Рішення № 64223611, 16.01.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7529/16-ц

Провадження № 2/750/67/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2017 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.,

із секретарем Юрченко І. В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

в серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» та просив стягнути з грошові кошти в сумі 206 504,46 грн, 3% річних - 3 249,91 грн. та індекс інфляції - 10 219,15 грн., а також зобов'язати відповідача усунути всі перешкоди в користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 грошовими коштами, що знаходяться на карткових рахунках № 5168742349716807 та № 5168742337151066 (рахунок 29244825509100) шляхом негайного розблокування зазначених рахунків у межах фактичного залишку коштів. Позовні вимоги мотивував тим, що з березня 2015 року він та Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» перебувають у договірних відносинах на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що разом становлять договір приєднання. На підставі цього договору Банк відкрив ОСОБА_2 наступні рахунки: карта Універсальна «Gold» 5168742349716807, рахунок № 29244825509100, доступний залишок складає 197 943,80 грн., карта Універсальна «Gold» 5168742337151066, рахунок № 29244825509100, доступний залишок складає 8 560,66 грн. У серпні 2015 року ОСОБА_2 дізнався про те, що його рахунки заблоковані. 30.01.2016 у листі за вих. № 20.1.0.0.0/7-20150910/786 Банк відмовив Позивачеві у задоволенні його заяви у зв'язку з відсутністю документального підтвердження походження грошових коштів на Рахунках Позивача. Позивач вказує, що з 30.01.2016 до теперішнього часу, тобто з дати отримання Позивачем від Банку листа про відмову у задоволенні своїх законних вимог до дати звернення Позивача до суду з метою захисту свого права власності, Рахунки заблоковано, у зв'язку з чим він позбавлений можливості вільно користуватися та розпоряджатися власними грошовими коштами. Внаслідок порушення зобовязань банку позивач вважає, що у відповідача повинна настати відповідальність, передбачена ст.. 625 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2016 року позовні вимоги не визнав, подав письмові заперечення проти позову, після оголошеної перерви не зявився в судове засідання 05.01.2017 року та 17.01.2017 року, на вимогу суду інформацію щодо того: чи приймалося рішення щодо блокування, обмеження чи зупинення руху коштів по карткових рахунках № 5168742349716807 та № 5168742337151066 (рахунок 29244825509100) відкриті на ім'я ОСОБА_2 не надав. Суд вважає за можливе завершити розгляд справи без його участі.

Судом встановлено, що 03.11.2014 року, позивач підписав анкету-заяву на приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно якої він погодився на укладення договору з позивачем та з Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". які розміщені на офіційному сайті. Відповідно до укладеного договору позивачеві були емітовані та видані картки №5168742349716807 та №5168742337151066.

Відповідно до довідок відповідача від 02.02.2016 року (а.с. 19, 20) та виписок із особистого кабінету ОСОБА_2 в системі приват24 (а.с. 21-24), на рахунку №5168742349716807 знаходиться 197943 грн 80 коп, а на рахунку №5168742337151066 знаходиться 8560 грн 66 коп.

Згідно із відповіддю ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2016 року Банк відмовив у задоволенні вимог позивача у звязку із відсутністю правових підстав для цього та просив надати документи, що підтверджують походження коштів, що надійшли на рахунки позивача (а.с. 25).

Копії заяви позивача, з якою він звертався до відповідача 10.09.2015 року суду не надано представником позивача, отже суду не надано доказів на підтвердження того факту, що позивач заявляв вимогу про перерахунок коштів в сумі 206504,46 грн чи стягнення цих коштів, а отже доказів того що відповідачем не виконане зобовязання про перерахунок коштів на всю суму, яка знаходиться на зазначених вище рахунках суду не надано, а тому відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Твердження представника відповідача про те, що рахунки №5168742349716807 та №5168742337151066 були заблоковані деякий час, однак на даний час ніяких перешкод у позивача щодо розпорядження коштів не існує, спростовується наданими представником позивача довідкою від 27.12.2016 року (а.с. 108), відповідно до якої картковий рахунок 5168752349716807 обмежений у використанні коштів та проведені платежів, а також роздруківок з особистого кабінету ОСОБА_2 в системі приват24, із яких вбачається, що заблокування рахунків мало місце з 23.11.2015 року, операції про зняття, навіть однією грн. є неможливим через обмеження на видаткові операції (а.с. 109-122).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 1074 ЦК України передбачено заборону обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 визначає ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», субєкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобовязаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, повязаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) субєктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки субєкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Частиною 2 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до пяти робочих днів, про що зобовязаний негайно повідомити субєкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 91 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 417 від 26.06.2015 року, банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.

Отже, правомірність блокування карткового рахунку можлива лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».

З матеріалів справи вбачається, що картковий рахунок позивача заблоковано відповідачем в листопаді 2015 року, картковий рахунок позивача розблокований банком не був й на час розгляду справи позивач був обмежений в праві розпорядження грошовими коштами, які обліковувалися на ньому.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем встановленої Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» процедури інформування правоохоронних органів про фінансові операції за картковим рахунком ОСОБА_2 за наявності підозри щодо неправомірності їх проведення та наявності рішення, прийнятого з цього питання правоохоронними органами.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки відповідачем не доведена правомірність обмеження права доступу ОСОБА_2. до власних коштів та вільного розпорядження ними, позовна вимога про стягнення грошових коштів наявних на карткових рахункках № 5168742349716807 та № 5168742337151066 в сумі 206504 грн 46 коп. підлягає задоволенню.

Доводи відповідача щодо законності його дій з посиланням на ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ч.7 ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї фінансового знищення» є безпідставними, оскільки вказані норми не передбачають блокування рахунку, а ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї фінансового знищення» встановлює порядок здійснення такого блокування, дотримання якого є обовязковим.

Позовні вимоги в частині зобов'язати відповідача усунути всі перешкоди в користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 грошовими коштами, що знаходяться на карткових рахунках № 5168742349716807 та № 5168742337151066 (рахунок 29244825509100) шляхом негайного розблокування зазначених рахунків у межах фактичного залишку коштів задоволенню не підлягають, оскільки охоплюються позовною вимогою про стягнення грошових коштів, а одночасне задоволення цих вимог призведе до подвійного стягнення коштів, що знаходяться на рахунках.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти наявні на карткових рахункках № 5168742349716807 та № 5168742337151066 в сумі 206504 грн 46 коп (двісті шість тисяч пятсот чотири грн. сорок шість коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в сумі 2065 грн 04 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: