Вирок № 64217165, 23.01.2017, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1062/16-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Гічиновська Я.В.

з участю

прокурорів Ковальчук Л.В., Бережнюк Т.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016180170000344 по обвинуваченню

ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Перехрестя Пінського району Брестської області Республіки Білорусь, громадянини Республіки Білорусь, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого: 23.03.2007 року Зарічненським районним судом Рівненської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, на підставі ст.ст.75,104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 04.09.2007 року Зарічненським районним судом Рівненської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 03.09.2010 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбуту частину покарання - 1 рік 4 місяці 10 днів; 11.01.2011 року Чортківським районним судом Тернопільської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 21.07.2015 року Зарічненським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.2, ст.15, ч. 2 ст.190, ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5, будучи судимим 23.03.2007 року Зарічненським районним судом Рівненської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, на підставі ст.ст.75,104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 04.09.2007 року Зарічненським районним судом Рівненської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 03.09.2010 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбуту частину покарання - 1 рік 4 місяці 10 днів; 11.01.2011 року Чортківським районним судом Тернопільської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 21.07.2015 року Зарічненським районним судом Рівненської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, діючи повторно, 08 серпня 2016 року близько 12 год. 30 хв., маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичних осіб шляхом шахрайства із використанням електронного пристрою - мобільного телефону, здійснив телефонний дзвінок на стаціонарний телефон номер НОМЕР_2, розташований за місцем проживання ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_2, та під час неодноразових словесних контактів із потерпілою, шляхом обману, що полягав у повідомленні неправдивої інформації про себе, створенні невірного враження про близьке знайомство із потерпілою, а також наявністю фінансових проблем, висловив прохання про передачу йому грошових коштів через сторонніх осіб, які надають послуги із транспортних перевезень. Потерпіла ОСОБА_1, будучи введеною в оману ОСОБА_5, винесла із свого житла та передала стороннім особам, які надають послуги із транспортних перевезень, грошові кошти в сумі 200 доларів США та 1500 грн., які належали потерпілій на праві власності. В подальшому ОСОБА_5, організував передачу вказаних грошових коштів на банківські особові рахунки та абонентські номери операторів мобільного зв'язку, тобто привласнив та розпорядився коштами на власний розсуд, в результаті чого ОСОБА_1 було заподіяно майнової шкоди на загальну суму 6461 грн. 12 коп.

Продовжуючи свої дії, повторно 08 серпня 2016 року близько 15 год. ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичних осіб шляхом шахрайства із використанням електронного пристрою - мобільного телефону, здійснив телефонний дзвінок на стаціонарний телефон номер НОМЕР_3, розташований за місцем проживання ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_3, та під час неодноразових словесних контактів із потерпілою, шляхом обману, що полягав у повідомленні неправдивої інформації про себе, створенням невірного враження про близьке знайомство із потерпілою, а також наявністю фінансових проблем, видаючи себе за іншу особу, в зв'язку із нібито потраплянням до медичного закладу та необхідністю отримання коштів на лікування, висловив прохання про передачу йому грошових коштів через сторонніх осіб, які надають послуги із транспортних перевезень. Потерпіла ОСОБА_2, будучи введеною в оману ОСОБА_5, винесла із свого житла та передала стороннім особам, які надають послуги із транспортних перевезень, грошові кошти в сумі 3500 грн., які належали потерпілій на праві власності. В подальшому, ОСОБА_5, організував передачу вказаних грошових коштів на банківські особові рахунки та абонентські номери операторів мобільного зв'язку, тобто привласнив та розпорядився коштами на власний розсуд, в результаті чого ОСОБА_2 було заподіяно майнової шкоди в сумі 3500 грн.

Продовжуючи свої дії, повторно 10 серпня 2016 року близько 11 год. ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном - грошовими коштами фізичних осіб шляхом шахрайства із використанням електронного пристрою - мобільного телефону, здійснив телефонний дзвінок на стаціонарний телефон номер НОМЕР_4, розташований за місцем проживання ОСОБА_3, жительки АДРЕСА_4, та під час словесних контактів із потерпілою, шляхом обману, що полягав у повідомленні неправдивої інформації про себе, створенням невірного враження про близьке знайомство із потерпілою, а також наявністю фінансових проблем, видаючи себе за іншу особу, в зв'язку із нібито раптово виникнувшими обставинами та необхідністю отримання коштів в сумі 4000 грн., висловив прохання про передачу йому грошових коштів через сторонніх осіб, які надають послуги із транспортних перевезень. Потерпіла ОСОБА_3, будучи введеною в оману ОСОБА_5, погодилася передати ОСОБА_5 кошти, які він просив та запропонувала останньому самому приїхати до неї та їх отримати. Однак, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_5, оскільки останній на той час перебував у Катеринівській виправній колонії Управління Державної пенітенціарної служби в Рівненській області (№46), де відбував покарання.

Продовжуючи свої дії, повторно 11 серпня 2016 року близько 16 год. 30 хв. ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном - грошовими коштами фізичних осіб шляхом шахрайства із використанням електронного пристрою - мобільного телефону, здійснив телефонний дзвінок на стаціонарний телефон номер НОМЕР_6, розташований за місцем проживання ОСОБА_4, жителя АДРЕСА_5, та під час словесних контактів із потерпілим, шляхом обману, що полягав у повідомленні неправдивої інформації про себе, створенні невірного враження про близьке знайомство із потерпілим, а також наявністю фінансових проблем, видаючи себе за іншу особу, в зв'язку із нібито вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, висловив прохання про передачу йому грошових коштів в сумі 10000 грн. через сторонніх осіб, які надають послуги із транспортних перевезень. Потерпілий ОСОБА_4, будучи введеним в оману ОСОБА_5 про дійсну мету використання грошових коштів, з метою пересвідчитися в особі, яка йому телефонує, запитав останнього його прізвище. ОСОБА_5, зрозумівши, що його може бути викрито, поклав слухавку, припинивши розмову з ОСОБА_4 Отже, ОСОБА_5 з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.2, ст.15, ч. 2 ст.190, ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України винним себе визнав. Показав, що на даний час відбуває покарання в ВК №46, що в с. Катеринівка Сарненського району Рівненської області. Перебуваючи в колонії, за допомогою мобільного телефону та сім карти мобільного оператора "Київстар" НОМЕР_7, знаючи коди міст та районних центрів Рівненської області, він набирав випадкові номери телефонів та телефонував до незнайомих людей, вигадуючи різні історії, просив у них грошові кошти в борг. Зазначає, що мобільний телефон він зайшов на території виправної колонії. Телефонні дзвінки здійснював сам особисто, телефонні номери йому ніхто не підказував.

08 серпня 2016 року він зателефонував до незнайомої йому жінки та почав кричати в трубку, вдаючи ніби щось трапилось. Жінка почала запитувати хто це, на що він не відповів. Після чого вона запитала чи це ОСОБА_12, на що ОСОБА_5 відповів що так ОСОБА_12, та сказав що він потрапив в дорожньо-транспортну пригоду та розбив дорогий автомобіль і йому терміново потрібні грошові кошти. Вона сказала що грошей в неї немає, після чого він запитав чи є в неї долари. Вона сказала що є і може передати йому кошти в сумі 1500 грн. та 100 доларів США. Сказав, що до неї зараз під'їде автомобіль та щоб вона передала кошти. Щоб дізнатись адресу потерпілих він телефонував до них та представляючись такистом запитував їх адресу. Після чого телефонував в службу таксі м. Острог, телефон якої дізнався через мережу Інтернет, та вказував адресу звідки треба забрати кошти та адресу в м. Рівне куди їх необхідно було відвезти. Таксист відвозив грошові кошти в м. Рівне де таксист з м. Рівне перераховував дані кошти на його інші сім карти.

В подальшому, того ж дня, ОСОБА_5 зателефонував до іншої жінки, у якої під видом її знайомого попросив позичити грошові кошти в сумі 3500 грн. на що вона погодилась. Гроші відвозив теж таксист в м. Рівне за тією ж схемою.

