Рішення № 64213442, 20.01.2017, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/1583/16-ц

Провадження № 2/390/45/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2017 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Квітки О.О.,

при секретарях -Шматковій А.І., Сімбабі В.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2, до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч», в особі директора Костовського Володимира Борисовича, про визнання правочину недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,20 га, кадастровий № НОМЕР_1, яка розташована на території Крупської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, укладений між СТОВ «Світоч» і ОСОБА_1. Свої вимоги обґрунтувала тим, що після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, успадкувала право власності на спірну земельну ділянку. На час прийняття спадщини вказана земельна ділянка перебувала в оренді у відповідача, на підставі договору оренди, який укладений 13.01.2006 зі спадкодавцем, строк дії якого закінчувався 13.01.2016. Не бажаючи продовжувати дію договору оренди 28.10.2015 вона направила СТОВ «Світоч» письмове повідомлення, в якому повідомила, що після закінчення строку дії діючого договору оренди земельної ділянки не має наміру його продовжувати чи укладати новий договір оренди вказаної земельної ділянки та просила не проводити на ній жодних сільськогосподарських робіт і повернути її після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, а саме 13.01.2016. Із відповіді відповідача від 23.11.2015 вона дізналася, що із нею вже укладено новий договір, термін дії якого спливає 01.10.2025. У примірнику спірного договору оренди та акті прийому-передачі землі підпис належить їй, але вона вважає, що вказаний договір не укладала, аркуші паперу були нею підписані помилково, окремо від договору разом із бухгалтерськими документами, пов'язаними з отриманням орендної плати за діючим договором оренди, тобто під впливом обману з боку працівників відповідача. Тому звернулася до суду, щоб визнати вказаний договір недійсним.

Позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Пояснила, що дійсно підписувала якісь папери, але їй бухгалтер пояснила, що це необхідно для отримання орендної плати. Договір оренди земельної ділянки вона укладати не бажала і саме тому звернулася із відповідною заявою про припинення договору оренди до відповідача у жовтні 2015 року.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, які вказано у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позову та зазначив, що спірний договір укладено за згодою сторін і відповідно до вимог чинного законодавства, докази, що підтверджують позовні вимоги, є недопустимими, а тому підстави визнання спірного договору недійсним відсутні.

Допитаний як свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що знає ОСОБА_1 як односельця. Раніше він працював у ТОВ «Світоч» зварювальником. Також ТОВ «Світоч» орендує його земельну ділянку. Він хотів розірвати договір оренди, щоб самому господарювати, проте йому було відмовлено. Також йому стало відомо, що з ним була укладена додаткова угода. Проте додаток він не підписував. Як повідомила йому ОСОБА_1, у неї така ж ситуація. Взагалі приблизно 26 чоловік хотіли розірвати угоди із ТОВ «Світоч».

Допитаний як свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що його земля перебувала в оренді ТОВ «Світоч». Після закінчення договору оренди він не бажав продовжувати орендні відносини із ТОВ «Світоч». Коли звернувся до ТОВ «Світоч» із листом, то його повідомили, що із ним укладено додаткову угоду. Вказану угоду він не підписував, а підписав лише пусті листки. ОСОБА_1 розповіла йому, що у неї така ж проблема. Він не бачив, як ОСОБА_1 підписувала пусті листки.

Допитаний як свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що перебуває на посаді головного бухгалтера СТОВ «Світоч». Також вона виконує технічну роботу по складанню договорів оренди. Підписання договору оренди землі відбувається наступним чином: орендодавець приходить до неї в кабінет, де вона перевіряє його документи і готує договір. ОСОБА_1 вона знає, оскільки остання працювала деякий час на фермі. Оскільки ОСОБА_1 успадкувала вказану земельну ділянку, то вона просила її також долучити документи, які посвідчують перехід права власності на земельну ділянку до неї, що остання і зробила. Перевіривши всі вказані документи і склавши договір оренди, вона запропонувала підписати його ОСОБА_1. Остання підписала вказаний договір, після чого він був підписаний також директором товариства. Жодних дій, які були б спрямовані на введення в оману ОСОБА_1, вона при цьому не здійснювала.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Статтями 11, 60, 212 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання про доведеність зазначених обставин, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 5,1990 га, кадастровий № НОМЕР_1, яка розташована на території Крупської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

05 серпня 2015 року між СТОВ «Світоч» і ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_1 передала СТОВ «Світоч» в оренду строком на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,1990 га для вирощування сільськогосподарської продукції, що розташована на території Крупської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с. 15-17). Вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.10.2015 (а.с. 24).

13.10.2015 ОСОБА_1 зверталася до СТОВ «Світоч» із повідомленням про припинення договору оренди землі від 13.01.2006 (а.с. 25).

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Тобто обманом є навмисне цілеспрямоване введення особи в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Позивач у наданій до суду позовній заяві зазначила, що дійсно визнає факт наявності підписів в договорі оренди та акті прийому передачі, проте зазначила, що наявність вказаних підписів не свідчить про факт її волевиявлення щодо вказаних дій, проте як вбачається із пояснень свідка ОСОБА_8, яка оформляла договір оренди землі із ОСОБА_1, остання добровільно підписувала саме договір оренди, а також надала документи, які посвідчували набуття нею права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування, що на думку суду, підтверджує наявність волі у позивача на укладення правочину та відсутність з боку відповідача протиправної поведінки, яка спрямована на формування хибного наміру у ОСОБА_1.

З приводу пояснень ОСОБА_1, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 щодо можливої підробки їхніх підписів у договорах оренди земельних ділянок, то вказані особи не надали жодних доказів звернення до правоохоронних органів з цього приводу, а також не були безпосередніми очевидцями укладання договору. А тому суд ставиться до вказаних пояснень критично та вважає, що ними не підтверджується факт введення в оману ОСОБА_1.

Будь-яких інших доказів, які можуть підтвердити позовні вимоги суду не надано.

Таким чином, зваживши у сукупності надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд відмовляє позивачу у стягненні судових витрат із відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні просив стягнути із позивача на користь відповідача судові витрати на правову допомогу у сумі 2 275,28 грн., які сплачені відповідачем своєму представнику за участь у судових засіданнях. На підтвердження чого, надав суду угоду про гонорар, платіжне доручення № 21 від 19.01.2017 та ін..

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

За змістом ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою і правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Зважаючи на кількість засідань, в яких брав участь представник позивача, та затрачений останнім час, суд вважає, що із позивача слід стягнути на користь відповідача витрати на правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 203, 205, 230 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 58-60, 79, 84, 88, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2, до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч», в особі директора Костовського Володимира Борисовича, про визнання правочину недійсним відмовити.

Стягнути із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 28 к. судових витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області О.О. Квітка