Рішення № 64223789, 08.12.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14110/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Дзюбі Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", звертаючись з позовом до суду, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором б/н від 25 червня 2009 року в розмірі 22459,19 грн., яка включає: заборгованість за кредитом в сумі - 13489,55 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі - 4518,70 грн.; заборгованість за пенею в сумі - 6289,26 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі - 850,00 грн. а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована ставка) в сумі - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) в сумі - 1045,68 грн., свою вимогу обґрунтовує тим, що 25 червня 2009 року ОСОБА_1 стала клієнтом ПАТ КБ "Приватбанк" ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "Приватбанк", згідно якої отримав кредит в сумі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "Приватбанк" складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитну карту зі встановленим кредитним лімітом. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 станом на 31 листопада 2015 року має заборгованість за Кредитним договором б/н від 14 липня 2011 року в сумі - 23535,11 грн., яка включає: заборгованість за кредитом в сумі - 3700,75 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі - 15487,45 грн.; заборгованість за пенею та комісією в сумі - 2750,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована ставка) в сумі - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) в сумі - 1096,91 грн., яку позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_2, а також відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати по сплаті судового збору, що є предметом позовних вимог.

Представник позивача Сафір Ф. О. в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала письмові заперечення на позов, просила відмовити в задоволення позову, у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 25 червня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № б/н, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 12000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків у розмірі 1,9% на місяць на суму залишку заборгованості на рахунку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України)

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами спору виникли відносини на підставі Кредитного договору б/н від 25 червня 2009 року, який укладено між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1, який складається з Анкети-заяви, та Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору.

При зверненні до суду, позивачем долучено до позовної заяви витягу Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс Архів умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https:privatbank.ua/terms/ затверджені ПАТ КБ «Приватбанк», що діяв на підставі ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 року, де пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт при порушенні строків платежів по кожному із грожових зобов'язань, передбачених діючим договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф розмір якого встановлений встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначені банком терміни.

Разом з тим, виходячи зі змісту долученої до справи копії вищезазначених Умов не убачається за можливе встановити дату прийняття цих Умов та орган управління юридичною особою, уповноважений приймати та затверджувати даний локальний нормативний акт, що унеможливлює з'ясувати чи діяли Умови та правила надання банківських послуг у цій редакції на момент укладання кредитного Договору, та відсутністю даних про те, з якими саме Умовами була ознайомлена ОСОБА_1

Верховний Суд України у справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Як встановлено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань по кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків з користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 17 серпня 2016 року виникла заборгованість по тілу кредиту в розмірі 13489,55 грн., процентам за користування кредитом в розмірі 4518,70 грн., тому в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, при визначені розміру заборгованості суд бере за основу розрахунок боргу долучений позивачем до позовної заяви, в свою чергу відповідач не скористався процесуальним правом надати докази на спростування визначеного позивачем розміру заборгованості та підтвердження факту належного виконання зобов'язань по кредитному договору, строк дії якого закінчився.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення пені за прострочене зобов'язання в розмірі 6289,26 грн. та пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі - 850,00 грн., штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 1045,68 грн. (процентна складова). що безпосередньо передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджені ПАТ КБ «Приватбанк», що діє на підставі ліцензії НБУ №22 від 05.10.2011 року, виходячи з наступного.

Так, Умови та правила надання банківських послуг встановлюють розміри винагороди за послуги банку, відповідно до типу картки, таким чином Умови та правила надання банківських послуг не є належним доказом узгодження сторонами обсягу відповідальності позичальника за порушення умов Кредитного договору.

В межах даного спору, позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» не доведено той факт, що долучені до позову Умови та правила надання банківських послуг дійсно є складовою частиною укладеного 25 червня 2009 року між сторонами Кредитного договору, враховуючи, що останні не містять відомостей щодо часу їх затвердження, строку дії, та не містять підпису позичальника ОСОБА_1, як і відсутні достовірні дані про те, що позичальник ОСОБА_1 була ознайомлена саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.

Зважаючи на те, що відповідальність позичальника за порушення грошового зобов'язання в частині нарахування штрафів визначена безпосередньо вищезазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 пені за прострочене зобов'язання в розмірі 6289,26 грн., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі - 850,00 грн., штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина); 1045,68 грн. (процентна складова).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 вересня 2015 р. по справі № 6-154цс15.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.

Зважаючи на те, що в межах даного спору судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, тому відсутні підстави для застосування до відносин, які виникли між сторонами спору, позовної давності в розумінні положень ст.261 Цивільного кодексу України, враховуючи подану до суду заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, як це передбачено ч.1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню частково, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 25 червня 2009 року на загальну суму 18008,25 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд, виходячи з розміру позовних вимог, які підлягають задоволенню, присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору який сплачено позивачем за подання позову до суду в сумі 1378 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 258, 259, 261, 526, 612, 615, 625, 1054 Цивільного кодексу України, правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року, ст.ст.1, 4, 10, 11, 58, 61, 208, 212-215, 218, 224-226, 258 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 25 червня 2009 року на загальну суму 18008,25 коп., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. 00 коп., а всього на загальну суму 19386 (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 25 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарг, яка подається до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання її копії.

С у д д я