Після цього ОСОБА_5 ще раз зателефонував до попердньої жінки, яка вже віддала йому кошти, та повідомив їй, що йому знову необхідні кошти в сумі 100 доларів США, так як йому не вистачає на ремонт автомобіля. Вона передала вказані кошти таксисту, який відвіз їх в м. Рівне за тією ж схемою.

Зазначив, що ні з ким з таксистів, які надавали йому послуги з перевезень, особисто знайомий не був, лише користувався їх послугами.

Вказує, що 10.08.2016 р. він знову з метою заволодіння грошовими коштами телефонував на міські номери стаціонарних телефонів в м. Острог, які обирав довільно.

Підтвердив фактичні обставини стосовно епізодів по фактах шахрайства стосовно потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зазначивши, що деталі та всі обставини вказаних епізодів не пам'ятає, так як телефонував до багатьох людей та запам'ятав лише ті випадки де отримав кошти.

Зазначає, що всі гроші, якими він заволодів, були використані на поповнення його інших сім карт мобільного телефону і таксистам за надані послуги.

Вказує, що ні з ким з потерпілих особисто знайомий не був та не знав, що вони є особами похилого віку.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що 08.08.2016 р. близько 14 год. до неї на стаціонарний телефон НОМЕР_11 хтось зателефонував та чоловічий голос сказав: "Мені потрібні гроші". Вона запитала: "Хто це?", але ніхто не відповів. Голос чоловіка був схожий на голос знайомого її онуки ОСОБА_12, тому вона подумала, що це він та запитала: "ОСОБА_12 це ти?", на що чоловік відповів що так, це ОСОБА_12. Після чого чоловік сказав що потрапив в ДТП та вдарив дорогий автомобіль, тому йому терміново потрібні гроші та попросив 2500 грн. Вона відповіла що в неї таких грошей немає, а є лише 1500 грн. після чого він запитав чи є в неї долари, вона відповіла що є. На що він сказав, щоб вона передала 1500 грн. та 100 доларів США його другу таксисту ОСОБА_6, який приїде по гроші, а він приїде і відразу їй віддасть. Приблизно через 20 хв. вказаний чоловік знову зателефонував їй і сказав, що по гроші приїде не ОСОБА_6, а жінка. Хто ця жінка не казав. Після чого вона 100 доларів поклала в конверт, взяла 1500 грн., з яких 5 купюр були номіналом по 200 грн. і 1 купюра номіналом 500 грн. Через деякий час до її двору приїхав автомобіль таксі за кермом якого була дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_7 Коли вона передавала гроші ОСОБА_7 запитала: "Що внука захищаєте?", на що вона відповіла, що так.

Після чого зателефонувала до, як вона думала ОСОБА_12, на номер, який він їй сказав, та повідомила що передала гроші.

Приблизно через годину часу після того до неї знову зателефонував той самий чоловік та сказав, що йому ще потрібні гроші. Вона сказала, що в неї ще є 100 доларів США і вона може їх дати. На що чоловік сказав щоб вона знову передала їх таксисту. На цей раз приїхав ОСОБА_6, з яким потерпіла була знайома особисто. Він запитав чи вона знає кому передає гроші, на що вона відповіла, що просто виникли неприємності і попросила, щоб він дізнався що там трапилось, але у кого не сказала. Передавши гроші, ОСОБА_1 зателефонувала на той же номер і сказала що гроші передала. Ввечері того ж дня потерпіла зустрілася з ОСОБА_12, який як вона вважала телефонував їй з проханням надати грошові кошти, і почала розпитувати його, що ж з ним трапилось. Однак він сказав, що їй не телефонував і грошей не брав.

Вказує, що з обвинуваченим знайома не була.

При вирішенні питання щодо покарання обвинуваченого покладається на думку суду.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що проживає в АДРЕСА_3. 08.08.2016 р. близько 14 год. до неї на стаціонарний телефон НОМЕР_8 зателефонував, як вона думала, її знайомий на ім'я ОСОБА_8. Вказує, що всі знайомі називають її на ім'я ОСОБА_13, голос по телефону також назвав її по імені ОСОБА_13, що і ввело її в оману. Вона запитала в незнайомця чи це ОСОБА_8, на що чоловік відповів що так, це ОСОБА_8 та сказав, що потрапив в лікарню та попросив позичити йому 5000 грн. ОСОБА_2 відповіла що такої суми в неї немає, а є тільки 3500 грн. та сказала, щоб його діти приїхали по гроші. Він відповів, що його діти зайняті, а по гроші приїде таксист та запевнив, що це його знайомий.

Вийшовши на вулицю, ОСОБА_2 побачила, що біля її воріт стоїть автомобіль таксі, реєстраційний номер НОМЕР_1. Коли ОСОБА_2 підійшла до таксі щоб передати гроші, таксист ОСОБА_6 на той час розмовляв по телефону з особою, що їй телефонувала та дав їй телефон. Голос, схожий на голос її знайомого ОСОБА_9, сказав, щоб вона передала гроші цьому таксисту та що через два дні поверне їй гроші. Після чого ОСОБА_2 передала грошові кошти в сумі 3500 грн., з яких 3000 грн. були купюрами номіналом по 50 грн., 2 купюри були номіналом по 200 грн. та 1 купюра номіналом 100 грн.

Вона була впевнена, що дані грошові кошти в неї взяв ОСОБА_9 Приблизно через тиждень часу вона зустріла ОСОБА_9, він сказав, що грошей в неї не брав і не телефонував.

Зазначає, що з обвинуваченим особисто знайома не була.

При вирішенні питання щодо покарання обвинуваченого покладається на думку суду.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що проживає в м.Острог Рівненської області. 10.08.2016 р. близько 11-12 год. до неї на стаціонарний телефон НОМЕР_9 зателефонував невідомий чоловік, голос якого був схожий на голос її племінника ОСОБА_6. Вона запитала: "ОСОБА_6 це ти?" на що голос їй відповів ствердно та сказав, що йому необхідно позичити грошові кошти в сумі 3000-4000 грн. Раніше племінник ніколи не звертався до неї з проханням позичити грошей, лише його матір, що викликало в неї підозру. Вона запитала чи знає його мама та дружина про те, що він хоче взяти в неї грошові кошти в борг, на що він відповів, що ні. Вона готова була надати йому грошові кошти, однак сказала, щоб він прийшов до неї разом з матір'ю і тоді вони вирішать дане питання. Після чого незнайомець перервав розмову. Вона відразу зателефонувала до своєї сестри, яка сказала що ОСОБА_6 їй не телефонував і грошей не просив.

Вказує, що з обвинуваченим знайома не була.

При вирішенні питання щодо покарання обвинуваченого покладається на думку суду.

Потерпілий ОСОБА_4 показав що проживає в АДРЕСА_5. 11.08.2016 р. близько 16 год. 30 хв. на його стаціонарний телефон НОМЕР_10 зателефонував невідомий чоловік, який запитав чи він взнає його, що це ОСОБА_12 та сказав, що потрапив в ДТП і йому необхідні грошові кошти в сумі 10000 грн. На що ОСОБА_4 відповів, що грошей в нього немає. Щоб переконатися хто саме це телефонує ОСОБА_4 запитав його прізвище та чи знає його батько про те, що сталося. Після чого незнайомець перервав розмову. Вважає, що обвинувачений мав намір шахрайським шляхом заволодіти його грошовими коштами.

Після чого, дізнавшись від працівників ПАТ "Укртелеком" номер телефону з якого йому телефонував невідомий, ОСОБА_4 повідомив про даний факт поліцію.

При вирішенні питання щодо покарання обвинуваченого покладається на думку суду та просить призначити покарання, яке передбачене законом.

Аналізуючи зазначені покази обвинуваченого та потерпілих, суд вважає їх допустимими, достовірними і достатніми для правильного вирішення справи по суті, оскільки вони не суперечать один одному, співвідносяться між собою та узгоджуються в деталях.

Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчинене повторно, за ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України, тобто закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно та за ч.3 ст.15, ч.2 ст. 190 КК України, тобто незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст. 12 КК України обвинуваченим вчинено злочини середньої тяжкості, за вчинення яких передбачено альтернативу видів покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5, суд враховує, що він за місцем відбування покарання характеризується посередньо, на "Д" обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті не перебуває, раніше судимий.

Відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, з'явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочинів та вибачення перед потерпілими.

В той же час, відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 суд враховує рецидив злочину.

Водночас, суд не враховує як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого вчинення злочину щодо осіб похилого віку, оскільки як обвинувачений так і потерпілі в судовому засіданні показали, що знайомі між собою не були та обвинувачений достовірно не знав, що потерпілі є особами похилого віку.

При призначенні покарання судом враховується і думка потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_4, які при вирішення цього питання покладаються на думку суду.

Суд вважає, що навіть при наявності пом'якшуючих покарання обставин до ОСОБА_5 слід застосувати кінцеве покарання у виді позбавлення волі, оскільки характеризуючі його особу данні та факти неодноразового вчинення ним злочинів вказують на те, що він є небезпечним для суспільства і перешкодити вчиненню ним нових злочинів та виправити його поведінку можливо лише через обмеження його прав і свобод шляхом ізоляції від суспільства.

При цьому, суд бере до уваги і те, що ОСОБА_5 за невеликий проміжок часу вчинив ряд умисних злочинів, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів та небажання поважати закон та вважає за необхідне обрати покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки інше, більш м'яке покарання не забезпечать виправлення й перевиховання обвинуваченого. Саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Одночасно при призначенні покарання суд враховує вирок Зарічненського районного суду від 21.07.2015 року, яким ОСОБА_5 засуджено по ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Тобто злочини, передбачені ч.2 ст.190, ч.2, 3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України, були вчинені ОСОБА_5 під час відбуття покарання за вироком Зарічненського районного суду від 21.07.2015 року, яке на даний час ОСОБА_5 відбуто.

Вчинення ОСОБА_5 нових злочинів до повного відбуття покарання за вказаним вироком у виді позбавлення волі свідчить про те, що він не виправився, а тому суд вважає, що ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

При вирішенні питання застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 суд виходить з того, що ухвалою суду від 20.09.2016 року відносно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та при цьому в судовому засіданні було встановлено наявність ризиків того, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Оскільки в судовому засіданні вбачається, що ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України не зникли, то при вирішенні питання про запобіжний захід щодо ОСОБА_5, суд вважає, що запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_5 слід залишити тримання під вартою.

Згідно п.5 ч.9 ст.100 КПК гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Враховуючи викладене, долю речових доказів, а саме мобільного телефону марки "Samsung" та сім-картки оператора "ПрАТ Київстар" з особистим № 89380 03992 38960 9049F, які були вилучені у ОСОБА_5, слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України та ч.1 ст.96-1 КК України шляхом застосування спеціальної конфіскації відносно мобільного телефону та шляхом знищення відносно сім-картки оператора "ПрАТ Київстар".

Відповідно до вимог п.5 ч.9 ст.100 КПК України та враховуючи, що потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено цивільні позови про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд вважає за можливе долю речових доказів, а саме грошових коштів в сумі 1500 грн. вирішити шляхом повернення вказаних коштів потерпілим, при цьому суд вважає за необхідне визначити суму, що підлягає поверненню потерпілим, пропорційно розміру шкоди завданої їм васлідок вчинення кримінального правопорушення та їх пояснень щодо номіналу переданих ними коштів, зокрема потерпілій ОСОБА_1 слід повернути 1000 грн. (номіналом 500, 200, 200 і 100 грн.), а ОСОБА_2 - 500 грн. (номіналом 200, 200 і 100 грн.)

Вирішуючи питання заявлених цивільних позовів, суд виходить з наступного.

