Рішення № 64219021, 17.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/914/17 Головуючий 1 інст. - Штих Т.В.

Справа № 638/2795/16-ц Доповідач - Бурлака І.В.

Категорія: відшкодування шкоди

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» січня 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Малінської С.М.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на повторне заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2, Моторного (транспортного) страхового бюро України. В обґрунтування свого позову посилався на те, що 07 грудня 2014 року близько 07:50 годин ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_3 та рухався по вулиці Новгородській в місті Харкові в напрямку проспекту Леніна. На шляху прямування на перехресті вулиці Новгородській та проспекту Леніна ОСОБА_2 допустив зіткнення з автомобілем «Lexus RX350» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням його сина ОСОБА_3, який рухався у зустрічному напрямку з боку проспекту Леніна. За фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди СВ Дзержинського РВ ХМУ УМВД України в Харківській області 08 грудня 2014 року відкрито кримінальне провадження № 12014220480006560 за ч.1 ст.286 КК України. Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушенням водієм ОСОБА_4 вимог п.п.10.1., 12.4., 14.2. (в) та 14.6. (а) Правил дорожнього руху України і визнано його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Вирок набрав законної сили.

Зазначив, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди належний йому автомобіль «Lexus RX350» реєстраційний номер НОМЕР_4, який був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7522254 від 27 жовтня 2014 року, виданий АТ «СК «АХА Страхування», зазнав значних механічних пошкоджень. Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 13902 від 29 січня 2015 року, розмір матеріального збитку становить 550639,60 грн.

Вказав, що транспортний засіб винного у дорожньо-транспортної пригоди «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_3 не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зазначив, що оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує страхову суму, регламентна виплата, належна до виплати Моторним (транспортним) страховим бюро України обмежується страховою сумою за шкоду, заподіяну майну потерпілих, і становить 50000,00 грн.

Вказав, що з метою отримання регламентної виплати, він звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату та надав необхідні для виплати документи. За результатами розгляду його заяви Моторним (транспортним) страховим бюро України надіслано лист № 3/1-05/17938 від 24 червня 2015 року, в якому відмовив йому у цій виплаті у зв'язку з тим, що його автомобіль на момент огляду найнятим Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійним комісаром, був частково відновлений. Аварійний комісар надав Моторному (транспортному) страховому бюро України повідомлення про неможливість проведення оцінки, тобто йому було відмовлено у виплаті у зв'язку з неможливістю встановити розмір завданого матеріального збитку.

Зазначив, що частина майнової шкоди (матеріального збитку) за пошкоджений автомобіль, належна для відшкодування ОСОБА_2 становить різницю між встановленим матеріальним збитком та регламентною виплатою і дорівнює 500639,60 грн.

Просив стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 500639,60 грн.; стягнути на користь ОСОБА_1 з Моторного (транспортного) страхового бюро України суму майнової шкоди у якості регламентної виплати у розмірі 50000,00 грн.

Повторним заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 - задоволено, стягнуто на користь ОСОБА_1 з Моторного (транспортного) страхового бюро України частку суми майнової шкоди у якості регламентної виплати у розмірі 50000,00 грн.; стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 частку суми майнової шкоди у розмірі 500639,60 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 5006,40 грн.; стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави витрати по сплаті судового збору в сумі 500,00 грн.

