Ухвала суду № 64222839, 18.01.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/9309/16-ц Провадження № 22-ц/795/95/2017 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Цибенко І. В. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Харечко Л.К.при секретарі:Халимон Т.Ю. за участю:представника позивача - ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Чернігівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.11.2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Чернігівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, його висновки не узгоджуються з фактичними обставинам справи та нормами матеріального і процесуального права. ОСОБА_6 вказує, що її батько - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, проживав разом з нею за місцем її реєстрації, в АДРЕСА_1, з 2007 року і по день його смерті, хоча був зареєстрований в АДРЕСА_2. ОСОБА_6 зазначає, що вона з поважних причин у визначений законом строк не звернулась до державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину. При цьому ОСОБА_6 вказує, що втрата батька стала для неї тяжкою подією, будучи студенткою, вона залишилась без підтримки, понесла матеріальні витрати на поховання батька, мала скрутний матеріальний стан. Також ОСОБА_6 стверджує, що вона несла витрати на оплату навчання, комунальних послуг за квартиру, стипендію не отримувала, перебувала у важкому моральному стані, що і перешкодило їй своєчасно звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою. На думку ОСОБА_6, заявлені нею позовні вимоги не порушують інтересів інших осіб, тому підлягають задоволенню на підставі статті 1270; ч.3 статті 1272 ЦК України. ОСОБА_6 вказує на необґрунтованість заперечень відповідача щодо вимог заявленого позову, оскільки з позовом про визнання спадщини відумерлою Чернігівська міська рада до суду не зверталась.

В запереченнях на апеляційну скаргу Чернігівська міська рада просить відхилити апеляційну скаргу у зв'язку з її безпідставністю та залишити без змін законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду позивач, відповідач, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.64,66), не з'явились. Згідно приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вказаного висновку рішення суду першої інстанції обставинам справи та нормам права не можуть бути підставою для його скасування, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дочкою ОСОБА_7 (а.с.7), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.5). Мати позивача - ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.6).

Як вбачається із договору дарування від 07.10.1996 року, ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_7 2/9 частини житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_2, і розташований на земельній ділянці розміром 996 кв.м (а.с.9).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 15.09.1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1030, ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 16.08.1999 року №222 було передано у приватну власність вказану земельну ділянку площею 0,0111 гектарів в межах згідно з планом (а.с.8).

ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10-11). ОСОБА_6, згідно даних її паспорта (а.с.4), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідок Чернігівського національного технологічного університету (а.с.28,29), ОСОБА_6 навчалась у Навчально-науковому інституті управління та адміністрування Чернігівського національного технологічного університету на денній формі навчання з 01.09.2011 року по 30.06.2015 року; з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року стипендія їй не нараховувалась.

Як вбачається з повідомлення Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 29.09.2016 року (а.с.21,22), спадкова справа до майна померлого ОСОБА_7, за даними Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.09.2016 року за № 45243528 не заводилась взагалі.

В ході судового розгляду даної справи також встановлено, що позивач не зверталась у встановленому законом порядку до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини та не отримувала відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

Виходячи з правового аналізу норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008року „Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як вбачається з доводів позовної заяви (а.с.2-3) та апеляційної скарги (а.с.44-45), обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач стверджує, що: державний акт на земельну ділянку, яка належала її батьку - ОСОБА_7, вона виявила після спливу шестимісячного строку для звернення до нотаріальної контори; на час відкриття спадщини вони з батьком проживали за адресою реєстрації позивача; позивач після втрати батька перебувала у тяжкому моральному стані, несла матеріальні витрати на поховання, по оплаті комунальних послуг за квартиру, по оплаті навчання, при цьому стипендію не отримувала; позивач не знала порядку оформлення спадщини, також у неї були відсутні кошти для оформлення спадщини.

Вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, оскільки вони не спростовують висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції відносно того, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не можуть бути підставою для застосування ч.3 статті 1272 ЦК України. Так як вказані обставини, на які посилається ОСОБА_6, не є поважними в силу того, що вони не пов'язані із об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття нею спадщини.

Судом першої інстанції на підставі приписів норм права, які регулюють спірні правовідносини, обгрунтовано зазначено в оскаржуваному рішенні, що не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), відсутність коштів для проведення оформлення спадщини.

Доводи апеляційної скарги щодо проживання позивача із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою реєстрації ОСОБА_6 не можуть бути підставою для задоволення вимог заявленого позову, оскільки вказана обставина є підставою для звернення з відповідним позовом про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Твердження ОСОБА_6 в доводах апеляційної скарги відносно того, що вимоги заявленого нею позову не порушують інтересів інших осіб, а також відносно того, що відповідач необґрунтовано заперечує проти задоволення вимог заявленого позову, оскільки Чернігівська міська рада не зверталась до суду з відповідним позовом про визнання спадщини відумерлою, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 14.11.2016 року. Оскільки вказані обставини, виходячи з правового аналізу приписів ч.3 статті 1272 ЦК України, не можуть бути підставами для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Необхідно зазначити, що висновок оскаржуваного рішення суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого позову узгоджується з приписами ч.3 статті 1272 ЦК України, яка регламентує підстави для визначення судом додаткового строку, достатнього для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини. В ході судового розгляду даної справи не встановлено поважних обставин, пов'язаних із об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо подання заяви про прийняття нею спадщини.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог заявленого позову не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позивачем, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, не представлено належних та допустимих доказів в розумінні статей 58, 59 ЦПК України на спростування висновків суду першої інстанції. Відповідно до ч.1, ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: