Ухвала суду № 64213671, 20.01.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/103/17

Номер провадження 2/489/842/17

Ухвала

Іменем України

20 січня 2017 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі судді Кокорєва Вячеслава Валентиновича, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі-заявник) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном,

встановив

В січні 2017 року заявник звернувся до суду з вказаною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач перешкоджає позивачу користуватись належним йому нерухомим майном.

Позивач просив суд усунути перешкоди у здійсненні права користування майном за адресою: вул. Електронна, 55/3 в м. Миколаєві шляхом надання постійного безперешкодного доступу позивачу до цього майна; визнати відповідача таким, що втратив право користування цим нерухомим майном.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем було подано заяву про забезпечення позову. Вказав, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Просив суд передати спірну квартиру на зберігання ТОВ "ДЕБТ СЕК'ЮРІТІ" шляхом надання безперешкодного доступу ТОВ " ДЕБТ СЕК'ЮРІТІ " і встановлення охоронної сигналізації.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.

В процесі тлумачення норм ЦПК України щодо забезпечення позову Конституційний Суд України в рішенні від 31 травня 2011 року у справі N 1-18/2011 звернув увагу на таке.

Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим у Кодексі встановлено систему захисту прав особою, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову. Складовими такої системи є: співмірність видів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами; можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою; відшкодування особі збитків, завданих забезпеченням позову; право на апеляційне оскарження ухвали суду щодо забезпечення позову (частина третя статті 152, частина четверта статті 153, стаття 155, пункт 2 частини першої статті 293 Кодексу) ( 1618-15 ).

Аналіз зазначених положень Кодексу дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Частина 3 статті 151 ЦПК України встановлює, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується шляхом передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (п. 7 ч. 1 ст. 152 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд забезпечити позов шляхом передачі спірного нерухомого майна на зберігання третій особі, в той час як в позові заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом надання постійного безперешкодного доступу та шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Суд не вбачає яким чином в даному випадку не вжиття заходу забезпечення позову, про який просить позивач, може в майбутньому утруднити виконання судового рішення.

В свою чергу суд зазначає, що ухвала суду про забезпечення позову не може містити висновків по суті спору, що виник і наперед визначати рішення у справі.

У випадку задоволення даної заяви та передачі спірного нерухомого майна на зберігання третій особі частково вирішуватимуться вимоги, які позивач ставить перед судом в прохальній частині позовної заяви.

Крім того, враховуючи позицію Пленуму Верховного суду України, висловлену в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, проте відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити в повному обсязі, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 151, 152 ЦПК України, суддя

ухвалив

В задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня при проголошенні ухвали - з дня її отримання.

Суддя В. В. Кокорєв