Не погоджуючись з повторним заочним рішенням суду Моторне (транспортне) страхове бюро України подав апеляційну скаргу, в якій просив повторне заочне рішення суду в частині задоволення позову за рахунок Моторного (транспортного) страхового бюро України скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову до Моторного (транспортного) страхового бюро України відмовити. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що якщо особа звертається до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про отримання відшкодування через Моторне (транспортне) страхове бюро України, то порядок отримання такого відшкодування чітко визначено саме Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник, а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна; що зазначеним законом, чітко визначено, що саме Моторне (транспортне) страхове бюро України проводить розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а не позивач самостійно, як ним це було вчинено за межами закону; що для визначення причин та розміру збитків Моторне (транспортне) страхове бюро України зобов'язане направити аварійного комісара, а право у позивача на самостійне визначення розміру шкоди виникає лише у тому випадку, якщо Моторне (транспортне) страхове бюро України на протязі десяти робочих днів не направить аварійного комісара; що дорожньо-транспортна пригода мала місце 07 грудня 2014 року, експертиза позивачем проведена без залучення Моторного (транспортного) страхового бюро України 29 січня 2015 року та лише по спливу шести місяців з моменту дорожньо-транспортної пригоди 21 травня 2015 року позивачем подано письмову заяву до Моторного (транспортного) страхового бюро України, тобто позивачу було правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки на момент огляду автомобіля страховим комісаром він вже не знаходився в тому стані, в якому він був після дорожньо-транспортної пригоди; що Моторне (транспортне) страхове бюро України приймає рішення поза межами судового засідання та при прийнятті рішення про виплату/відмову в виплаті діє виключно в межах Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто згідно приписів Закону, який і визначає порядок проведення виплати та/або відмови у виплаті; що доводи позивача про те, що винний дорожньо-транспортної пригоди не повідомив, що в нього відсутній поліс не є підставою для порушення позивачем вимог закону та не звільняє позивача від його невиконання, оскільки Централізована База страхових полісів, з якої можливо дізнатися про наявність/відсутність полісу страхування діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди та позивач не був позбавлений можливості самостійно отримати вказану інформацію раніше; що відмова Моторного (транспортного) страхового бюро України не позбавляє позивача права отримати відшкодування майнової шкоди за рахунок винного дорожньо-транспортної пригоди; що винний дорожньо-транспортної пригоди не повідомляв Моторне (транспортне) страхове бюро України про настання страхового випадку.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України необхідно задовольнити, повторне заочне рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Проте, з таким висновком суду в оскаржуваній частині погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 грудня 2014 року близько 07:50 годин сталася дорожньо-транспортна пригода.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні позивачем не заявлявся.

Згідно полісу № АІ/7522254 обов'язкового страхування цивільно-страхової відповідальності власника наземних транспортних засобів на момент скоєння дорожньо - транспортної пригоди відповідальність ОСОБА_1 застраховано. Відповідальність ОСОБА_2 не застраховано.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 13902 від 29 січня 2015 року, який проведено при розгляді кримінальної справи розмір матеріального збитку становив 550639,60 грн., який не є виходячи з доводів апеляційної скарги предметом апеляційного розгляду. Заяву про страхове відшкодування подано до Моторного (транспортного) страхового бюро ОСОБА_1 21 травня 2015 року.

Із відповіді Моторного (транспортного) страхового бюро від 24 червня 2015 року вбачається, що Моторне (транспортне) страхове бюро відмовило у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на пп.37.1.3.п. 37.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та роз'яснило ОСОБА_1 його право отримання шкоди за рахунок винної особи.

Відповідно до пп.37.1.3.п.37.1. підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяння шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро 21 травня 2015 року. На підставі п.33.3.ст. 3 Закону протягом 10 днів з дня отримання повідомлення призначено аварійного комісара.

Із протоколу огляду транспортного засобу від 10 червня 2015 року вбачається, що на момент огляду аварійним комісаром автомобіль частково відремонтовано, тому встановлення майнової шкоди не надається можливим.

Виходячи з вимог Закону неможливість страховика встановити розмір заподіяної шкоди є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

В суді апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що дійсно транспортний засіб частково відремонтовано, оскільки позивач не знав, що цього не треба було робити, однак вважав, що частковий ремонт автомобіля не є підставою для відмови у відшкодуванні страхового відшкодування.

Посилання представника позивача на юридичну необізнаність позивача не є підставою для сплати страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки в порушення вимог ст. 212 - 214 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не встановив фактично обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не звернув увагу на підстави відмови у виплаті страхового відшкодування, рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Питання щодо скасування рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 500,00 грн. вирішено відповідно до частини 5 статті 88 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2. ч. 1. ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - задовольнити.

Повторне заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2016 року в оскаржуваній частині - скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині - відмовити.

Рішення в частині стягнення судового збору з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 - скасувати.

В іншій частині рішення суду не переглядалося.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії