і того, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він станом на 07 жовтня 2016 року вже не був суб'єктом відповідальності, є слушними та такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови судді, приймаючи рішення щодо розміру конфіскації винагороди, отриманої за сумісництвом, судом не взято до уваги той факт, що наказом управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 257 о/с від 06.10.2016 року старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_2 звільнено з посади контролера відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області за власним бажанням. Таким чином, ОСОБА_2 був суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно ст. 172-4 КУпАП, тільки до 06.10.2016 року. Але суд першої інстанції залишив поза увагою цей факт, і при визначенні розміру винагороди, отриманої ОСОБА_2 за сумісництвом у відділі охорони КП «Муніципальна поліція» Дніпропетровської міської ради, за основу розрахунку взяв період часу з 18.08.2016 року по 31.10.2016 року. До того ж, судом було взято до уваги суму нарахованого, а не отриманого доходу. Таким чином, суд помилково дійшов висновку про те, що сума винагороди, отриманої ОСОБА_2 за сумісництвом, яка підлягає стягненню з останнього, складає 25 401, 03 гривень, хоча, згідно довідки про доходи ОСОБА_2 від 15.12.2016 року, останній за час роботи у відділі охорони КП «Муніципальна поліція» Дніпропетровської міської ради з 18.08.2016 року по 06.10.2016 року отримав 11 745,59 гривень доходу за винятком податків без урахування аліментів, що і складає у даному випадку, згідно чинного законодавства, суму винагороди, отриманої ОСОБА_2 за сумісництвом, яка підлягає конфіскації.

Таким чином, вважаю необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а постанову судді першої інстанції - змінити в частині конфіскації винагороди, отриманої за сумісництвом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2016 року, якою ОСОБА_2, визнано винним у вчинені правопорушення, за ч.1 ст.172-4 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, 5100 грн. на користь держави з конфіскацією 25401 гривень 03 копійок винагороди - змінити в частині конфіскації винагороди, отриманої за сумісництвом.

Застосувати до ОСОБА_2 конфіскацію винагороди, отриманої за сумісництвом, в розмірі 11 745 (одинадцять тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 59 копійок.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області: Г.П. Слоквенко