Потерпіла ОСОБА_1 пред'явила до ОСОБА_5 позов про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та просить стягнути з ОСОБА_5 на її користь 6461 грн. 12 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Потепіла ОСОБА_2 пред'явила до ОСОБА_5 позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та просить стягнути з ОСОБА_5 на її користь 3500 грн. майнової шкоди та 6500 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення

Вирішуючи питання заявленого ОСОБА_1 цивільного позову суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_5 в якому просить стягнути на її користь 6461 грн. 12 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилається на те, що ОСОБА_5, 08.08.2016 р. шляхом обману, що полягав у повідомленні неправдивих відомостей про себе, створенням невірного враження про близьке знайомство із нею та введенням її в оману щодо дійсної мети використання грошових коштів, заволодів її грошовими коштами в сумі 1500 грн. та 200 доларів США. Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілій майнової шкоди на загальну суму 6461,12 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала та просить суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь 6461,12 грн. майнової шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Вказує, що своїми діями ОСОБА_5 спричинив їй матеріальну шкоду, оскільки збитки, заподіяні злочином, на даний час не відшкодовані.

ОСОБА_5 позов визнав, підтвердив факт заволодіння ним грошовими коштами потерпілої на вказану суму.

Суд, вислухавши ОСОБА_1, ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи в частині цивільного позову, вважає, що позов доведений і підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 08.08.2016 року близько 12 год. 30 хв., ОСОБА_5 маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичних осіб шляхом шахрайства із використанням електронного пристрою - мобільного телефону, здійснив телефонний дзвінок на стаціонарний телефон номер НОМЕР_2, розташований за місцем проживання ОСОБА_1, жительки АДРЕСА_2, та під час неодноразових словесних контактів із потерпілою, шляхом обману, що полягав у повідомленні неправдивої інформації про себе, створенні невірного враження про близьке знайомство із потерпілою, а також наявністю фінансових проблем, висловив прохання про передачу йому грошових коштів через сторонніх осіб, які надають послуги із транспортних перевезень. Потерпіла ОСОБА_1, будучи введеною в оману ОСОБА_5, винесла із свого житла та передала стороннім особам, які надають послуги із транспортних перевезень, грошові кошти в сумі 200 доларів США та 1500 грн., які належали потерпілій на праві власності. В подальшому ОСОБА_5, організував передачу вказаних грошових коштів на банківські особові рахунки та абонентські номери операторів мобільного зв'язку, тобто привласнив та розпорядився коштами на власний розсуд, в результаті чого ОСОБА_1 було заподіяно майнової шкоди на загальну суму 6461 грн. 12 коп., яка на даний час не відшкодована.

Згідно даних НБУ за кусом Національного банку України станом на 08.08.2016 року 100 доларів США становило 2480,5647 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обманним шляхом заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 6461 грн. 12 коп., чим заподіяв майнової шкоди для ОСОБА_1, та з врахуванням суми коштів, що підлягають поверненню потерпілій, то з обвинуваченого на користь позивача слід стягнути 5461 грн. 12 коп. на відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Вирішуючи питання заявленого ОСОБА_2 цивільного позову суд виходить з наступного.

ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_5 в якому просить стягнути на її користь 3500 грн. на відшкодування майнової шкоди та 6500 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Посилається на те, що ОСОБА_5, 08.08.2016 р. шляхом обману, що полягав у повідомленні неправдивих відомостей про себе, створенням невірного враження про близьке знайомство із нею та введенням її в оману щодо дійсної мети використання грошових коштів, заволодів її грошовими коштами в сумі 3500 грн., чим спричинив потерпілій майнової шкоди на вказну суму. Зазначила, що протиправними діями ОСОБА_5 було порушено нормальний ритм її життя, дізнавшись, що її було введено в оману вона пережила сильний стрес та душевні страждання через усвідомлення майнової неспроможності щодо використання власних коштів, якими заволодів обвинувачений та просить стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 6500 грн. завданої моральної шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_2 позов в частині стягнення майнової шкоди підтримала та просить суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь 3500 грн. майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Вказує, що своїми діями ОСОБА_5 спричинив їй матеріальну шкоду, оскільки збитки, заподіяні злочином, на даний час не відшкодовані.

