Рішення № 6421788, 16.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.09 Справа № 8/212

За позовом Акціонерного товариства закритого типу «Завод МЕТИЗ», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 80957 грн. 24 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Щапова О.А. юрисконсульт, - довіреність №1348 від 25.12.08 року;

від відповідача ОСОБА_3 представник, - довіреність №3320 від 11.07.08 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за відвантажену продукцію у сумі 80957,24 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання з його боку умов договору №08/ГК-60, укладеного між сторонами 16.07.08 року, а також судових витрат.

На підставі розпорядження голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 14.10.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

До початку судового засідання, призначеного на 16.10.09 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його неналежним виконанням з боку відповідача вищезгаданого договору. Він також надав до справи заяву (вих. №1468 від 16.10.09 року), якою поставив суд до відома про те, що після звернення позивача до суду з цим позовом відповідач у період з 25 вересня по 09 жовтня 2009 року добровільно сплатив частку боргу у загальній сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжними документами №349 від 25.09.09 року на суму 10000,00 грн., №352 від 30.09.09 року на суму 5000,00 грн. та №372 від 09.10.09 року на суму 5000,00 грн. , - у звязку з чим залишок суми боргу становить 60957,24 грн.

Про уточнення або зміну позовних вимог у цій заяві не йдеться.

Представник відповідача позов визнав у повному обсязі та звернувся до суду з клопотанням про розстрочення сплати суми боргу шляхом сплати 2000,00 грн. кожного тижня (відзив на позов від 16.10.09 року за вих. №б/н).

Представник позивача заперечив проти розстрочення сплати суми боргу у спосіб, запропонований представником відповідача, та, зі свого боку, вніс усну пропозицію про сплату відповідачем часток боргу у розмірі 20000,00 грн. щотижня, - на що не погодився представник відповідача.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

16.07.08 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №08/ГК-60, згідно якому постачальник зобовязується виготовити та передати покупцеві у власність товар згідно гарантійних листів (заявок) та накладних, а покупець прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору (п.1.1).

Ціна на продукцію та тару вільна (договірна), узгоджується додатково на момент відвантаження та вказується в накладних на передачу товару (п.3.1); розрахунки за товар здійснюються впродовж 20 днів з моменту відвантаження. У випадку зміни цін на сировину та енергоносії буде змінюватися ціна на продукцію (п.3.2).

У випадку невиконання або неналежного виконання умов договору винна сторона відшкодовує іншій стороні понесені нею збитки (п.4.1). У випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п.4.2). У випадку прострочення оплати продукції понад 20 календарних днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості відвантаженої, але не оплаченої продукції (п.4.3).

Термін дії договору з моменту його підписання сторонами і до 31.12.08 року, але у будь-якому випадку до його повного виконання (п.7.3).

02.01.09 року сторони уклали додаткову угоду №1 до основного договору, якою продовжили термін дії останнього до 31.12.09 року.

На підтвердження виконання умов договору зі свого боку позивач надав до справи наступні докази:

накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей на сторону:

№1003 від 21.05.09 року на відпуск гофрокартону в асортименті на загальну суму 34430,47 грн.;

№1069 від 28.05.09 року на відпуск гофрокартону в асортименті на загальну суму 39101,58 грн.;

№1194 від 12.06.09 року на відпуск гофрокартону в асортименті на загальну суму 36393,26 грн.;

№1317/8 від 25.06.09 року на відпуск гофрокартону в асортименті на загальну суму 6062,40 грн., - а всього на загальну суму 115987,71 грн., - кожна з яких містить докази отримання покупцем вказаного у накладних товару;

довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей на імя ОСОБА_1: №24 від 20.05.09 року, №27 від 28.05.09 року, №28 від 11.06.09 року та №29 від 25.06.09 року.

Позивач стверджує, що відповідач лише частково на суму 35030,47 грн. сплатив вартість отриманої продукції, заборгувавши 80957,24 грн., у звязку з чим позивач на його адресу 28.07.09 року за вих. №1161 спрямував претензію, запропонувавши сплатити борг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач претензію залишив без задоволення.

Позивач надав до справи акт звірення взаємних розрахунків станом на 15.10.09 року, згідно якому відповідач визнав наявність у нього перед позивачем боргу у сумі 60957,24 грн. Позивач, маючи докази часткового погашення суми боргу відповідачем, не вдався до уточнення позовних вимог.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Відповідач документально довів, що він, після звернення позивача з цим позовом до суду, добровільно частково погасив суму боргу у розмірі 20000,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку сплати суми боргу, враховуючи думку представника позивача з цього приводу, а також ту обставину, що на підтвердження клопотання відповідач не надав жодного доказу, - суд вважає, що у нього відсутні підстави для його задоволення.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач припустився надмірної сплати державного мита.

Так, сума позову становить 80957,24 грн.; цей спір є майновим.

Згідно п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»у разі звернення до господарського суду з майновим позовом державне мито підлягає сплаті у розмірі 1% його вартості, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, у даному випадку позивач повинен був сплатити державне мито у сумі 809,57 грн., в той час, як фактично він на підставі платіжного доручення №7307 від 15.09.09 року сплатив 889,57 грн., тобто, сума надмірної сплати становить 80,00 грн. (889,57 грн. 809,57 грн.) та підлягає поверненню на користь платника з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, п.1.1 ч.1 ст. 80 та ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Акціонерного товариства закритого типу «Завод МЕТИЗ», ідентифікаційний код 02969248, яке знаходиться за адресою: місто Дніпродзержинськ, вул. Широка, 99 Дніпропетровської області, - основний борг у сумі 60957 (шістдесят тисяч девятсот пятдесят сім) грн. 24 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 809 (вісімсот девять) грн. 57 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У іншій частині провадження по справі припинити.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Завод МЕТИЗ», ідентифікаційний код 02969248, яке знаходиться за адресою: місто Дніпродзержинськ, вул. Широка, 99 Дніпропетровської області, - надмірно сплачене державне мито у сумі 80 (вісімдесят) грн. 00 коп.

Підставою для повернення вказаної суми грошових коштів є примірник цього рішення суду, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.10.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 жовтня 2009 року.

Суддя А.П.Середа