Ухвала суду № 64226887, 10.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/253/17 Справа № 199/3345/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В. В. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Макарова М.О., Демченко Е.Л.,

за участі секретаря: Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 07 липня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про повернення майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Амур-Нижиьодиіпровоького районного суду м. Дніпропетровська від 07.07.2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення майна з чужого незаконного володіння було відмовлено /а.с. 27-28/.

З таким рішенням не погодився позивач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі /а.с.29-30/.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником складського приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 200 кв.м., що ним не заперечується.

Позивачем надано копію договору оренди від 28.08.2015 року, відповідно до умов якого ПП ОСОБА_3 передав ПП ОСОБА_2 складські приміщення площею 200 кв.м. за вищевказаною адресою строком до 31.12.2015 року, за актом прийому - передачі від цієї ж дати /а.с. 18,19/.

Оригіналу договору оренди від 28.08.2015 року позивачем не представлено, а в ході розгляду справи по суті в суді першої інстанції відповідач вказував, що такий правочин між ними не укладався.

Звертаючись з позовною заявою, ОСОБА_2 посилався на тс, що станом на 18.05.2015 року у рухомих складських приміщеннях по АДРЕСА_1 ним було розміщено на зберігання для особистих потреб належне йому на праві власності майно, а саме: автомобільний акумулятор 12v55Am вартістю 700 грн., мідевий кабель в оплітку довжиною 10 метрів вартістю 600 грн., крановий рівень ваги з комплектуючими ОНК-160М вартістю 16000 грн., кабель зварювальний довжиною 27 м. вартістю 1620 грн.. відходи промислової міді вагою 84 кг. вартістю 7980 грн., важелі ювелірні вартістю 300 грн.. коньячний напій в об'ємі 50 літрів вартістю 4500 грн., горілка в об'ємі 20 літрів вартістю 1000 грн., бензоріз «SHTIL» майна на 54150,00 грн., яке позивач просив витребувати у ОСОБА_3 або, у разі відсутності цього майна, стягнути з відповідача його вартість /а.с.1-3/.

Виходячи з доказів по справі та пояснень сторін, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню /а.с. 27-28/.

Зазначений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Всупереч вказаним вимогам закону, позивачем не надано жодних доказів, на підтвердження того, що майно, яке він просить йому повернути, знаходиться у відповідача, а також доказів того, що це майно йому належить.

Зокрема, як вбачається з апеляційної скарги, позивач ОСОБА_2 зазначає, що спірне майно знаходиться в Синельниківському MB ГУМВС України в Дніпропетровській області. Отже, отже ОСОБА_3 не є належним відповідачем у даній справі.

Крім того, як видно з договору оренди від 28.08.2015 року, на який посилається позивач, він був укладений між двома юридичними особами - ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_2 Між тим, даний позов був пред'явлений до суду ОСОБА_2, як фізичною особою, до фізичної особи - ОСОБА_3

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

На доводи апеляційної скарги щодо заміни первісного відповідача -ОСОБА_3 на належного - ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області (оскільки Синельниківське MB ГУМВС України в Дніпропетровській області не є юридичною особою), колегія суддів зауважує, що на стадії апеляційного розгляду справи така заміна сторони діючим ЦПК не передбачена. В свою чергу, у подальшому, позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовною заявою до належного відповідача (відповідачів).

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції залишається в силі, отже апеляційна скарга не задовольняється.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: