Рішення № 64220068, 23.01.2017, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1171/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Денисової Т.С.

з участю секретаря Шимків Н.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третьої особи органу опіки та піклування Борщівської районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третьої особи органу опіки та піклування Борщівської районної державної адміністрації, в якому просить зобов»язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні належним йому на праві власності житлом шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою № 1 по вулиці Грушевського, 9 в м. Борщеві Тернопільської області. Вказав, що з травня 2012 року є власником вищевказаної квартири, яку придбав з прилюдних торгів. Квартира є не придатною для проживання і в ній ніхто не проживає. Маючи намір продати квартиру, дізнався, що в такій, з 18 березня 2008 року рахуються зареєстрованими відповідачі ОСОБА_3 та її неповнолітня донька ОСОБА_5 На час реєстрації останніх, власником житла був брат відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 Фактично відповідачі постійно проживають без реєстрації у АДРЕСА_1. На його прохання, відповідач ОСОБА_3 відмовилася добровільно знятися з реєстрації з належної йому квартири. Посилаючись на те, що закон не передбачає у випадку зміни власника квартири перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника, а відповідачі не є членами сім'ї нового власника квартири, вважає, що відповідачі підлягають виселенню з будинку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просить позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, а також пояснив, що на день оформлення договору купівлі-продажу спірної квартири з прилюдних торгів, що проводилися виконавчою службою, остання була облаштована під офісне приміщення. З того часу будь-яких змін чи реконструкції нерухомості не здійснював. Про те, що в спірному приміщенні значаться зареєстрованими відповідачі при купівлі квартири йому ніхто не повідомляв. На даний час бажає відчужити майно, однак покупець вимагає вирішити питання із особами, які в квартирі зареєстровані.

Відповідач ОСОБА_3 та представляючи інтереси неповнолітньої дочки ОСОБА_5, в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що на даний час немає житла, в якому могла би зареєструвати своє та дитини місце проживання. Так склалося, що в 2006-2007 роках за рішенням матері на прохання брата ОСОБА_6 разом із іншими рідними передала право власності на частку в квартирі АДРЕСА_2 братові ОСОБА_6 для отримання останнім кредиту в банку. Натомість брат ОСОБА_6 зареєстрував її та її дочку ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_3, яку в той час придбав під офіс. Жодного дня в цій квартирі вона не проживала, продовжує проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1. Зареєструватися в квартирі, в якій прожива, на даний час не може, оскільки остання перебуває в заставі банку, а також через те, що єдиний власник квартири, її брат ОСОБА_6 з 2010 року не дає про себе звістки.

Представник органу опіки та піклування Борщівської районної державної адміністрації вважає, що позов в частині виселення неповнолітньої ОСОБА_8 до задоволення не підлягає.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що впродовж останніх трьох років його сім»я користується квартирою № 2 по вулиці Грушевського, 9 у м.Борщеві. За цей час він жодного разу не бачив у сусідній квартирі № 1 інших осіб, окрім позивача, який періодично навідувався до квартири, однак в ній не жив. Також він є тією особою, яка має намір купити в позивача спірну квартиру. Однак умовою оформлення договору купівлі-продажу поставив вирішення позивачем питання про зняття з реєстрації, як по місцю проживання, відповідачів у справі.

Заслухавши пояснення сторін, представника органу опіки та піклування. свідка, дослідивши письмові документи по справі, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що власником квартири №1 в місті Борщеві по вул. Грушевського, 9 за даними свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів серії ВРС №544619 від 22 травня 2012 року та згідно витягу про державну реєстрацію прав № 34796992 від 11 липня 2012 року, є позивач у справі ОСОБА_1.

Зі змісту зазначеного вище свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів встановлено, що прилюдні торги по реалізації нерухомого майна проводилися відповідно до ст.66 Закону України «Про виконавче провадження», а також те, що попереднім власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 30 серпня 2007 року за реєстровим № 2842 був ОСОБА_6. Право власності зареєстроване в Борщівському районному бюро технічної інвентаризації 30 серпня 2007 року реєстраційний номер 19606264. Прилюдні

Як пояснила в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, вона та її дитина ОСОБА_8 була зареєстрована у спірній квартирі за згодою її рідного брата та власника спірної квартири ОСОБА_6

Факт реєстрації відповідачів у спірній квартирі з 18 березня 2008 року по даний час підтверджується даними інформаційних листів Борщівської міської ради від 12 грудня 2016 року № 873/2-18, від 26 грудня 2016 року № 900/2-18 та № 901/2-18.

Відповідач ОСОБА_3 не заперечила той факт, що у спірній квартирі ніколи не проживала і не проживає, її постійним місцем проживання та місцем проживання її дитини ОСОБА_8 є квартира АДРЕСА_4, власником якої є її брат ОСОБА_6

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК Українивласник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усуненняперешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК УРСРпередбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Встановивши в судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_3 та її неповнолітня дочка ОСОБА_5 мають похідне право користуватися спірним житловим приміщенням від попереднього власника квартири ОСОБА_6, а тому з припиненням права власності останнього на житло, суд вважає, відповідачі втратили право користування цим жилим приміщенням.

З цих же підстав суд не бере до уваги і висновок органу опіки та піклування служби в справах неповнолітніх при Борщівській районній адміністрації щодо відмови в задоволенні вимог позивача в частині визнання неповнолітньої ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_5.

На підставі викладено, ст.156 Житлового кодексу, ст.ст. 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60,212,218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_6.

Стягнути з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_7, зареєстрованої у ІНФОРМАЦІЯ_5, в користь позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.

Головуючий: підпис

З оригіналом згідно.

Суддя Борщівського районного суду Денисова Т.С.