Рішення № 6422216, 15.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.09 Справа № 13/281

За позовом Комунального підприємства "Алчевськбуд", м. Алчевськ Луганської області

до Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 51 929 грн. 22 коп.,

Суддя

Яресько Б.В.

секретар с.з.

Чорна І.М.

За участю:

від позивача

Сорока М.С., довіреність від 21.05.09;

від відповідача

не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості згідно договірних зобов’язань в сумі 49 980 грн. 00 коп., інфляційних втрат в сумі 1 199 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 749 грн. 70 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору на виконання підрядних робіт від 25.02.2009 року № 5-п-52/1 (надалі за текстом - Договір), відповідач (замовник за договором) доручає, а позивач (підрядник за договором) приймає на себе зобов'язання, на умовах цього договору, виконати роботи з реконструкції теплофікаційної камери ТК-4 в м. Алчевську.

Відповідач зобов'язується прийняти та оплатити зазначені вище роботи на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 4.3. Договору остаточний розрахунок за виконанні роботи відповідачем проводяться після здачі об’єкту в експлуатацію у продовж 10 банківських днів з моменту пред’явлення позивачем рахунку з обов’язковим доданням до нього оформлених сторонами актів виконаних робіт на підставі актів Фоми КБ-2в і довідок форми КБ-3.

Позивач відповідно до умов Договору роботи з реконструкції теплофікаційної камери ТК-4 в м. Алчевську виконав на суму 49 980 грн. 00 коп., що підтверджується зокрема оформленим сторонами актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2009 року.

Відповідач зобов'язання за Договором по сплаті виконаних робіт не виконав, листом від 12.06.2009 року № 2285 заборгованість за виконанні роботи у сумі 49 980 грн. 00 коп. визнав, запропонував позивачу провести взаємозалік, мотивуючи це наявною у останнього заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 70 574 грн. 64 коп.

Позивачем 16.09.2009 року подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за виконанні за договором від 25.02.2009 року № 5-п-52/1 роботи в сумі 49 980 грн. 00 коп. та нарахованих за період з квітня 2009 року по липень 2009 року інфляційних втрат в сумі 1 199 грн. 52 коп. та 3% річних в сумі 749 грн. 70 коп. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору та положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів сплати заборгованості не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо наявного в матеріалах справи листа відповідача від 12.06.2009 року № 2285, в яким зокрема зроблено пропозицію провести з позивачем взаємозалік, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як вбачається із вище зазначеного листа відповідачем зроблено лише пропозицію провести взаємозалік, яку позивач подавши позов - не підтримав, а не фактичне зарахування зустрічних вимог (взаємозалік). Тому, зобов’язання по сплаті виконаних робіт за цією підставою не припинено.

За таких обставин позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач при зверненні до суду із даним позовом надмірно сплачене державне мито у сумі 19 грн. 99 коп.

Згідно з п. 1 ст. 8. Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає частковому поверненню у разі внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З огляду на наведене вище позивачу слід повернути 19 грн. 99 коп.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 519 грн. 29 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго", м. Алчевськ Луганської області, вул. Леніна, буд. 126, ідентифікаційний код 02132266, на користь Комунального підприємства "Алчевськбуд", м. Алчевськ Луганської області, вул. Горького, буд. 12, ідентифікаційний код 01240249, заборгованість в сумі 49 980 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 1 199 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 749 грн. 70 коп., державне мито у сумі 519 грн. 29 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., наказ видати.

3. Повернути з державного бюджету України Комунальному підприємству "Алчевськбуд", м. Алчевськ Луганської області, вул. Горького, буд. 12, ідентифікаційний код 01240249, надмірно сплачене державне мито в сумі 19 грн. 99 коп.

Підставою для повернення є дане рішення засвідчене печаткою суду.

За згодою сторони у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

20 жовтня 2009 року