Від позовної вимоги про стягнення 6500 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення відмовилась та просить позов в цій частині по суті не розглядати.

ОСОБА_5 позов визнав.

Суд, вислухавши ОСОБА_2, ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи в частині цивільного позову, вважає, що позов доведений і підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 08.08.2016 року близько 15 год. ОСОБА_5, маючи умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичних осіб шляхом шахрайства із використанням електронного пристрою - мобільного телефону, здійснив телефонний дзвінок на стаціонарний телефон номер НОМЕР_3, розташований за місцем проживання ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_3, та під час неодноразових словесних контактів із потерпілою, шляхом обману, що полягав у повідомленні неправдивої інформації про себе, створенням невірного враження про близьке знайомство із потерпілою, а також наявністю фінансових проблем, видаючи себе за іншу особу, в зв'язку із нібито потраплянням до медичного закладу та необхідністю отримання коштів на лікування, висловив прохання про передачу йому грошових коштів через сторонніх осіб, які надають послуги із транспортних перевезень. Потерпіла ОСОБА_2, будучи введеною в оману ОСОБА_5, винесла із свого житла та передала стороннім особам, які надають послуги із транспортних перевезень, грошові кошти в сумі 3500 грн., які належали потерпілій на праві власності. В подальшому, ОСОБА_5, організував передачу вказаних грошових коштів на банківські особові рахунки та абонентські номери операторів мобільного зв'язку, тобто привласнив та розпорядився коштами на власний розсуд, в результаті чого ОСОБА_2 було заподіяно майнової шкоди в сумі 3500 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обманним шляхом заволодів грошовими коштами потерпілої в сумі 3500 грн., чим заподіяв майнової шкоди для ОСОБА_2, та з врахуванням суми коштів, що підлягають поверненню потерпілій, з обвинуваченого на користь позивача слід стягнути 3000 грн. на відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 в судовому засіданні відмовилась від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_5 6500 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення та просить позов в цій частині по суті не розглядати.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Оскільки процесуальні відносини, пов'язані із вирішенням питання щодо клопотання цивільного позивача про відмову від цивільного позову у кримінальному провадженні, нормами КПК України не врегульовані, тому зазначені відносини повинні регулюватись нормами ЦПК України, що не суперечить загальним засадам кримінального судочинства.

Згідно ч.2 ст.31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Оскільки відмова потерпілої від позову в частині стягнення моральної шкоди не суперечить закону й інтересам сторін, а також не порушує прав і законних інтересів інших осіб, потерпіла скористалась своїм правом відмовитись від позову, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для прийняття відмови ОСОБА_2 від цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди у даному кримінальному провадженні та закриття провадження в цій частині.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 та ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання

за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком один рік десять місяців,

за ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком один рік шість місяців,

за ч.3 ст.15, ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання ОСОБА_5 призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком один рік десять місяців.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_5 тримання під вартою.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України рахувати строк відбуття покарання ОСОБА_5 з моменту затримання з 20 вересня 2016 року до набрання вироком законної сили, зарахувавши в срок відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 5461 гривню 12 копійок майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 3000 гривень майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прийняти відмову ОСОБА_2 від цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_5 моральної шкоди, завданої злочином в сумі 6500 грн. та провадження у справі в цій частині закрити.

Речові докази - мобільний телефон марки "Samsung" SGH-X510, який зберігається в камері речових доказів Острозького ВП ГУНП в Рівненській області конфіскувати у власність держави; сім-картку оператора "ПрАТ Київстар" з особистим №89380 03992 38960 9049F, яка зберігається в камері речових доказів Острозького ВП ГУНП в Рівненській області знищити, гроші в сумі 1000 грн. (номіналом 500 грн., 200 грн., 200 грн. і 100 грн.) повернути потерпілій ОСОБА_1, гроші в сумі 500 грн. (номіналом 200 грн., 200 грн. і 100 грн.) повернути потерпілій ОСОБА_2

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 протягом 30 днів з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.