Рішення № 64223148, 19.01.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24479/16-ц

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

19 січня 2017 року Печерський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді - Писанець В.А.

при секретарі - Ясеновенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину та повернення безпідставно одержаних грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 001906 від 21 вересня 2015 року з додатками 1, 2 до нього та застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми, що була сплачена за договором фінансового лізингу №001906 від 21 вересня 2015 року у сумі 57282 (п'ятдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 19 коп., яка складається з суми основного боргу - 50000,00 (п'ятдесят тисяч) грн. та процентів за користування грошовими коштами - 7282,19 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій також зазначив, що проти заочного порядку розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, місце судового засідання був належним чином повідомлений, незалежно від причин, суд розглядає справу за наявністю у справі доказів у відсутність відповідача. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Оголосивши та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, 21 вересня 2015 року між позивачем- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканкою: АДРЕСА_1 (надалі також - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» ( код за ЄДРПОУ 39321814, місцезнаходження: вул. Шовковична, 42-44, оф. 9СДЗ, місто Київ0 (далі - Відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу №001906 від 21 вересня 2015 року (надалі також - Договір). Предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб транспортний засіб «Kia Sportage», об'єм двигуна 1,998, тип КПП - АТ, привід 4х4 комплектація Base.

На виконання умов договору того ж дня позивач сплатив відповідачу адміністративний платіж в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. на рахунок ТОВ «Євролізинг Україна», банк отримувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» у місті Києві, № рахунку НОМЕР_2, що відповідало 10% вартості автомобіля, проте автомобіль йому передано не було.

Вирішуючи даний спір суд враховує правову позицію висловлену Верховним судом України у постанові від 16 грудня 2015 року (справа №6-2766цс15). Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-3020цс15, в якій при розгляді спору з аналогічним предметом розгляду та ідентичними зі спором договірними відносинами Верховний суд України встановив, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

А також, застосував вимоги нормативно-правових актів на які посилався Позивач у своєму позові, а саме: статтю 18 Закону «Про захист прав споживачів», яка містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Дослідивши Договір фінансового лізингу №001906 від 21 вересня 2015 року, суд встановив, що такими несправедливим умовами правочину є наступні пункти договору фінансового лізингу: 5.4 (умови щодо можливості зміни вартості предмета лізингу й імперативний обов'язок лізингоодержувача єдиноразово доплатити різницю), 8.3, 8.8, 8.13 (умови щодо коригування лізингових платежів та проведення індексації розміру лізингової плати в залежності від конвертації гривні в іноземну валюту та змінами ситуації на грошовому ринку, збільшенням або зменшенням податків, зборів, та інших обов'язкових платежів тощо), 8.15 (положення щодо неповернення сплачених лізингових платежів у разі відмови лізингоодержувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмета лізингу, при тому, що лізингодавець у такому випадку наділений правом на одностороннє розірвання договору й повернення предмету лізингу). Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмету лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці й призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору.

Договором передбачено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, проте таке право не передбачається для лізингоодержувача. Одночасно для лізингоодержувача встановлюються жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу. Так, у пункті 8.14 передбачено, що за дострокову сплату платежів лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 10 % від суми дострокового погашення.

Виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача. У пунктах 12.1., 12.2, 12.3, 12.7, 12.10, 12.11, 12.12 договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені. При цьому адекватного захисту прав лізингоодержувача від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем умовами договору не передбачено.

Таким чином, забезпечено захист інтересів лише лізингодавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін».

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору фінансового лізингу №001906 від 21.09.2015 року, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення та є нікчемними.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі №6-1551цс16 під час розгляду цивільної справи у подібних правовідносинах суд встановив, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 799 ЦК України щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником з чужого незаконного володіння.

Відповідно до вимог статті 1214 ЦК України у разі безпідставно одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Під час розгляду позову ОСОБА_1 було встановлено, що договір фінансового лізингу нотаріально посвідчений не був, відповідач ліцензії на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб не мав. Окрім того, умови договору в частині: відсутності відповідальності відповідача за невиконання умов договору ; можливості одностороннього розірвання договору у випадку неможливості придбання предмети лізингу; можливості відповідача не повертати грошові кошти отримані від споживача; відсутність можливості споживача впливати на предмет лізингу, а також сама обставина відсутності чіткого визначення предмету лізингу в договорі, свідчать про несправедливість договору в цілому .

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності законних підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215,224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 001906 від 21 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» (код ЄДРПОУ 39321814, місцезнаходження: місто Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф. 9СДЗ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1) кошти в сумі 57 282 (п'ятдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 19 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» (код ЄДРПОУ 39321814, місцезнаходження: місто Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф. 9СДЗ) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 83 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя \ В.А. Писанець